Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

Уряд Шотландії відмовився розглядати законопроєкт про помилування жінок, звинувачених у чаклунстві

Уряд Шотландії відмовився від розгляду законопроєкту про помилування жінок, обвинувачених у чаклунстві в XVI-XVIII століттях, повідомляє британська газета The Times.
Також представник уряду наголосив, що влада наразі не планує ухвалювати закони “в цій галузі”.
Закон про чаклунство почав діяти в Шотландії 1563 року, а скасували його тільки 1736 року. Скільки шотландців за цей час стали жертвами звинувачень у чаклунстві, точно підрахувати неможливо. The Times пише, що близько чотирьох тисяч осіб було звинувачено в чаклунстві, більше половини з них у підсумку стратили. У більшості випадків обвинуваченими ставали жінки.

Link – https://www.thetimes.co.uk/article/law-to-pardon-witches-dropped-by-ministers-q7ghrx62t

Паління і фемінізм

31 березня 1929 року в Нью-Йорку проходила традиційна Великодня хода. Вбрання, сміх, відчуття свята і весни. Але цього разу на ході було дещо незвичне, навіть обурливе. Серед веселих містян ішла група молодих гарно вбраних жінок, які …курили цигарки! Нечувано! У 1929 році куріння серед жінок було, м’яко кажучи, непопулярним. А вже на публіці сигарети можна було уявити в руках хіба що повій.
Але тут у натовпі курили цілком собі пристойні дами. Ба більше, серед них були відомі особистості, наприклад журналістка, активістка і борець за права жінок Рут Гейл. І вона не просто курила, вона закликала нових учасниць, пояснюючи, що паління – символ жіночої емансипації, що жінки мають таке саме право палити, що й чоловіки.
Організатором ходи була Берта Гант, до цього невідома у феміністських колах. Вона розіслала кільком жінкам телеграми із закликом взяти участь в акції. Перші рядки телеграм свідчили: “В інтересах рівності статей і для того, щоб побороти ще одне гендерне табу, я та інші молоді жінки запалять ще один факел свободи. Ми палитимемо цигарки, проходячи П’ятою Авеню у Великодню неділю”.
Але права жінок Бернейса не цікавили. Його завданням було підвищити продажі цигарок серед жінок, і замовником банкету був глава тютюнової компанії American Tobacco Джордж Вашингтон Гілл.
Рівень курців серед жінок зріс з 5% (у 1923-му) до 12% (у 1929-му) і до 33% (у 1965-му), залишаючись таким до 1977 року.

Спостереження за вибухами атомних бомб

У 1950-х спостереження за вибухами атомних бомб було великою туристичною атракцією в Лас-Вегасі. Вибухи можна було побачити з випробувального полігону в Неваді за 65 миль від нього. Були популярними VIP-вечірки для спостереження. Один знаменитий танцюрист навіть позував зі справжньою ядерною бомбою, що вибухала між його ногами.

Майбутнє світової історії

13 жовтня 54 року Агрипіна молодша, дочка Агрипіни старшої (яку стратили 18 жовтня 33 року), і вона ж сестра римського імператора Калігули (убитого 24 січня 41 року) отруїла свого чоловіка римського імператора Клавдія.

11 лютого 55 року її син, юний імператор, Нерон отруїв свого зведеного брата Британника. А 20 березня 59 року за його наказом убита його мати, Агрипіна молодша.

9 червня 68 року щоб уникнути гіркої долі, що чекала на нього, сам Нерон випив отруту і вирушив до мами, брата, дядька, вітчима і до бабусі одночасно.

У цей період з 41 по 65 рік один митар, один лікар, один рибалка, один теолог, два тесляри, і ще одна людина без певного роду заняття, в тиші римських провінцій написали 22 із 27 книг Нового Завіту.

Сучасники не помітили ці праці, оскільки були поглинені кримінальною гризнею у верхніх шарах їхньої атмосфери.

Сучасники думали, що цей некрополь і є найяскравішими подіями їхньої нескінченно великої епохи, що визначають хід світової історії у Вічному Римі.

Тим часом майбутнє світової історії скромно подряпували рибалка Петро, тесляр Яків, колишній податковий інспектор Матвій, лікар Лука, теолог Павло і т.д.

Як же далеко світ просунувся вперед. І як мало змінилися ми. ;)
(с) Олександр Пасхавер

“Девочки” – как способ решения конфликтов

«брось работу Соколов, я лучше поведу тебя к девочкам»
Скарга члена комісії з урегулювання взаємовідносин між Червоною гвардією та Судово-карною міліцією
Ф. Л. Соколова на поведінку колеги М. М. Римші, надіслана до Ради робітничих і військових депутатів м. Миколаїв
19 січня 1918 р.
Вх[одящий] № 602,20/І [января] [19]18 г.

В Исполнительное Бюро Николаевского Совета Рабочих и Военных Депутатов
Члена Исполнительного Бюро Ф. Л. Соколова

С глубоким возмущением приходится констатировать нижеследующий факт: будучи делегирован Исполн[ительным] Бюро С[овета] Р[абочих] и В[оенных] Д[епутатов] для участия в комиссии по урегулированию взаимоотношений между «Красной Гвардией» и Судебно-Уголовной Милицией, я, член революционно-классовой организации, был свидетелем возмутительной сцены, участником которой был член Исполнительного Бюро и мой «сотрудник» по работе в комиссии М. М. Рымша. В 10 часов утра, придя на работу, и занявшись делами, после составления некоторых протоколов мы устроили перерыв между 2-мя и 5 часами. В 5 часов мы должны были возобновить работу, но М. М. Рымша к этому времени не пришел, а пришел приблизительно в 6 час[ов] 30 мин[ут] в дребезги пьяным. Когда я заявил ему, что в таком виде я не в состоянии с ним сотрудничать, и предложил ему пойти домой, он – Рымша – площадной и нецензурной бранью обрушился на меня и моих сотрудников по комиссии. Само собою разумеется, что воспроизвести в письменном заявлении дословно брань и ругань, автором которой был Рымша, не предоставляется возможным, но, например, такие выражения, как «брось работу Соколов, я лучше поведу тебя к девочкам» и т. д., до некоторой степени еще возможно передать. Впрочем, все это могут подтвердить, если Исполнительное Бюро найдет нужным, остальные члены следственной комиссии.

Член Исполнительного Бюро С[овета] Р[абочих] и В[оенных] Д[епутатов] Соколов
Член[ы] Следственной Комиссии И. Котов, Садовников
Начальник Судебно-Уголовной Милиции Щеглов
[Резолюція]
Отстраняется от работы в Исполнительном Комитете и Бюро, копию заявления представить партии с[оциал]-р[еволюционеров] (правых)
19/I [января] 1918 года (Подпись)

Копія. Російською мовою.
Державний архів Миколаївської області. Ф. П-1817. Оп. 2. Спр. 209. Арк. 14.

Хабрецы… убежали

При подготовке отзыва или рецензии, при цитировании всегда пытаюсь найти автора. Часто дохожу до Гомера.
Так вот Иосиф Флавий «Иудейская война»:
“Когда народ к празднику опресноков (20 до разр. хр.) стекался в Иерусалим, римляне поставили на галерее храма когорту, так как они всегда имели обыкновение во время праздников держат войско под оружием, дабы предостерегать собравшийся народ от возмущения. Случилось тогда, что один из солдат поднял вверх свой плащ, неприличным нагибанием тела обратился к иудеям задом и издал звук, соответствовавший принятой им позе. Возмущенная этим поступком вся громада иудеев бурно потребовала от Кумана наказания солдата. Юноши же, легко поддающиеся увлечению, и некоторая часть народа, отличавшаяся бурным характером, открыли нападение; они собрали камни и начали бросать их в солдат. Куман побоялся наступления со стороны всего народа и вызвал для подкрепления множество тяжеловооруженных; как только последние появились на галереях, иудеев объял панический страх; они бросились вон из храма по направлению к городу. Но от этого в выходах произошла такая страшная давка, что свыше десяти тысяч человек было растоптано и раздавлено. Так праздник превратился для всего народа в день плача, и каждый дом наполнился воплями и рыданиями.”
И ведь действия провокаторов не изменились.

От гитлерюгента до легенды Кубка Англии

В 1941 году Берт Траутманн был мобилизован люфтваффе. В течение 4-х лет он служил парашютистом в немецких военно-воздушных силах, выполняя военные операции на Восточном фронте. Он был награждён пятью медалями, включая Железный крест 1 степени. Оказавшись в советском плену бежал оттуда и после был переведен на Западный фронт где попал в плен уже к англичанам. Был помещен в лагерь для военнопленных в Ланкашире и поселился рядом после освобождения в 1948 году, сочетая работу на ферме с игрой в местной футбольной команде Сен-Хелен. Игра Траутманна была замечена, и в октябре 1949 года он подписал контракт с клубом «Манчестер Сити».
Траутманн играл в профессиональный футбол в качестве вратаря Манчестер Сити с 1949 по 1964 год. Это вызвало волну негодования среди фанов.
Владельцы абонементов угрожали бойкотом и бомбардировали клуб протестными письмами. 40000 человек вышли на улицы Манчестера и с демонстрациями против подписания контракта, держа плакаты, “Долой немца!”.
Несмотря на шквал негодования, контракт был подписан и со временем Траутманн завоевал признание поклонников .
Получивший в 1956 году от АФЖ титул футболиста года, за свою игру в финале кубка Англии получив тяжелую травму в результате столкновения с игроком «Бирмингем Сити» Петером Мерфи за 15 минут до конца, доиграл, отстояв победный счёт 3:1. Три дня спустя рентген показал перелом шеи. Берт играл за «Сити» до 1964 года, проведя за клуб 545 матчей.
В 2004 году футболист стал офицером ордена Британской империи за сближение отношений между Германией и Англией.
Скончался 19 июля 2013 года в своём доме в Испании в возрасте 89 лет.