Джо Аберкромбі – Перший закон
Якщо задати собі питання: “навіщо люди, читають фентезі?”, то припускаю, що незважаючи на вичерпний перелік відповідей що дали професійні науковці в своїх монографіях читачі цих текстів зазвичай не будуть формулювати їх накшталт: існують певні тенденції у суспільній, економічній, політичній, побутовій складових життя сучасних людей, які надають такий вплив на психологію, що зумовлює інтерес читачів до літератури фентезі…
Але охоче погоджуюсь з тезою науковців що сучасна людина потенційно вважає, що стикається з набагато більшою кількістю різноманітних проблем, ніж люди колишніх епох. Це викликає у значної маси людей появу такої психологічної особливості як ескапізм – бажання зробити «втечу» від реальності, хоча б на якийсь час відмовитися від проблем дійсності, пішовши у світ фантазій. Можливо тому історію про Попелюшку постійно перевидають під різними обгортками.
А чому письменникам які майже один за одним будують своє альтернативне середньовіччя дракони? Адже, схоже, магія в фентезі це своєрідний Deus ex machina що ставить собі за мету знайти вихід коли ситуація вимагає чудодійного порятунку. Зауважу що у Дискосвіті Пратчетта вдавання до магії – це своєрідне визнання поразки.
Що дає фентезі автору? Як на мене, цей жанр робить його творцем нової дійсності. При цьому автору надається максимальна свобода творчості та простір для фантазії (недарма назва даного жанру і походить від англійського «fantasy» – фантазія), адже при створенні вигаданого світу можна спробувати описати його будь-яким, проявити свою індивідуальність на повну силу. Спробувати поділитися своїми ідеями про побудову ідеального світу чи переказувати історію сучасного аналогіями та пасхалками-відсилками до реальних особистостей, подій чи, наприклад, цитат.
Назва першого роману Джо Аберкромбі трилогії “Перший Закон” – «На лезі клинка» звучить англійською «The Blade Itself», і можливо цє посиланням на рядок з «Одіссеї» Гомера: «For iron by itself can draw a man to use it» (в українському перекладі поеми: «…Бо тягне до себе людину залізо»).
Давньогрецька епічна поема розказує нам про пригоди Одіссея, царя Ітаки. У Гомера герой-авантюрист подорожує казковими краях велетнів і чудовиськ щоб повернутися до свого справжнього кохання.
Сучасний роман Аберкромбі розповідає нам про пригоди героїв-авантюристів (можливо майбутніх королів) що подорожують казковими краями чудовиськ щоб знайти справжнє кохання.
Схоже за 2700 років історії Одіссея лише трохи адаптувалася до вимог сучасного читача.
Бібліографи поділяють романи «Перший закон» на цикли, підцикли чи самостійні романи. Але зауважу, що на відміну від пратчеттівського “Дискосвіту” події на Земному Крузі романів «Першого закону» відбуваються послідовно. Тобто читати треба починати з першого – «На лезі клинка».
Що ще треба написали, але так щоб не переказувати сюжет? Не знаю, можливо що автор працював кіномонтажером і розповідь ведеться від третьої особи від імені героїв. Ми фактично можемо побачити думки персонажів, спробувати зрозуміти їх логіку дій. Коли відбуваються якась подія, то фоново не робиться нічого. Тобто перемістившись з точку А в Б нам не треба думати що в А буде відбуватися далі. Все що потрібно – нам покажуть. Дуже кінематографічну картинку малює уява під час читання. Книга написана сценами та епізодами яки можна майже без доопрацювання відправляти як готовий сценарій.
І як в “Пісні льоду й полум’я” Джорджа Мартіна в нас не буде позитивних героїв, а як тільки хтось вирішить вести добропорядне життя – так одразу і загине. Хоча вибір іншого варіанту не від чого не рятує.
Події роману розгортаються в столиці Союзу — федеративній-державі, яка фактично являє собою конституційну монархію без писаної конституції, з парламентом і кабінетом міністрів, що об’єднало під своєю владою різні землі, а також міста-держави та має окрему провінцію на півночі. Її столиця Адуя знаходиться в майже в географічному центрі світу.
І ось на Півночі колись розділені війною, клани нині об’єднані під владою харизматичного вождя, який проголосив себе королем Півночі планують вторгнутися в провінцію яка належить Союзу і є джерелом цінних копален.
Тим часом на крайньому Півдні сусідня імперія вторглася у місто Дагоска яке знаходиться під управлінням Союзу.
В Союзі король майже недієздатний, всі очікують початку боротьби за трон, армії не вистачить на війну на два фронти і політики схоже хочуть поставити власні інтереси вище за державні.
Перед нами темне фентезі в сетінгу Пізнього середньовіччя Європи. Цікаве, нелінійне, в якому є кохання (книжка 16+), зрада, війна, тортури і навіть один механічний дракон.
Про такі ініціації для отримання магічного ступеню як канібалізм, зауважувати не буду, адже це “Другий закон”. А ось про Перший – таки раджу почитати.