Кино, вино & Книги и кофе

Веб 2.0, 3.0… n.0 мертв, и нет ничего нового под солнцем

«Будущее теперь уже не то, что раньше»
Йоги Берра

Номерной Веб мертв, но с Интернетом все в порядке. Сегодня как никогда, мы имеем хорошую физическую связность, протокол IPv6, массовое внедрение https, шифрование трафика становиться нормой. Интернет разрабатывался с запасом прочности, и сеть должна была пережить ядерный удар, поэтому попытки блокировать информацию или обречены (как в России) или обходятся власти очень дорого (как в Китае). Скорость доступа за последние десять лет выросла на порядок. Мой провайдер продавал за 500 гривен 0,5 Мбит/с в 2006-м. Сегодня за те же деньги получаю 100 Мбит/с (при том что в 2006-м году этот было 100 долларов, а сегодня $20). Справедливости ради, отмечу что провайдер все эти 10 лет не менял оборудование, и все манипуляции происходили программно. Еще 10 лет у меня была техническая возможность пользоваться всеми благами быстрого веба, но рыночная экономика позволяет продавать товар так дорого, насколько готов за него платить клиент (не будем вспоминать Джобса). Чего бы там не думал старина Бернс-Ли, но увеличение скорости доступа в Сеть не ускорило обмен знаниями. Просто теперь мы смотрим девушек и кошечек в HD-качестве (а качаем в 4к). Правило 34 работает, что бы не говорили с высоких трибун дряхлеющие академики.
Когда в середине нулевых появилась концепция Веб 2.0, многие критиковали не концепцию, а скорее определение, делая акцент на том что Тим О’Рейлли не говорит о качественных изменениях и продолжает использовать технологии и концепции старого доброго Веба, а определение 2.0 скорее попытка обобщить тренды.
Предположу, что и сторонники и противники сходились во мнении что веб движеться в правильном направлении, становясь лучше, а как его правильно периодизировать и называть – предмет дискуссии.
Мне кажется, что неправы были все, и в итоге мы получили «ні мертвий, ні живий» а «ненарожденний».
Примеры Веб 2.0 технологий, которые были предвестниками светлого будущего, за более чем 10 лет не изменились. Многие компании, в ожидании коммунизма и победы вики-технологий сократили службы поддержки и предложили пользователям самим писать инструкции how to. В итоге мы получили не работающую справку у производителя условных роутеров и 100500 статей в Сети как настроить проброс портов в D-Link/Mikrotik etc. Начинаються они так: «к сожалению производитель не заботиться о своих пользователях, поэтому на моем youtube-канале я вам покажу как…».
Издатель обычно зарабатывает больше писателя, а науке живется лучше, чем ученым (около половины всех научных работ, которые писались месяцы или годы, так никто и не прочтет до конца кроме автора). И вы хотите от каждого по способностям, каждому по потребностям? Даже Маркс понимал что эта формула работает только когда мы говорим о приятной и творческой деятельности. Поэтому раздел «секс» в википедии представлен лучше чем «физика».
Синергия – это миф, хотя нам обидно это признать. Более того, если у тебя есть яблоко и у меня есть яблоко, совсем не факт, что мы их захочем сложить их в одну корзинку.
Екклесиаст сказал что «всему свое время… время войне, и время миру», но только спустя тысячилетия Папа Урбан II объявил «Deus vult», в результате чего тамплиеры создали современную финансовую систему. Разве миру не нужны были долговые расписки и денежные переводы раньше? Не знаю. Технологии появляются в разное время, но развитие получают тогда, когда в них нуждается общество или «Этого хочет Бог».
Предположу что именно блогеры должны были стать боевыми юнитами светлого будущего – независимыми создателями контента, которые сделают его более «человечным». Да, некоторые ещё смотрят глянцивые СМИ, но мы то знаем, почему так популярны шоу формата «The Girls Next Door». Нравятся нам не силиконовые куклы, а девушки по соседству.
Как грибы после дождя, в ожидании массового наплыва блогеров стали появляться блог-платформы. И если pr-селебрити привычно регистрировал аккаунт на любой мало-мальски популярной платформе (а вдруг там платящие фаны), то активист пишущий о плохих дорогах, бездомных собаках или делящийся опытом воспитания своих малышей оказался перед выбором. И не смотря на то, что все сайты обещали простой редактор и неограниченные возможности, по факту мы получили 100500 площадок с неактивной аудиторией и непонятным интерфейсом. Блогер не желая остатья единственным живым в компании рекламных ботов, на очередном мега-портале продолжают искать ту самую площадку, с упорством которое Джозеф Хеллер охарактеризовал как «встречаюсь со многими молоденькими девушками, поначалу они мне ужасно нравятся, кажется, я даже мог бы верно любить их всю свою жизнь, не знай я заранее, что они быстро мне наскучат.»
Можно предположить, что и у администрации блог-платформ не было видения что они строят и как монетизировать их детище. Как известно, чем больше библиотека, тем менее заинтересована она в читателях. Это маленькой локальной библиотеке надо усиленно работать 7 дней в неделю без праздников и выходных — привлекать читателя. А если у тебя 24 этажа в центре города и сотни миллионов финансирования, то ты спокойно можешь проводить санитарные дни каждую неделю, и писать планы развития на 10-20 лет, рассказывая, что еще сотня миллионов – и тогда уж, а сейчас в читальном зале должно быть тихо, кто там страницами шуршит?
Отдельно надо сказать про ЖЖ (LiveJournal, LJ). Примитивный, постоянно падающий, без шансов разобраться новичку он многие годы оставался безоговорочным лидером. В начале 2000-х слова ЖЖ и блог были синонимичны. Пользователь не мог не то что видео в пост вставить, даже за загрузку картинок-иллюстраций необходимо было платить. Но в ЖЖ была аудитория, которая мучилась, понимая, что альтернативы еще хуже.
В тех блог-платформах где пользователи смогли разобраться, чтобы от них избавиться использовали специально обученных модераторов. Синдром вахтера и отсутствие тян делали свое дело. Не стали популярными i.ua и блоги на подобных площадках.
А потом пришел Фейсбук. В нем была аудитория, и некие базовые инструменты. И главное, наверное, надежда на то, что будет развитие.
Анализируя количество подписчиков в аккаунтах лидеров общественного мнения приходишь к выводу что интеллект сам по себе в современном обществе никаких особых преимуществ не дает. И тут нет никаких противоречий. Биология человеческого поведения основана на еде/удовольствиях, размножении и доминировании. Без этих стимулов мозг предпочитает отдыхать. Ведь когда мы начинаем думать, мозг может потребить до 25% энергетических ресурсов организма. Поэтому люди выбирают безделье и не любят думать с целью сохранить энергию. В инстаграме NASA 28 миллиона подписчиков. У Джастина Бибера 92 миллиона.
Увы, работая над своими ошибками и занимаясь серьезной подготовкой при написании постов, не станешь популярным блогером.Люди нуждаются в тех, кто будет думать за них. Насим Талеб пишет о том что всегда было выгоднее брести с толпой, пусть по неверному пути, чем по правильному, но одному. И гены нам достались от тех, кто следовал за самоуверенными дураками, а не за колеблющимися мудрецами. Социальная патология налицо: психопаты с легкостью вербуют приверженцев.
Но даже набрав аудиторию в Фейсбуке многие блогеры с удивлением обнаружили что по пути к коммунизму, в дороге кормить никто не обещал. Если ты не политик или общественный активист, возникает вопрос как конвертировать десятки тысяч подписчиков в деньги? Если ты пишешь обзоры фильмов, рассказываешь об отношениях или делишься рецептами выпечки, когда тебя читают тысячи – это конечно приятно, но остается вопрос как эту аудиторию конвертировать в деньги.
И тут есть несколько подходов. Цукерберг пригласил нас в гости на свой частный пруд и дал нам удочку и ведро для рыбы. По его задумке мы должны получать удовольствие от процесса рыбной ловли, а рыбку на ужин будет кушать он. Стив Джобс заставил бы еще заплатить за аренду снастей, и продал накладку для правильного удержания его спининга.
И есть Гугл, который готов делиться с нами частью улова. Да, рыбку будет пересматривать и сортировать он, но зато часть улова наша. Именно поэтому, в тот же Ютюб, как последнее убежище массово пошли создатели контента. Там хоть теоретически возможно получить в оплату за труд не только сотню лайков, но и настоящие долларовые чеки. Создавать контент бесплатно – дураков нет.

Данко вириває з грудей сердце, яке світить карасиновим світом, і вимахує ним як фонарем.
Данко. Харош… Шо поставали?
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Серце згасне!
Справді. Серце в руці Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затаптує ногами. Потім вирива у себа печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.
Данко. (несамовито реве) Іттіть!
Данко і натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Печінка згасає.
Данко. … (помирає)
Голос з натовпу. …Ми тут в пустині сад зробимо!
Голоси. А вірно хлопці! А діло каже!
Всі. Ураааааа!

Лесь Подерв’янський. Данко (Фєєрія)

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 votes, 4,00)
Загрузка...

Бібліотека як інформаційно-культурний центр у часи глобалізації

Вавилонская башняАвторский перевод оригинальной статьи.

«Как много нужно учиться, чтобы хотя бы мало знать»
Шарль Луи Монтескье (1689 – 1755)

Молодь, покоління нащадків – це майбутнє будь-якого суспільства. Але проблема батьків та дітей завжди актуальна. За таких умов найважливішим стає навчити нашу молодь творчому осмисленню здобутків мудрості та досвіду попередніх поколінь. Адже, таким чином ми передамо наші ціннісні орієнтири й утворимо з нащадків наших споробників. На сьогодні суспільство позиціонується як інформаційне, постмодерністське, постіндустріальне… Але протягом століть загальнолюдські цінності любомудріє, поривання до знання та творчості залишаються незмінними.
До нас у сьогодення ця мудрість донесена прадавніми джерелами інформації – книгами. З Біблії – вічного бетселлеру – мі знаємо: спочатку було Слово… Це записано прадавніми мовами й перекладено на всі сучасні мови. Пригадаймо народну мудрість: «що написано пером, того не вирубати топором». За часи існування людства написана незліченна кількість книжок. Та саме бібліотеки концентрують й систематизують ці матеріальні форми інформації, збирають, зберігають і популяризують серед прагнучих до знань.
До останнього часу саме книга була головним джерелом знання, а бібліотека – місцем отримання потрібної інформації. Але відбувається зміна часів. Нове десятиліття ХХІ сторіччя, часу електронної інформації, очікувано розпочалося ще більш інтенсивним й агресивним наступом ІТ (інформаційних технологій). Цей суспільний феномен занурив у хвилі електронно-інформаційного океану й бібліотеки, які разом з читачами стали перелаштовуватися на роботу за нових умов. Ресурси сучасних бібліотек по-іншому вже існувати не спроможні.
У сьогоденні всі говорять про Інтернет, про інформаційні технології, про електронну інформацію та електронні бібліотеки, але такі розмови часто поверхові, уривчасті й мають непрофесійний характер. Так, на одному з практичних занять у Миколаївській філії КНУКіМ студенти – креативні молодики – розказали, що багато з них не користуються бібліотеками (їм достатньо Інтернету) і були здивовані, що «на бібліотекаря» потрібно вчитися. Такі уявлення проявили певний стан речей: по-перше, нажаль, багато сучасної молоді не набула вмінь працювати з книгою, а саме, не вміє читати осмислено, не полюбляє традиційну форму книги – друкований блок, одягнений у палітурку (перегортати сторінки – заморитися!); по-друге, є альтернатива: електронні пристосування, Інтернет, де потрібну інформацію можна знайти швидко й незаморочливо; по-третє, сучасна молодь не набуває навичок писати – працювати рукою. На пам’яті старших поколінь, діти яких пішли до школи наприкінці ХХ сторіччя, сталося непоправне: зникла на заняттях з письма каліграфія. Скоропис кульковою ручкою системно підготував місце для комп’ютерних клавіатур. Так, комп’ютерні технології дуже зрушили суспільство на шляху прогресу. Велетенські інформаційні ресурси, що акумулювали вітчизняні бібліотеки з 1037 року (коли Ярослав Мудрий відкрив бібліотеку у Софійському соборі), використовуються лише частково. Бібліотеки проводять системну роботу з упорядкування великої кількості інформаційних потоків, донесення їх до користувачів, здійснюють допомогу у пошуках потрібної інформації та її швидкому отриманні.
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Інтернет: як знайти потрібну і достовірну інформацію

Чи замислювалися ви, за яким принципом пошукові системи обирають ті чи інші сайти для показу за вашим запитом? Чому результати пошуку однакових термінів у Google і Яндекс бувають абсолютно різні? І чи не пора нам конкретизувати фразу «прочитав в інтернеті» уточненням, де саме прочитав і чи можна цьому вірити?

Упродовж всього свого історичного шляху розвитку людство для виконання будь-якої свідомої діяльності використовує інформацію. Намагаючись визначити, що таке інформація, автор зустрів більше сотні тлумачень. У свій час, коли в школі довелося викладати інформатику, на уроці присвяченому цій темі, пояснював дітям, що термін «інформація» як і термін «культура» має багато дефініцій, однак жодна з низ не тлумачить його однозначно.
До ХХ століття людство накопичило величезну кількість інформації. Це спричинило появу не лише проблеми систематизації і зберігання великих обсягів даних, а й проблеми пошуку вже існуючих і систематизованих даних (бібліотеках, паперових архівах, електронних базах даних та інших «сховищах»).
Проблему пошуку інформації в мережі Інтернет досить ефективно вирішують інформаційно-пошукові системи (ІПС). Утім заглиблюватися в принципи роботи інтернет-пошукачів ми не будемо. Наше завдання — зрозуміти, що ми отримуємо в результаті їх роботи, наскільки ця інформація буде релевантною нашому запиту і чи можна їй довіряти?
Обговорення поняття релевантності в контексті ІПС ведеться вже багато років, але конкретного загальноприйнятого визначення досі немає. З огляду на те, що результат пошуку найчастіше являє собою перелік посилань на інші ресурси, під релевантністю іноді розуміють ступінь відповідності запиту першого запропонованого посилання (вважається, що його релевантність вища), другого і так далі. Ми ж під цим терміном будемо розуміти ступінь змістового наближення між реально отриманими посиланнями на джерела інформації й тими, які очікували б отримати від системи.
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Библиотека как информационно-культурный центр в эпоху глобализации

«Как много нужно учиться, чтобы хотя бы мало знать»
Шарль Луи Монтескье (1689 – 1755)

Будущее любого общества – это молодежь, поколения наследников. Но проблема отцов и детей во все времена была актуальна. Уметь из наследников сделать своих сподвижников, передать им свои ценностные ориентиры, научить молодые поколения творческому осмыслению мудрости и опыта поколений предшественников – это важнейшая задача на все времена. Современное общество определяется как информационное, постмодернистское, постиндустриальное…. Но общечеловеческие ценности на протяжении сотен тысяч лет остаются неизменными: любовь, добро, сочувствие, сопереживание, любомудрие, стремление к познанию и творчеству. Нам, живущим, эта мудрость донесена древними источниками информации – книгами. Из Библии – вечного бестселлера – мы знаем: вначале было Слово…. Это записано на древних языках, переведено на все современные языки. Можно вспомнить и народную мудрость: «что написано пером, того не вырубить топором». Книг написано бессчетное количество. И именно библиотеки концентрируют и систематизируют эти материальные формы информации, собирают, хранят и популяризируют.
До последнего времени книга была главным источником знаний, а библиотека – местом, где можно получить необходимую информацию. Но времена меняются. Новое десятилетие XXI века, века электронной информации (как его уже более уместно называть сегодня), началось, как и ожидалось, еще более интенсивным и агрессивным наступлением информационных технологий. Это общественное явление, естественно, затронуло, или даже лучше сказать окунуло в этот электронно-информационный океан и библиотеки, которые, и не сопротивлялись, да и не могли сопротивляться, так как и читатели, и сами ресурсы библиотек уже по-другому существовать не могут. » Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Сам себе хостер, Или как настроить Windows веб-сервер своими руками

Третьего дня получил письмо от своего хостера о том, что мой блог создает непомерную нагрузку на сервер, но беспокоиться о сервере не стоит, так как сайт уже отключили. Вывеска на главной странице «У нас работает WordPress» наверно относиться к каким-то другим вордпрессам. Самое смешное в этой истории то, что у меня была установлена последняя официальная сборка WordPress’a (без плагинов), со стандартной темой. Ребята явно переволновались, подсчитывая что если люди начнут на сайт ходить, то нагрузка явно превысит 3.5 % (от Xeon 3.4 гГц) указанные в тарифах 🙂 Как такое может быть, ума на приложу.

Если хочешь что-нибудь сделать так, чтобы не было кого винить в неудаче, сделай это сам! Было принято решение не пытаться победить мафию, а ее возглавить, то есть стать хостером самому себе.

Что для этого потребуется.
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Сутність кредитно-модульної системи організації навчання у вищій школі як засобу реалізації ідей Болонського процесу

Кредитно-модульна система організації навчального процесу (КМСОНП) – модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень

Картузов К.М.

Презентація в форматі PDF
Презентація в форматі PPT

1.1 Поняття процесу прийняття управлінських рішеннь та їх класифікація
1.2 Етапи процесу прийняття управлінських рішеннь
1.3 Роль керівника в процесі прийняття рішень
2. Прийняття управлінських рішень
2.1 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та їх практичне використання
2.2 Моделі і методи прийняття рішень
2.2.1 Види моделей
2.2.2 Методи прийняття рішень та вимоги до них
2.3. Особливості прийняття управлінських рішень в Україні

Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.

Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньоорганізаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації.
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 votes, 5,00)
Загрузка...

Що значить «відкритість влади»?

Влада може бути демократичною тільки тоді,
коли вона радиться з людьми і відповідає перед людьми.
А ефективною — тоді, коли ці поради стають складовою частиною її політики.
Міністр Кабінету міністрів України (2003-2005) Анатолій Толстоухов

Кожен громадянин демократичної держави має право на отримання повної, достовірної та всебічної інформації про функціонування влади, ним обраної, про її плани та можливі напрями дій. Через це відкритість влади багато у чому визначає стан відносин між державною владою та суспільством у цілому, формування ефективного механізму взаємодії між ними та впливу громадськості на процес прийняття рішень, тобто участь громадян та їхніх об’єднань у розробці та реалізації державної політики як у центрі, так і на місцях. Таким чином, вирішення проблеми відкритості, гласності або публічності державної влади є одним із ключових напрямів у процесі подальшого утвердження в Україні демократичних принципів діяльності держави, укорінення цивілізованих норм політичної культури. Можна стверджувати, що рівень відкритості є провідним критерієм демократичності державної влади. Разом із тим, право людини на доступ до інформації, насамперед щодо державної влади, розглядається у сучасній юридичній практиці як одне з наріжних прав людини й громадянина
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Інформаційне забезпечення систем управління

Визначення терміну «інформація»

Інформація походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

  1. роз’яснення, виклад, витлумачення;
  2. представлення, поняття;
  3. ознайомлення, просвіта.

Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «formo» («надаю форму, створюю»), пов’язаного з іменником «forma» («форма»).
Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні. Іншими словами, інформація – це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з’явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов’янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.
З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Соціальний аспект глобальних проблем сучасності

8 … Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!

(Екклезiяст 1)

Україна разом з усім Світом впевнено перейшла рубіж тисячоліть. І в новому тисячолітті перед нами постають ті проблеми, яки прийнято називати «глобальними». Аналізуючи сам термін «глобальні проблеми» я був здивований тим що, навіть в Глобальній мережі я не знайшов офіційного переліку таких проблем. Ні ООН, ЄС ні США, інші світові центри не наводять такого переліку. В багатьох публікаціях, можна зустріти вислів «… — глобальна проблема сучасності» [1].
Взагалі під глобальними проблемами сучасності найчастіше розуміють сукупність соціально-природних проблем, від рішень яких залежить соціальний прогрес людства, и його самозбереження. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об’єктивний чинник розвитку людства. Глобальні проблеми взаємопов’язані, та охоплюють всі сторони життя людини, і зачіпають всі без виключення країни світу. Приблизно таке визначення дає російськомовна Вікіпедія [2]. Що цікаво, на цей момент, російськомовна стаття в одній з найбільших світових електронній енциклопедії не містить посилання на іншомовні версії. Пошук терміна «Global problems of humanity» по англомовній Вікіпедії http://en.wikipedia.org теж не дав результату [3].
Можливо Глобальні проблеми не настільки глобальні?
» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...
1 2