Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

О доказательствах в физике

Начнем с банальности: никакой строгой, полной и непротиворечивой системы доказательств не бывает. Но об этом “все”, по крайней мере, слышали звон, говорить про это не очень интересно, и вообще, пусть математики и логики хоронят своих мудрецов… то есть, простите, мертвецов. Вопрос, наверно, не в этом. Вопрос (как понял) в том, как возможна хотя бы приблизительная уверенность в правильности утверждений в принципиально открытом мире, где, потенциально, все связано со всем. Всегда ведь можно сказать, что какой-нибудь новый неучтенный фактор перевернет все с ног на голову или наоборот.
Про это можно писать тома, со ссылками, примерами и подробными обоснованиями. В формате записи в блоге можно и уместно отметить следующее:
1. Познание начинается с середины, с попыток описать более-менее систематически мир вокруг нас. Потом мы движемся к “основам” (которые на самом деле никакими основами не меняются). Там новые факторы могут заставить нас радикально пересмотреть подход, но на описание мира вокруг нас это почти не влияет. Законы термодинамики более надежны, чем квантовая теория поля. Эйнштейн говорил, что классическая термодинамика – единственная теория, в отношении которой он убежден, что в пределах своей применимости она останется верной навсегда.
2. Это частный случай более общего свойства: наше описание мира иерархично, причем – и это очень важно – описание каждого уровня реальности в очень сильной степени не зависит от описания более глубинных уровней. По этому поводу часто произносится слово emergence. Речь идет о некоторых “классах универсальности” поведения сложных систем, причем, о сравнительно небольшом числе таких классов. Малые неучтенные взаимодействия не выводят, как правило, систему из данного класса.
3. Требование устойчивости (robustness) такого рода может даже использоваться для вывода законов природы – как, например, в нашем подходе к квантовой механике. То есть, те теории, которые не обладают этим свойством устойчивости, независимости от неизвестных деталей на глубинном уровне, просто не должны рассматриваться.
4. С этим, кстати, связано требование перенормируемости в квантовой теории поля. Неперенормируемые теории нефизичны именно потому, что зависят от тех масштабов, где мы ничего не знаем и, возможно, не узнаем. Нетривиальное утверждение состоит в том, что устойчивые теории возможны и существуют.
5. В более общем плане, речь идет вообще о возможности феноменологической науки (прототипом как раз и является классическая термодинамика).
6. Вот по всему по этому принцип соответствия является основным законом развития физики, а болтовня о “научных революциях” пользуется популярностью в основном среди “неученых любителей наук”. Профессионалы знают, что квантовая механика не отменила классическую, более того, в двадцатом веке последняя расцвела пышным цветом (детерминированный хаос, нетривиальные полностью интегрируемые системы, и так далее).
7. И так далее.
14.05.2017

(с) Михаил Иосифович Кацнельсон

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Деньги делают младенцев умнее

В исследовании говорится что, денежная помощь бедным матерям повышает активность мозга у младенцев. Доход увеличился примерно на 20% и деньги можно было тратить по своему усмотрению.

Исследователи набрали тысячу пар мать-дитя (почти сразу после рождения ребенка) и случайным образом разделили семьи на две группы — одна получала номинальные 20$ в месяц, другая 333$. Используя электроэнцефалограммы (исследуют активность мозга) для детей в возрасте 1-го года (то есть тест проводили 1 год), исследователи обнаружили, что в группе, получавшей больше денег, у ребенка наблюдалась более быстрая мозговая активность, чем в группе, получавшей 20$.

Различия были статистически значимыми по большинству, но не по всем показателям и были наибольшими в частях мозга, наиболее связанных с когнитивным развитием. Сейчас выплаты планируют продолжать вплоть до 4-х лет, чтобы еще раз провести тесты.

Исследователи пытаются понять, почему деньги повлияли — возможно можно купить более качественное питание или получить качественное медобслуживание, ну или может мама меньше стрессует на ребенка. На самом деле интересный вопрос, биология и политика ближе друг к другу, чем может показаться, а мозг чрезвычайно чувствителен к окружающей среде.

Источник – https://www.nytimes.com/2022/01/24/us/politics/child-tax-credit-brain-function.html

Оцените материал:
1 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 5
5,00 / 1 голосов
Loading...

Глобальне потепління та на Марсі

Виявляється, клімат змінюється не лише на Землі. Йде потепління і Марсі. Вперше це було відзначено у замітці Nature у 2007 році: «За період з отримання останніх відомостей від «Вікінгів» у 1977 році та до моменту отримання перших даних із зонда «Марс Глобал Сервейор» у 1999 році температура марсіанської поверхні піднялася на 0,86 C».
Інші дані показують, що з 1999 до 2020 року Марс потеплів ще на 0,3-0,4 градуса.
І пов’язано це із зміною (збільшенням) сонячної активності. Більше явних причин немає – люди та їхня діяльність з виділення парникових газів на планеті відсутні.
Ймовірно, потепління на Землі може мати ті самі «сонячні» причини.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Джо Аберкромбі – Перший закон

Джо Аберкромбі (англ. Joe Abercrombie)

Якщо задати собі питання: “навіщо люди, читають фентезі?”, то припускаю, що незважаючи на вичерпний перелік відповідей що дали професійні науковці в своїх монографіях читачі цих текстів зазвичай не будуть формулювати їх накшталт: існують певні тенденції у суспільній, економічній, політичній, побутовій складових життя сучасних людей, які надають такий вплив на психологію, що зумовлює інтерес читачів до літератури фентезі…
Але охоче погоджуюсь з тезою науковців що сучасна людина потенційно вважає, що стикається з набагато більшою кількістю різноманітних проблем, ніж люди колишніх епох. Це викликає у значної маси людей появу такої психологічної особливості як ескапізм – бажання зробити «втечу» від реальності, хоча б на якийсь час відмовитися від проблем дійсності, пішовши у світ фантазій. Можливо тому історію про Попелюшку постійно перевидають під різними обгортками.
А чому письменникам які майже один за одним будують своє альтернативне середньовіччя дракони? Адже, схоже, магія в фентезі це своєрідний Deus ex machina що ставить собі за мету знайти вихід коли ситуація вимагає чудодійного порятунку. Зауважу що у Дискосвіті Пратчетта вдавання до магії – це своєрідне визнання поразки.
Що дає фентезі автору? Як на мене, цей жанр робить його творцем нової дійсності. При цьому автору надається максимальна свобода творчості та простір для фантазії (недарма назва даного жанру і походить від англійського «fantasy» – фантазія), адже при створенні вигаданого світу можна спробувати описати його будь-яким, проявити свою індивідуальність на повну силу. Спробувати поділитися своїми ідеями про побудову ідеального світу чи переказувати історію сучасного аналогіями та пасхалками-відсилками до реальних особистостей, подій чи, наприклад, цитат.
Назва першого роману Джо Аберкромбі трилогії “Перший Закон” – «На лезі клинка» звучить англійською «The Blade Itself», і можливо цє посиланням на рядок з «Одіссеї» Гомера: «For iron by itself can draw a man to use it» (в українському перекладі поеми: «…Бо тягне до себе людину залізо»).
Давньогрецька епічна поема розказує нам про пригоди Одіссея, царя Ітаки. У Гомера герой-авантюрист подорожує казковими краях велетнів і чудовиськ щоб повернутися до свого справжнього кохання.
Сучасний роман Аберкромбі розповідає нам про пригоди героїв-авантюристів (можливо майбутніх королів) що подорожують казковими краями чудовиськ щоб знайти справжнє кохання.
Схоже за 2700 років історії Одіссея лише трохи адаптувалася до вимог сучасного читача.
Бібліографи поділяють романи «Перший закон» на цикли, підцикли чи самостійні романи. Але зауважу, що на відміну від пратчеттівського “Дискосвіту” події на Земному Крузі романів «Першого закону» відбуваються послідовно. Тобто читати треба починати з першого – «На лезі клинка».
Що ще треба написали, але так щоб не переказувати сюжет? Не знаю, можливо що автор працював кіномонтажером і розповідь ведеться від третьої особи від імені героїв. Ми фактично можемо побачити думки персонажів, спробувати зрозуміти їх логіку дій. Коли відбуваються якась подія, то фоново не робиться нічого. Тобто перемістившись з точку А в Б нам не треба думати що в А буде відбуватися далі. Все що потрібно – нам покажуть. Дуже кінематографічну картинку малює уява під час читання. Книга написана сценами та епізодами яки можна майже без доопрацювання відправляти як готовий сценарій.
І як в “Пісні льоду й полум’я” Джорджа Мартіна в нас не буде позитивних героїв, а як тільки хтось вирішить вести добропорядне життя – так одразу і загине. Хоча вибір іншого варіанту не від чого не рятує.
Події роману розгортаються в столиці Союзу — федеративній-державі, яка фактично являє собою конституційну монархію без писаної конституції, з парламентом і кабінетом міністрів, що об’єднало під своєю владою різні землі, а також міста-держави та має окрему провінцію на півночі. Її столиця Адуя знаходиться в майже в географічному центрі світу.
І ось на Півночі колись розділені війною, клани нині об’єднані під владою харизматичного вождя, який проголосив себе королем Півночі планують вторгнутися в провінцію яка належить Союзу і є джерелом цінних копален.
Тим часом на крайньому Півдні сусідня імперія вторглася у місто Дагоска яке знаходиться під управлінням Союзу.
В Союзі король майже недієздатний, всі очікують початку боротьби за трон, армії не вистачить на війну на два фронти і політики схоже хочуть поставити власні інтереси вище за державні.
Перед нами темне фентезі в сетінгу Пізнього середньовіччя Європи. Цікаве, нелінійне, в якому є кохання (книжка 16+), зрада, війна, тортури і навіть один механічний дракон.
Про такі ініціації для отримання магічного ступеню як канібалізм, зауважувати не буду, адже це “Другий закон”. А ось про Перший – таки раджу почитати.

Оцените материал:
1 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 5
5,00 / 1 голосов
Loading...

Предсказания Алисы Селезневой. Гостья из будущего

Не помню в СССР Ютуба (возможно блокировали). А торренты тогда ещё не придумали. Так вот в конце 80-х, начале 90-х дети смотрели сериалы только по ТВ в определеннок время. Был такой сериал про Гостью из будущего, который полностью так и не увидел. Но смысл в том, что как Терминатор хочет изменить прошлое в США, то и Союзу надопоучавствовать. А так как в СССР с электроникой было похуже, в прошлое спасать мир отправляют девочку. Соответственно вместо СаррыО’Конар ей помогает просто Коля.
В конце сериала Алиса собирает всех детей и рассказывает им о том, что с ними станет в будущем. Коля – сопьется, Маша в лихие девяностые будет валюту зарабатывать и так далее.
Долго не мог понять что хотели сказать авторы этой сценой?
А сейчас понял: будущее для России предопределено. Его нельзя изменить. А вот прошлое – пожалуйста. Поэтому все ресурсы буду брошены на создание легенд, мифов и кино.
А пытаться изменить завтра – не стоит. Алиса же сказала что выхода нет.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Задача про перебірливу молодицю

У деякому Королівстві прийшов час принцесі вибирати собі нареченого. У призначений день з’явилися 1000 принців. Їх побудували в чергу у випадковому порядку і стали по одному запрошувати до принцеси. Про будь-яких двох претендентів принцеса, познайомившись з ними, може сказати, який з них краще. Познайомившись з претендентом, принцеса може або прийняти пропозицію (і тоді вибір зроблений назавжди), або відкинути його (і тоді претендент втрачений: принци горді і не повертаються). Якої стратегії повинна дотримуватися принцеса, щоб з найбільшою ймовірністю вибрати кращого?
У 1960 році її придумав Мартін Гарднер, автор величезної кількості книг із захоплюючими завданнями і головоломками, пов’язаними з математикою. У 1963 році професор Євген Борисович Динкін запропонував рішення цієї задачі для окремого випадку саме в 1000 принців. Загальне рішення було знайдено студентом цього професора Сабіром Гусейн-Заде в 1966 році, який згодом і сам став доктором математичних наук. А дисертація Бориса Березовського на здобуття наукового ступеня доктора наук, захищена в 1983 році, є узагальненням задачі про розбірливу чи навіть перебірливу наречену.

Сформулюємо задачу таким чином:
Молодиця шукає собі нареченого (існує єдине вакантне місце).
Є відоме число n претендентів.
Про кожного претендента можна сказати, що він кращий чи гірший від іншого.
Молодиця спілкується з претендентами у випадковому порядку.
В результаті спілкування з кожним нареченим молодиця повинна йому відмовити або прийняти його пропозицію.
Рішення приймається тільки виходячи з оцінки претендента в порівнянні з попередніми.
Знехтувані женихи не повертаються.
Мета: вибрати найкращого претендента.
Припустимо, що принцеса пропустила 999 претендентів і зараз зустрічається з останнім. Тоді у неї немає ніякої альтернативи, все абсолютно ясно. Якщо останній і є найкращий, то принцеса виграла, домоглася свого, якщо він не найкращий, то принцеса програла і йде в монастир. У будь-якому випадку відкидати останнього претендента безглуздо, це до перемоги точно не приведе. Тепер припустимо, що принцеса знає, як поводитися на 601-му кроці. Спробуємо зрозуміти, що робити при зустрічі з 600-м, тобто за крок до цього. Ясно, що якщо 600-й претендент не краще за всіх попередніх, то і думати нічого, йому потрібно відмовляти. Взагалі в нашому завданні принцеса буде зупинятися тільки на тих, хто краще за всіх попередніх, інакше вона точно програє, адже її влаштовує тільки найкращий. Якщо ж він дійсно краще за всіх попередніх, то у принцеси є вибір. Наприклад, коли приходить перший, то, природно, він краще всіх попередніх, так як і попередніх-то ніяких не було, але зупинятися на ньому якось дуже дивно, шансів перемогти мало, з таким же успіхом можна і на десятому зупинитися, краще ще почекати хоч трохи, може, хто-небудь краще з’явиться. Отже, нехай 600-й краще за всіх попередніх, і принцесі потрібно оцінити (вона, напевно, і не може, але ж для цього математики і існують), що краще: вибрати цього самого 600-го або відмовити йому, перейти до наступного, а там, як ми пам’ятаємо, вже все відомо, зрозуміло, як потрібно чинити, і шанси на отримання кращого нареченого ми порахувати зможемо.
𝑛 – кількість женихів
𝑡 – номер кроку
𝑔(𝑡) – ймовірність перемоги в момент 𝑡 за умови, що 𝑡 – ий наречений краще за всіх попередніх
ℎ(𝑡) – ймовірність перемоги за умови, що наречена пропустить 𝑡 перших кандидатів і далі (починаючи з кроку 𝑡 + 1) буде діяти оптимально
Зауваження. ℎ(𝑡) монотонно не зростає
Отже, оголосимо для початку, що 1000 ми позначимо за n, тобто вирішимо завдання для довільної кількості претендентів. Далі, нехай принцеса знаходиться на кроці t (це номер кроку, тобто натуральне число). Перше, що їй потрібно знати — це ймовірність перемоги в разі вибору нареченого в момент t, за умови, що він краще всіх попередніх, тобто ймовірність того, що він не тільки краще всіх попередніх, а взагалі краще за всіх. Позначимо цю ймовірність за g(t) . Крім того, необхідно знати ще одну величину — це ймовірність того, що вона врешті-решт отримає найкращого нареченого, за умови, що вона пропустить перших t претендентів і далі буде користуватися оптимальною стратегією (тут мається на увазі наше припущення про те, що принцеса знає, як себе оптимально вести починаючи з кроку t+1). Позначимо цю ймовірність за h(t). Знаючи ці дві величини для будь-якого t, ми можемо легко зрозуміти оптимальну стратегію поведінки для принцеси: якщо на кроці t претендент не краще всіх попередніх, то, ясна річ, його потрібно відкинути, якщо ж він дійсно кращий серед перших t претендентів, то потрібно порівняти g(t) і h(t) , якщо більше g(t) , то потрібно зупинитися на претенденті t, якщо більше ht , то потрібно його відкинути і перейти до наступного, така стратегія випливає прямо з визначення цих ймовірностей. Що ж робити в разі рівності? Зрозуміло, що це неважливо, так як ймовірність перемоги в кожному з випадків однакова, тому давайте домовимося, що в разі рівності g(t) і h(t) принцеса буде, наприклад, весь час зупинятися на поточному претенденті.
Натуральний логарифм — це логарифм з основою e, де e — ірраціональна константа, що дорівнює приблизно 2,718281828.
Ймовірність успіху принцеси, яку ми шукали з самого початку, дорівнює 0,368. Таким чином, відповідь на поставлене спочатку завдання виглядає так: принцеса повинна спочатку пропустити першу e частина женихів (в разі t = 1000 це приблизно 368 чоловік), тільки запам’ятовуючи їх для майбутнього порівняння, а далі вона повинна брати в чоловіки першого ж, який володіє тією властивістю, що він краще за всіх своїх попередників. При цьому ймовірність отримати в кінці кінців найкращого нареченого з усіх t претендентів дорівнює приблизно 0,368.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Знаки зодиака не имеют никакого физического смысла

Знаки были созданы 3000 лет назад, с тех пор, из-за процесса прецессии (о ней ниже), созвездия изменили своё местоположение на небе, поэтому у каждого из нас знак зодиака, скорее всего, неправильный.

Один из профессоров астрономии пишет что он родился под знаком Козерога, но когда он родился, Солнце находилось в середине Стрельца. В астрологии считается, что каждый знак зодиака занимает 30-градусный участок неба, который, если умножить на 12, даст 360 градусов.

На самом деле созвездия сильно различаются по форме и размеру. Например, через созвездие Скорпиона Солнце проходит всего за 5 дней, а через Тельца — за 38. Это одна из причин почему астрологические знаки не совпадают с созвездиями.

Главная же причина — это колебание оси вращения Земли (прецессия), она изменяет вид зодиака с Земли, в результате этого созвездия смещаются к востоку на один градус за жизнь человека. В древние времена весеннее равноденствие находилось в Овне, из-за прецессии оно переместилось в Рыбы около 100 года до н. э., где и находится сейчас и будет находиться до 2700 года, когда переместится в Водолей и т. д. В течение 25 800 лет день весеннего равноденствия вернется в Овен и цикл начнётся снова.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

…пошли нам бурю и избавь нас от ярости норманнов

В своё время (8 – 11 век) норманны (в переводе северные люди) настолько задолбали Европу что в прибрежных церквях даже появилось особое окончание молитвы: “Боже, пошли нам бурю и избавь нас от ярости норманнов”. Таким образом норманны воспринимались как некая экзистенциальная данность, и Бога молили спасти именно от их ярости. Предполагалось, что их ярость вещь непостоянная, подлежащая божественному регулированию.
Вот как пример – захват Парижа в 845 году, а также нападение на Нортумбрию в 865 году легендарным королём Дании Рагна́ром Лодбро́к он же Рагнар Кожаные Штаны. Чтобы уберечь Париж от разрушения, король Карл Лысый выплатил огромный выкуп в 7000 фунтов серебра. Рагнар сдержал слово но на обратном пути разграбил всё до чего смог дотянуться.
Но морской промысел не всегда праздник и в 865 году, корабль Рагнара сел на мель в Нортумбрии, на севере Англии и он попадает в плен короля Эллы II. На свою беду, Элла II не придумал ничего лучше чем бросить Рагнара в яму с ядовитыми змеями. Легенды гласят, что, умирая, Рагнар воскликнул: «Как захрюкали бы мои родные поросята, знай бы они, каково сейчас мне, старому кабану!». Таким образом он намекал Элле II, что его сыновья, находящиеся в Швеции, отомстят за отца.
Так и случилось. В 867 году сыновья Рагнара Сигурд Змееглазый, Ивар Бескостный Убба и Бьёрн Железнобокий разграбили королевства Мессия и Нортумбрию, Эллу II пленили и сделали ему кровавого орла (отрезали ребра от позвоночника, вывернули их наружу и вытащили лёгкие). Ну и пошли развлекаться дальше – 11 лет.
Вот такие дела.
Вы можете спросить: “Ваня, а нам то какое дело до каких-то там викингов и их походов?” так я вам скажу – самое прямое. Дело в том что при жизни Рагнар – назначил своего сына Хвитсерка правителем Гардарики, той самой Страны Городов которая также известна как Русь. Ага.
Вот правда как он правил установить не удается дело в том что он как и Рагнар полу легендарная личность и вокруг его жизни и смерти есть множество легенд. По версии Олофа Далина, Хвитсерк завоевал престол в Хольмгарде после смерти Рагнара, и позднее с братом Аслейком ходил на Константинополь в 860 году. По той же версии, Хвитсерк во время войны с «гуннами» (Под «гуннами» средневековые скандинавы нередко подразумевают Южную Русь, именуемую ими «Гунналанд», со столицей в Кенугарде (Киев).) был взят в плен, и царь гуннов сжёг его на костре, сложенном из голов убитых им воинов. Эта версия восходит к Саге о Рагнаре Лодброке и его сыновьях. По Саксону Грамматику Хвитсерк воевал с Даксо (также легендарный король и Руси и Геллеспонта (Греция).) Даксо был сыном Дия убитого Рагнаром в 835 году. В отсутствие Рагнара Даксо захватил в плен и сжёг Хвитсерка (согласно Саксону Грамматику смерть выбрал сам Хвитсерк, пожелавший умереть вслед за своими боевыми товарищами), и так вернул себе престол отца. Рагнар после гибели Хвитсерка организовал второй поход на Русь, в ходе которого победил и захватил в плен Даксо, заковал его в цепи и отправил в Утгард город великанов на окраине Руси.
Далее Саксон Грамматик пишет: «Рагнар оказал в этом случае милость убийце своего самого дорогого сына, так как он полностью удовлетворил своё чувство мести, которой он желал, изгнанием преступника скорее, чем его смертью. Это сострадание пристыдило руссов от любой дальнейшей ярости против такого короля». Потом Рагнар вернул Даксо престол и обязал исправно платить дань. Эти события источники датируют примерно 840 годом. Дальнейшая судьба Даксо не известна. Но для нашего повествования важно то что Хвитсерк успел оставить сына – Höskuldr, в аших летописях известного как Аскольд. Да тот самый. Правда тут мы снова вступаем в область легенд, потому что существует множество версий кто такой Аскольд на самом деле и можно выбрать на любой вкус. Но в любом случае – да, мы имеем отношение к норманнам. И та молитва с которой я начал этот текст не наша.
Till Valhalla котаны!
(c) Иван Костенко

Оцените материал:
1 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 5
5,00 / 1 голосов
Loading...

Як Англії зламати Рейх?

Черчилль пише, як у ніч подій у цьому місці “насичений та просякнутий емоціями і почуттями, я ліг у лижко та спав сном врятованого і вдячного”.
Які події врятували англійців і згодом принесли перемогу над нацистами на думку англійського прем’єра?
P.S. За спогадами сина Вінстона його батько запланував зазделегідь саме так зламати Рейх, а ця подія запустила реалізацію його плану.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Вы врёте обманываете своих детей / Сложности популяризации

В университете мудрый преподаватель спросил нас:
– Можно ли врать детям?
– Нет, – ответили почти хором мы, – это не педагогично.
– Тогда рассмотрим определение интеграла что мы даем в школе…
Далее примерно как у физиков.
P.S. Прочитав этот текст теперь каждый раз отвечая на вопрос ребенка “почему небо голубое?” вы, скорее всего, осознанно будете врать.
Вывод: мы обманываем детей в школе, и делаем это осознанно. И где граница это “лжи во благо”…
* * *
*Сложности популяризации*
Кстати, о том, почему медь хорошо проводит электрический ток. В давние времена (“Эпоха относительной вменяемости в ЖЖ” – так назовут ее будущие историки) у меня было очень интересное обсуждение со Шкробиусом, про популяризацию науки.
С одной стороны, в основе науки лежит естественное удивление перед часто встречающимися явлениями окружающего нас мира, и кажется очень естественным, рассказывая широкой публике о науке, начинать с глубокого смысла простых житейских вещей.
С другой стороны, эти житейские вещи обычно в научном отношении очень сложные и запутанные. Естественно начинать знакомство с электричеством с электризации трением (как это и было исторически). Но я _не знаю_, почему, когда гладишь кота (или сам причесываешься пластмассовой расческой), летят искры. Не уверен, что мировая наука знает, но наверняка, если и знает – это какие-то жутко сложные процессы, там чего только нет. Про сухое трение, с которого более-менее начинается школьная физика (одна из “простейших” сил, да и впрямь – без нее ничего не поймешь в окружающем нас мире) я кое-что знаю – читал книжки, работал с людьми, которые занимались этим профессионально, соответственно, участвовал в обсуждениях на тему, – но популярно объяснить не берусь. Там черт ногу сломит.
Конкретно с Ш. мы обсуждали два примера. Один – это “почему небо голубое”. Полагается давать ответ: потому что релеевское рассеяние. Но Ш. заметил, что релеевское рассеяние, оно и на Марсе релеевское рассеяние, а небо там, по слухам, красное. Красное оно, потому что атмосфера очень пыльная, и рассеяние света частичками пыли забивает все остальное. Тем самым, отвечать нужно на вопрос – почему на Земле атмосфера не пыльная. Ш. объяснил (не помню уже детали, в конце концов, это он у нас химик, а не я), но, в конечном счете, это как-то свелось к тому, что на Земле есть океаны. Дальше нужно объяснять, почему на Земле есть океаны. И понеслась популяризация по кочкам.
Другой пример: почему небо ночью черное. Полагается рассказать про фотометрический парадокс, а потом про основы релятивистской космологии, горизонт и т.п., что вроде объясняет этот самый парадокс. Но Ш. заметил, что, если бы мы жили в звездном скоплении, небо было бы нифига не черное (см. рассказа Азимова “Приход ночи”). Значит, нужно объяснять, почему _обитаемая_ планета должна находиться на периферии Галактики, в сравнительной удаленности от других звезд, и т.п. Объяснить, наверно, можно, но от простоты и ясности не остается ничего.
Используют обычно псевдообъяснения. Такоже и в школьных программах. В свое время, дочь попросила помочь с домашним заданием по химии. Там просили объяснить, почему именно углерод, из всех элементов, склонен образовывать длинные разветвленные цепи. Я охренел. Совсем недавно, внучка (седьмой класс) попросила помочь со своим домашним заданием. Один из вопросов был – почему металлы пластичные. Я по привычке начал что-то бормотать про дислокации и пайерлсовский рельеф – но понял, что это явно не тот ответ, который имели в виду составители. А что они имели в виду, знают только Высшие Силы.
Иногда удается выстраивать очень красивые цепочки. Я рассказываю студентам, что сажа черная, и уголь черный, потому что взаимодействие безмассовых дираковских фермионов со светом определяется исключительно постоянной тонкой структуры и не зависит от свойств материала. Но, если меня спросят, почему _это_, я вынужден буду сказать: вот, берем такую-то формулу… подставляем гамильтониан… – что вряд ли сочтет объяснением архетипический восьмилетний мальчик (или его реинкарнация в виде уборщицы). К тому же, существенный элемент объяснения – это что в оптическом диапазоне графен и графит ведут себя похоже, и тогда тут же лезет в башку наша собственная работа, что вот в черном фосфоре все совсем не так… и понеслась.
Так что, выбор у нас нелегкий: либо врать, либо шипеть: молчи, дурак, я все сказал.
14.11.2020

(с) Михаил Иосифович Кацнельсон

Оцените материал:
1 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 51 vote, average: 5,00 out of 5
5,00 / 1 голосов
Loading...
1 2 3 43