Кино, вино & Книги и кофе

Террі Пратчетт — Право на чари / Terry Pratchett — Equal rites

Аркканцлер был не из тех людей, кто получает удовольствие, обращаясь с женщинами бесцеремонно и грубо. Другими словами, он обращался бесцеремонно и грубо абсолютно со всеми, независимо от их пола, соблюдая, таким образом, равенство.
Терри Пратчетт, «Мрачный Жнец»

У 80-х роках минулого сторіччя деякі люди вважали, коли прибічників ідеї рівноправ’я чоловіків і жінок забезпечити не тільки фактичною рівністю, але і зафіксувати юридично ці самі «рівні права» то вони заспокоються. Террі Пратчетт навіть написав книжку «Право на чари» яка в оригіналі називається Equal rites — «рівні обряди», мабуть апелюючи до Equal rights — «рівні права».
Нажаль, виявилось що борці за права жінок роблять це не за для того щоб жінки отримали такі ж права як і чоловіки, а скоріше заради самого процесу війни. Гарантувати їм все нові і нові права, це як намагатися задовольнити апетити Гітлера віддавши йому Чехію. До цієї теми Пратчетт більше ніколи не повернеться, хоча ідеї толерантності і рівності всіх будуть звучати і в наступних книгах. Після цього роману Террі напише ще понад 40 книжок циклу «Дискосвіт», але головну героїню – Ескарину Сміт ми побачимо епізодично лише один раз. В останніх книжках автор прийде до думки, що єдиною можливістю забезпечити права всіх в тому числі меншин є диктатура. Розумний диктатор – єдиний вихід, адже сама ідея демократії слухати більшість, вже не передбачає виконувати вимоги меншості.
В романі саме жінки фактично керують Світом. Вони говорять чоловікам що робити, як і коли. І не важливо, дія відбувається в патріархальному селі Міцні горішки, шинку чи баржі. Без порад жінок – чоловіки немічні. Чоловіки навіть думки не мають  обмежувати жінок в будь чому, а особливо в праві керувати і приймати рішення. Але існує традиційний розподіл праці між чоловіками і жінками. Ніхто не вважає що робота по господарству легше ніж робота на кузні. Споконвіку дорослі і діти грали певній ролі. І якщо дівчина хоче грати «чоловічу» роль то людей це не стільки ображає, як дивує. Навіщо?
Раніше в «Дискосвіті» вважалось що чоловіки практикують магію побудовану на чарах та заклинаннях зібраних в старовинних інкунабулах. Чоловіків що пізнали магію називають чарівниками. Жінки ж практикують «природну» магію, використовуючи зілля, заговори та здоровий глузд. Таких жінок називають відьмами. Але якщо дівчинка хоче бути саме чарівником, а не відьмою що тоді робити? Єдине місце в Світі, де можна стати справжнім чарівником та отримати відповідну освіту — Незримий університет. І коли туди, вперше за сотні років, намагається поступити дівчина, то незважаючи ні на які звичаї та канони їй пропонують здати своєрідний іспит – показати що вона вміє.
Свобода вибору, навіть примарна, іноді вартує того що б випробувати вдачу. І коли все проти вас, і ваші шанси на перемогу один на мільйон – не хвилюйтеся, в дев’яти випадках із десяти у вас все вийде.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Генрі Форд — Моє життя та робота / My Life & Work by Henry Ford in collaboration with Samuel Crowther

А понад те, сину мій, будь обережний: складати багато книжок не буде кінця, а багато навчатися мука для тіла!
Екклезіяст 12:12

Ви колись задумувалися які автори і тексти будуть відомі і за тисячу років, а кого ми забудемо одразу після прочитання? Це покаже тільки час. «Земля занепадає, діти не слухаються батьків, кожен хоче написати книгу». Погодьтеся дуже актуально. Птохотеп, перша половина третього тисячоліття до нашої ери. Є люди які вміють написати так, що їх думки здаються актуальними завжди. Ви не знайдете перевидань текстів більшості нобелівських лауреатів з літератури. Вони не цікаві сьогодні. Давньогрецький мислитель і засновник філософської школи імені самого себе Платон вивчається і сьогодні. Хоча на думку деяких експертів його ідеї безглуздо-утопічні, та і за життя у нього було достатньо критиків. Але треба віддати належне, його тексти цікавлять і в 21-му сторіччі.
В книзі «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі події розгортаються в далекому майбутньому, люди живуть в суспільстві споживання, яке відраховує нове літочислення з винаходу нашого сьогоднішнього героя — людини, яка є засновником культу споживання. Офіційна релігія світу Гакслі – погляди цього чоловіка, викладенні в книзі, про яку ми зараз поговоримо.
Нове сторіччя. Жінки вимагають збільшення своїх прав. Феміністки на кожному кроці. Мода на електромобілі захоплює світ, а нові технології обіцяють залишити без роботи тисячі людей. Світ змінився. У гаражах створюються все нові стартапи, а ЗМІ постійно говорять про Теслу. Так, на дворі початок 20 сторіччя. І ось 1922 року Форд видає автобіографію де пояснює своє бачення цього мінливого світу.
Минуло майже 100 років з моменту першого виходу цієї книги в Світ. Доречі, в Радянському Союзі її надрукували одразу після США. Сьогодні виходять нові і нові перевидання. Фото Генрі Форда було на столі Гітлера в мюнхенській резиденції. Він єдиний американець якого майбутній лідер Третього Рейху згадує як «велику людину» яка «все ще зберігає повну незалежність» від таємного світового уряду. На знак взаємоповаги американський бізнесмен надавав дуже серйозну фінансову підтримку партії Адольфа Алоїсовича.
Що ж це за книга? Це книга про майбутнє, про світ, що змінюється, і місце людини в ньому. Сьогодні ми з недовірою дивимося на роботів і штучний інтелект, машина все частіше замінює людину.
Сто років тому люди з острахом сприймали автоматизовані механізми. Конвеєр все більше автоматизував працю. За якими професіями майбутнє? Відповіді Форда не втратили актуальність. Процитую: «після 14-го року дуже багато людей отримали ново поживу для роздумів. Багато хто вперше почав думати. Вони розплющили очі й зрозуміли, в якому світі живуть.» Ну і прикладом того як не треба робити він наводить Росію. А українцям дає пораду: «як на мене, ми забагато уваги приділяємо реформаторам. Їх є два види. Обидва тільки заважають реформам».
Зроблю припущення що і в майбутньому ми побачимо нові перевидання цієї книги. Філософія Форда охоплює майже всі сфери життя, і під виглядом боротьби за все добре проти всього поганого іноді обмежує право людини бути ідіотом.
Публікації Форда, на думку багатьох вчених, дуже вплинули на молодих нацистів Німеччині та надихали радянських юнаків та дівчат до звершень індустріалізації. Сьогодні вони надихають бізнес-тренерів та інноваторів.
Це одна із не багатьох книг про бізнес яку можна порадити прочитати широкому загалу.
«Моє життя та робота» Генрі Форда. Спробуйте. Вам сподобається.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Нассім Талеб — Чорний лебідь. Про (не)ймовірне у реальному житті / Nassim Taleb — The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable

Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
Екклезіяст 9:11

У світі існує багато літературних критиків та професіональних філологів, які знають про літературу все, окрім одного – як отримати від неї задоволення. Вони розділяють книги за жанром, тематикою і літературним напрямом. Дискутують чи цей текст – постмодернізм?
Думаю читачі іноді формують для себе власні класифікації. Наприклад, чи сподобалась книга? Чи пораджу її друзям?
В той же час багато авторів не турбуються про проблематику класифікацій їхніх книжок. Головне – щоб читачу сподобався результат їхньої праці. Так один італійський письменник зібрав свої наукові статті і видав під загальною назвою. Цю книжку прочитало більше людей, ніж результати робіт деяких академій наук.
Коли до одного відомого англійця звернулися з проханням написати книгу про його світобачення, він порадив видавництву видати в одній книзі свої газетні публікації за останні десять років. Майже в кожній країні, де виходив переклад цієї книги, вона ставала бестселером і продавалась мільйонними накладами. Вітчизняні видавці чекали понад десять років, щоб змінивши назву та обкладинку таки видати цю книгу. Тираж в три тисячі примірників розпродають і досі.
Нассім Талеб написав книгу, яку можна віднести до епістемології або філософії. Мабуть, це не суто класичний науковий текст, але проблематика, що була піднята автором, призвела до формування наукової теорії названої на честь книги. Лондонська Таймс назвала її однією з 12 найвпливовіших книг з часів Другої Світової війни. За 4 роки з моменту першої публікації було продано понад 3 мільйони примірників. На сьогодні існують переклади 32 мовами світу.
До речі про науку. Наприклад, граматику – як систему мови. Талеб в своїй книзі говорить що її винайшли люди, в яких нема більш цікавого заняття ніж намагатися сформулювати обмеження для живої мови. Ця книга про обмеженість і безмежність.
До відкриття Австралії у Старому Світі вважали що всі лебеді білі. Тисячолітній досвід спостережень за цими чудовими птахами це підтверджував. Чи можна було припустити вченому орнітологу, що лебеді бувають чорні, якщо за 1000 років вони не бачили жодного? Можливо, природа не допускає появу таких птахів? І уявіть собі їхнє здивування, коли з Австралії був привезений чорний птах!
Книга про інше. Вона показує наскільки обмеженою урок нам дає досвід і спостереження. Постає питання про цінності наших наукових теорій, якщо один-єдиний факт може зруйнувати тисячі років спостережень за мільйонами білих птахів. Але для повноти картини вченим не вистачало хоча б одного чорного.
Ця книжка про те, що ми сліпі, коли йдеться про випадковість, особливо про масштабну. Автор йде далі і каже, що читаючи газети та дивлячись телебачення – ми ще гірше розуміємо події, що відбувається у Світі.
Якщо аналітики не здатні передбачити аномалії, як вони можуть прогнозувати подальший хід історії? Наші прогностичні помилки в політиці чи економіці настільки великі, що переглядаючи історію прогнозів виникає питання – навіщо взагалі ми слухаємо цих людей? На думку Талеба, люди занадто зосереджуються на відомому. Ми схильні копирсатися в дрібницях, замість того щоб розглядати загальну картину.
Ми не вчимося, що ми не вчимося. Ми не вчимо правила, а лише запам’ятовуємо факти.
Є твердження – хто не знає минулого, той не має майбутнього. Але французи добре вивчили історію і збудували лінію укріплень. Це їм не допомогло. Гітлер просто обійшов їх.
У своїй книзі автор висуває твердження, що уявлення багатьох людей про світ хибні. Світом керує не об’єктивний історичний процес, як нам переконливо доводили в школі, а крайнощі, невідоме й малоймовірне. І незважаючи на подальший прогрес, появу суперкомп’ютерів, штучного інтелекту і аналітиків, які отримують за свої поради мільйони, – майбутнє ставатиме все менш передбачуваним, тоді як людська природа і соціальні науки ніби змовилися приховати цю обставину.
А якщо ви з цим не згодні, то на думку автора, ми здебільшого вчимося у тих з ким не погоджуємось. Тому нас не будуть переконувати фактами, що підтверджують думку автора. Скоріше зруйнують наші ілюзії та уявлення. До речі, друга частина книги побудована на лекціях, що Талеб читав у університеті. На мою думку, не погано було б щоб хоча б частина науковців готувала лекції такого рівня.
Автор не переконує у своїй правоті. Він просто трохи по іншому ставить питання, що нам здаються відомими. Багато історичних картин отримають зовсім інше забарвлення.
Ця книга для людей, які хочуть і вміють думати. Навіть якщо ви повністю не погодитесь з автором, зроблю припущення, що ви будете більш детально обґрунтовувати власні прогнози на майбутнє.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (2 оценок, 5,00)
Загрузка...

Нил Стивенсон — Криптономикон / Neal Stephenson — Cryptonomicon

Умберто Эко в «Имени розы» ставил перед нами тот же вопрос что и Нил Стивенсон в «Криптономиконе». Когда тебе нужно сделать выбор, который может изменить судьбу миллионов людей, и оба ответа, похоже, неправильные, то что делать?
Открыть свободный доступ к книге, прочтение которой может привести к религиозным войнам и гибели тысяч или скрыть ее от человеческих глаз, тем самым похоронив один из лучших текстов созданных за всю историю человечества?
Спасти сотни тысяч людей и потенциально погубить миллионы?
Как оно, отправлять на смерть ради того чтобы враг не догадался что ты догадался?
В интернете как то ходила легенда про штабные учения адмиралов против искусственного интеллекта (ИИ). По сюжету армада кораблей под управлением ИИ должна захватит некий объект, но начальные параметры заданы так, что корабли с десантом не успевают во время. Так вот ИИ начал бой с уничтожения собственного корабля. Учения были продолжены не смотря на очевидный сбой программы. В результате компьютер выиграл.
Анализируя логи битвы, и пытаясь понять зачем ИИ потопил свой корабль, оказалось что он был медленнее остальных и задерживал армаду. А оставить его одно в море — потенциально отдать противнику. ИИ не раздумывая пожертвовал кораблем и экипажем для достижения своей цели. И если бы для победы было необходимо, он бы пожертвовал 99,9% своих войск.
Человеку такое решение принимать труднее. Значит ли это что последнюю битву с Матрицей/Скайнетом мы проиграли ещё до ее начала? Не знаю.
В «Криптономиконе» вы не найдете очередную вариацию нашего гипотетического будущего. Автор старался приготовить умбертоэковщину в лучшем смысле этого слова. Но у него не совсем получилось. Где проходит грань между ремесленником и творцом, мне не ведомо. Чем шедевр отличается от хорошой работы тоже не скажу. Но перед нами, как по мне очередной хороший роман.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Лесь Подерв’янський — Таинственный Амбал / Les Podervianskyi — Tainstvennyj Ambal

Как надоело читать весь этот бред мне.
А может прочитать?
Читать иль не читать?
Философские эти вопросы уже достали!
Так может, не стесняясь, взять книгу и читать запоем пока в глазах не потемнеет?
Один лишь только раз и уже крадется близорукость с улыбкой хищной.
Конъюнктивит, ячмень и катаракта, заплеванный пол, больница, от шприца гематома и могила…
На ней та молодая блондинка-библиотекарь с букетом маргариток, а под ней тот фраер, что так любил читать!

Когда-то Боб Бимон совершил прыжок в длину на 8,90 м в финале Олимпиады 1968 года в Мехико. Боб закончил заниматься спортом поняв что уже никогда не сможет повторить свой результат и 23 года он оставался не превзойденным. А вот Сергей Бубка пригнув с шестом 5.94 м. в далеком 1984 году решил что может больше, и десять лет подряд устанавливал рекорды, поднимая планку до 6,14.
Джером Сэлинджер написав роман «Над пропастью во ржи» наверное понял что не сможет уже создать ничего подобного наложил запрет на переиздание ранних сочинений и ушел в затворники. Благо гонорары позволяли с 1965-го и до смерти в 2010 ничего не делать, занимаясь «духовными практиками». Умберто Эко издав «Имя розы» в 1980 году получил всемирную славу и признание не только своих научных работ, но и стал первым постмодернистским романистом. Через 8 лет он издает «Маятник Фуко» который поднимает планку криптоистории на новую высоту.

Александр Сергеевич Подервянский, более известный как Лесь Подерв’янський («Подя») стал одним из самых цитируемых украинских драматургов при жизни. Он мог уже ничего не писать и ставить свои пьесы собирая полные залы почитателей таланта.
Но последовав примеру Эко он решил написать роман, который не ответит, а скорее сформулирует вопросы которые волнуют «Митця».

«Таинственный Амбал» — сюжетно повторяет тот же «Маятник Фуко». Главный герой Эко предавался весь роман раздумьям и воспоминаниям, а потом посетивши Париж отправился на дачу. Герои Леся весь роман будут употреблять спиртные напитки в питейных заведениях Киева, навестят кабак во Франции и соберутся в парке Киевского национального университета чтобы попить портвейн. Но сюжет вторичен. Поиски Амбала будут вестись в Африке и на Востоке. Красоту мы будем постигать в Европе, пытаясь понять магию испанской корриды во Франции.
Понять суть научного амбаловедения нам помогут такие эксперты как А. Гитлер и А. Шварценеггер. Мастером дзен выступит молодой медведь гризли из киевского зоопарка. Рецепция личности Амбала будет раскрываться в письмах мастера дзен мастеру фехтования.

Фото: Роман Грабежов

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (2 оценок, 5,00)
Загрузка...

Джозеф Хеллер — Уловка-22 / Joseph Heller — Catch-22

catch-22

«Я в крові буду топити усі спроби посягнути на гуманізм!»
Шоу долгоносиков

Как известно, бравый солдат Швейк, после того как медицинская комиссия признала его идиотом, ушел с военной службы и теперь промышлял продажей собак, безобразных ублюдков, которым он сочинял фальшивые родословные. Но дело его живет, и вот спустя двадцать лет медицинская комиссия оказалась в трудном положении. Полными идиотами необходимо было признать весь личный состав бомбардировочного полка ВВС США расквартированного на островке Пианоза в Тирренском море (Италия).

yossarian

Йоссариан уже все понял…

Наш главный герой — капитан Джон Йоссариан начинает подозревать что все, кто его окружает на авиабазе — психи. А еще он обращает внимание на то, что когда он вылетает на своем бомбардировщике B-25 на задание, немцы пытаются его убить, стреляя по самолету из зенитных орудий. И не надо думать, что противник не собирался убить именно Йоссариана, расстреливая все американские самолеты, стреляют то и в него!

Итак, похоже, наш герой не совсем психически здоров, а полковой доктор Дейника — приятель Йоссариана. Так почему же он не отстранит своего друга от полетов? Ведь, наверное, существует правило, согласно которому доктора обязаны отстранять от полетов любого психически ненормального. Оказалось что такое правило действительно есть, и доктор просто обязан отстранить Йоссариана и заодно всех остальных летчиков в эскадрилье от полетов, поскольку считает их всех сумасшедшими. Вот только, Йоссариан (как и любой другой летчик) должен сам об этом попросить доктора. Но как только он это сделает, в дело вступит «Уловка-22» (в некоторых переводах «Поправка-22»), которая гласит: «Всякий, кто пытается уклониться от выполнения боевого долга, не является подлинно сумасшедшим».

Вдобавок доктор – зомби. Нет, вы не подумайте ничего такого. Просто ради надбавки «за боевые вылеты», Дейника просил пилотов включать его в списки экипажей. И когда один из самолетов, в котором «летал» доктор не вернулся, то доктор формально для армии и страны умер. Ему перестали платить жалование и сняли довольствия в столовой. А то что он на самом деле жив — надо еще доказать. Командованию то виднее кто жив а кто нет, вдобавок на родине его уже похоронили как героя.

Единственным психически нормальным среди окружения Йоссариана был его пилот Макуотт. Йоссариан считал его самым ненормальным летчиком во всей эскадрилье, потому что Макуотт был полностью в своем уме и тем не менее охотно участвовал в военных действиях. Что снова ставило вопрос о его вменяемости.

Вам кажется, что 42 главы (нет, 42 — это не ответ на вопрос) вместе с сумасшедшими – это скучно? Ничуть. Ведь возможно нас тоже окружают психически нездоровые люди, просто мирное время не дает им реализовать свой скрытый потенциал.
«Уловка-22» — сатира, но в оуреловском стиле, где юмор с примесью цинизма переходит в абсурд. Но где тот конец которым заканчивается начало?

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (2 оценок, 4,50)
Загрузка...

Уильям Шекспир — Много шума из ничего / William Shakespeare — Much Ado About Nothing

Да, тот, кто написал этот Театр, явно умел пользоваться магией. Даже я верю происходящему на сцене, хотя знаю, что все это неправда.
Эсмеральда Ветровоск

Был ли Евклид величайшим математиком античного мира? Не знаю. Но именно его «Начала» обобщили итоги трёхсотлетнего развития греческой математики, сделав его отцом геометрии, которая в школах и до сегодня основывается на его пяти постулатах.
Является ли Шекспир величайшим английским писателем и драматургом? При жизни он не считался великим драматургом, но именно его работы переведены на все основные языки. Как известно «наш Шекспир богаче, чем тот, которого читали его современники».

William_ShakespeareТак за что мы любим драмы Шекспира? Опустим вопрос о том, как малообразованный актер мог быть автором приписываемых ему произведений. Хотя, если быть до конца последовательным, наверное, Шекспира любят не все, и Лев Николаевич тому пример: «Помню то удивленье, которое я испытал при первом чтении Шекспира. Я ожидал получить большое эстетическое наслаждение. Но, прочтя одно за другим считающиеся лучшими его произведения… я не только не испытал наслаждения, но почувствовал неотразимое отвращение, скуку и недоумение о том, я ли безумен, находя ничтожными и прямо дурными произведения, которые считаются верхом совершенства всем образованным миром, или безумно то значение, которое приписывается этим образованным миром произведениям Шекспира» (статья «О Шекспире и о драме» написана в 1903 г.)
И как не согласиться с Умберто Эко, считавшим что по своим литературным качествам «Гамлет» не является шедевром — он стал шедевром потому, что не поддается нашим интерпретациям. Иногда достаточно произнести несколько бессмысленных слов, чтобы войти в историю.

Наверное, Шекспир — великий плагиатор, и ценен именно тем, что обобщил практически все популярные сюжеты (только для трех пьес не найдены источники, откуда он мог позаимствовать фабулу). Хотя, конечно, драматург нередко перерабатывал произведения, под которыми ставил свое имя.

» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 оценок, 5,00)
Загрузка...

Терри Пратчетт — Удивительный Морис и его учёные грызуны / Terry Pratchett — The Amazing Maurice and his Educated Rodents

Сказки не хотели, чтобы вы думали, — они хотели, чтобы вы верили тому что вам сказали…
Терри Пратчетт

the-amazing-maurice-and-his-educated-rodentsМногим в детстве читали сказки, некоторые даже их слушали. Хотя мне они всегда казались немного странными. Особенно если у них было немецкое происхождение. Вот тут один англичанин интересуется: девочка которая не видит разницы между своей бабушкой и волком, — наверное, тупая, как пробка, или происходит из чрезвычайно уродливой семьи?

Найти девушку с подходящим размером обуви — хороший способ выбрать жену? Согласитесь, было бы меньше вопросов, если бы принц обращал внимание на другие части девичьего тела, а не только на форму ступни. Ну а девушкам сказку про «Золушку» читать вообще вредно, а тем более смотреть ее экранизации вроде «Красотки». Крестная фея конечно может помочь и сделать принцу предложение, от которого он не сможет отказаться… Кстати, в сказке говорилось о «прекрасном принце»… так было на самом деле, или звание принца автоматически делает мужчину таковым? А что делать Ричарду Гиру если его отец не королевских кровей… Глупости какие-то!

Но вернемся к нашей истории. В один немецкий город пришёл волшебный флейтист, заиграл на дудочке, и увел крыс в реку… Хорошая сказка? Правда, в ее оригинальной версии, затем он увел всех городских детей в лес. Но даже не в этом дело. Почему никого не вспомнил, что крысы умеют плавать? Возможно, все не так просто, как кажется на первый взгляд известным сказочницам Сёстрам Гримм.

Терри Пратчетт рассказывает нам свою версию тех событий.

» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (2 оценок, 5,00)
Загрузка...

Дуглас Адамс — Автостопом по галактике / Douglas Adams — The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy

Путеводитель для путешествующих по галактике автостопом

Путеводитель для путешествующих по галактике автостопом

У этой планеты есть — вернее, была — одна проблема: большинство живущих на ней людей только и делали, что страдали, так как не находили в жизни счастья… И вот как-то в четверг, после дождя… некая девушка, сидя в одиночестве за столиком маленького кафе… вдруг додумалась в чем была вся загвоздка и каким образом мир все-таки можно сделать обителью счастья и покоя… Впрочем, история, не о девушке.
Дуглас Адамс о книге

Как вы помните в школе списки литературы нам любезно формировало министерство образования. А вот теперь, и почитать для себя что-то можно. Только что? Вот сейчас через 10 дюймов стекла доступна практически любая книга мира. Но что читать? А что собственно сейчас читают?
Заходишь на топ книг «Амазона» думаешь: «Что это за книги и кто все эти люди?» Похоже, они продают книги благодаря броским названиям и интригующим обложкам. Как говорил один граф: «дурные книги, к несчастью, часто привлекательны». Считалось, что абстрактная обезьяна, ударяя случайным образом по клавишам пишущей машинки со временем, напечатает «Гамлет» Шекспира. Возможно в «Амазоне» ставят эксперимент, усадив за клавиатуры молодых авторов, в надежде, что они напечатают второй том «Поэтики» Аристотеля. Вы спросите, почему они не возьмут обезьян? Они пробовали, но выяснилось, что макаки неспособны производить равномерно распределённые по клавиатуре нажатия.

Как известно, за время своего существования человечество издало более 12-ти миллионов книг, из которых 200 тысяч книг хранятся в моем ноутбуке. Но какая книга даст ответ на главный вопрос жизни, вселенной и всего такого? Может поискать нужную в результатах творчества обладателей нобелевской премии? К сожалению, многие лауреаты по литературе получили её благодаря политической конъюнктуре, а, например, Джону Толкину не дали премию, хотя, конечно, его книги ни в коей мере нельзя назвать прозой высшего класса.

Выбирая между Лолитой и Пятнадцатилетним капитаном, решил, что лучше не рисковать и перечитать классику – Дугласа Адамса. Старина Кларксон был прав «…меня не одурачить. Мне нравится рок восьмидесятых, и мне не стыдно признаваться в этом». Ну и «Путеводители автостопщика по галактике» тогда умели писать так, что не приходилось уточнять ежегодно каждую статью. Например, в статье призванной проинформировать потенциальных туристов о нашей планете, за пятнадцать лет внесли только одну правку, добавив в начало текста два слова: «В основном».

Поэтому, несмотря на обилие пропусков и вопиющих искажений информации «Путеводитель» обладает двумя важнейшими преимуществами перед любой энциклопедией. Во-первых, он дешевле. Во-вторых, на титульном листе написано «НЕ ПАНИКУЙ».

» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (9 оценок, 4,56)
Загрузка...

Сергей Лойко — Аэропорт / Сергій Лойко — Аеропорт

Airport

Аэропорт : роман / Сергей Лойко. — Киев : Брайт Стар Паблишинг, 2015. — 328 с.

Меншиков. Батурин. Чорні жерла
Тих гармат, що п’яні без вина…
І співати мало: «Ще не вмерла…»
І радіти мало, що не вмерла.
Треба жити, щоб жила – вона.
Д.Д. Кремінь, 1992 р.

В нашем мире люди становятся героями благодаря сочетанию двух факторов: во-первых, ими совершается подвиг, во-вторых, об этом становится известно. Правда, необходимо еще выполнение одного условия: должны найтись те, кто испортит ситуацию настолько, что без помощи Героев уже не обойтись, и им часто не остается иного выбора, кроме как совершить акт самопожертвования, воинской отваги или хитрости (как в случае с древнегреческим Одиссеем). Печально, но в мирное время Герои никому не нужны …

Давайте разделим условно все книги о героях войны на три группы. В первую возьмем те, которые написаны во время боевых действий. Ко второй отнесем мемуары и все, что написано со слов или в соавторстве очевидцев событий. А в третью запишем все, что было написано уже непричастными людьми. Думаю, вы со мной согласитесь, что самой ожидаемой будет литература из первой группы, а объективной – из третьей. Ведь еще при Цезаре квесторы говорили «врёт, как очевидец».

Недавно свет увидела «главная книга о войне» Сергея Лойко. О чем она? Если вы думаете что о войне, сегодня еще безымянной, которую украинская Википедиа называет «Война на востоке», а единственная избранная статья (которая по возможности полно отвечает требованиям Википедии) написана на баскском и называется «Donbasseko gerra» (Донбасская война), — то вы ошиблись.

» Read more

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (8 оценок, 4,75)
Загрузка...
1 2 3