Етичні вимоги до державних службовців
З архиву старого жорсткого диску, часів студентства…
Роль держави за останні десятиліття суттєво змінилася. Вона полягає не в прямому управлінні, а у виконанні регулюючих функцій та здійсненні стратегічного планування. Особлива увага приділяється створенню сприятливих умов для забезпечення економічного росту в приватному секторі, розвиткові особистої ініціативи. З появою інформаційних технологій змінилася також взаємодія між урядом, приватним сектором та суспільством.
Процес заміни старих і неефективних бюрократичних структур на нові, мобільні, здатні до творчого реагування на виклики часу, тривалий і нелегкий. В цьому можна впевнитись на прикладі проведення в Україні адміністративної реформи.
Тим більші вимоги постають перед людиною, яка є найголовнішим суб’єктом управлінського процесу – державним службовцем.
Прихід нових людей до системи державного управління – процес незворотний. Як і всюди, тут повинні працювати талановиті люди – не кожен може стати управлінцем. Разом з тим саме від держави залежить підготовка працівника, який здатний по-новому підійти до управління, здатний до навчання, творчого застосування знань.
Державна служба в Україні має значні напрацювання. Створена правова база, якою визначається порядок прийняття на державну службу, її проходження, підвищення кваліфікації. Впроваджені схеми декларування доходів і атестації кадрів. Проводяться конкурси на заміщення вакантних посад. Існує школа резерву, яка поступово готує молодих людей до більш відповідальних посад.
Водночас слід подбати про більш вдосконалене законодавче забезпечення високих етичних норм поведінки державних службовців. Утвердження пріоритету прав і свобод громадянина, коректність, стриманість, ввічливість, неупередженість у ставленні до громадян – у цьому, власне, найкраще проявляється сутність державної політики щодо демократизації відносин між владою і суспільством, зростання громадської довіри до влади. Адже не секрет, що для пересічного громадянина державний службовець є не лише представником, а й уособленням держави. Тому етичні вимоги до осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті, особливі.
Нині гарантування захисту прав і свобод людини у державному управлінні – це важлива не тільки політична, а й етична проблема. Етика займає дуже важливе місце в управлінні, оскільки останнє є проявом відповідної міри влади. Тому чим більше обсяг влади, якою користується відповідний суб’єкт управління, чим більшими є можливості державного управління, тим ефективнішими повинні бути етичні гальма, які поряд з правовими приписами покликані стримувати суб’єктів владних повноважень, не дозволяти їм переступати як правові, так і моральні межі.
В нашому суспільстві склалася традиція зневажливого ставлення до окремого громадянина, особи, її прав, свобод, інтересів. Особистість найчастіше сприймалася як носій численних обов’язків і відповідальності перед державою. Її інтереси трактувалися як щось несуттєве й другорядне. Це ставлення ще не змінено. Як і раніше, пріоритет віддається інтересам держави.