Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

За красу науки!

Один поет якось сказав: «Весь всесвіт у келиху вина». Напевно, ми ніколи не дізнаємося, в якому сенсі він це мав на увазі, адже поети пишуть не для того, щоб їх розуміли. Але це правда, що якщо ми подивимося на келих вина досить уважно, ми побачимо весь Всесвіт. Є речі, які вивчає фізика: звивиста рідина, яка випаровується залежно від вітру та погоди, відблиски у склі, а наша уява додає атоми. Скло – це дистиляція гірських порід Землі, і в його складі ми бачимо таємниці віку Всесвіту та еволюції зірок. Які дивні групи хімічних речовин містяться у вині? Як вони виникли? Є ферменти, ферменти, субстрати та продукти.

У вині можна знайти велике узагальнення: все життя є бродінням. Ніхто не може відкрити хімічний склад вина, не виявивши, як Луї Пастер, причину багатьох хвороб. Як яскраво виглядає бордо, що вдавлює своє існування в свідомість, яка за ним спостерігає! Якщо наш маленький розум для певної зручності ділить цей келих вина, цей всесвіт на частини — фізику, біологію, геологію, астрономію, психологію і так далі, — пам’ятайте, що природа цього не знає! Тож давайте зберемо все це разом, не забуваючи, зрештою, для чого це потрібно. Нехай він подарує нам ще одну останню насолоду: випий і забудь про все!
Згадується в Лекціях Фейнмана з фізики “Ставлення фізики до інших наук”

Покращення чого допомагає нам не забути для чого?

За даними нового когортного дослідження, прийом препарату для лікування порушень ерекції (наприклад, Віагри або Сіалісу) зменшує ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

За даними – https://www.neurology.org/doi/10.1212/WNL.0000000000209131

The Undoing / Знищення / Відіграти назад

побурчу….
Ну що це за детектив?…
Ну хто в детектив суне “за жизнь”?
Подивився міні-серіал The Undoing.
Починається так інтригуюче: Гарна сім’я. Чоловік лікар-онколог. Професіонал. Добрий. Дружній. Емпатичний. Дружина – успішна психіатриня. Розумна дитина. Є гроші.
Але вбивають знайому і чоловік, виявилося, був на місці злочину. Виявилося, мав роман з загиблою.
Все вказує на чоловіка-онколога, попри абсурдність звинувачення. Але докази всі проти нього. Невже? Та нє!
І трохи потроху з’являються деталі, які дають надію, що може не він.
Хочеться дивитися, щоб дізнатися, а хто ж?…
Ну от дійсно, чого ж він тоді там опинився?… І якщо не він, то хто?… Інтірєсно.
Хочеться додивися, щоб дізнатися, хто ж справжній вбивця.
Дізнатися, хто так хитро підставив онколога? Чоловік загиблої? Його син? Подружка родини? Дружина онколога? Ну дійсно цікаво, хто ж з них?
І тут в останній серії – БАМ!
Мєлодраму вам, а не детектив!
Арт вам, а не детектив!
Мильну опєру вам, а не детектив!
Філософію за жизнь вам, а не детектив!
Насправді, він і є вбивця. Просто за ширмою доброї людини ховався психопат. От воно як в житті буває.
______
Ні, мене совість не мучить, що я заспойлерив кіно. Бо якщо ви любителі детективів, то це кіно не для вас.
Я б був вдячний, якби кілька днів тому мені хтось сказав наперед, що це мильна мєлодрама буде, щоб я не витрачав кілька вечорів на цей арт. Бо хтось написав відгук про це кіно як про детектив і я повівся.
______
Поганим детектив може бути у багато способів. Ось приміром як тут.
А добрим – лише в один. А саме:
Нам показують ще на початку все, що треба знати, щоб зрозуміти, хто вбивця.
Але напряму, не кажуть, хто. І натякають на когось іншого.
Все кіно ми мучимося в здогадах, але до кінця не знаємо чи не віримо.
І на останніх хвилинах пазл складається і стає не лише ясно, хто ж вбивця, а хочеться стукнути себе по лобі з вигуком, “Ах ти ж! Як же я відразу не здогадався! Дійсно, ще ж на початку вся інформація була на екрані. А я й не звернув уваги, грішним ділом думав на лікаря. А виявилося, що це ХХХ… От же як гарно закрутили. Мав же здогадатися, мав! От молодці. Ліхо закрутили сюжет!”
А не оці всі сльозливі “Та нє, вбив він, як і відразу сказали. Ніяких пазлів і хитрих сюжетів. А шість годин ви витратили на мєлодраму про те, що люди бувають монстрами, а не на детектив”.
Короч, хочете детектив, дивіться Коломбо, а не оцей постмодерн. Або ось ще кілька детективів, де під кинець хочеться вигукнути “Так от хто злочинець! Як же я відразу не здогадався!” :
Fracture (2007)
Murder on The Orient Express (2017)
Snake Eyes (1998)
Searching (2018)
Double Jeopardy (1999)
Gone Baby Gone (2007)
Déjà Vu (2006)
Minority Report (2002)
The Fugitive (1993)

P.S. Саме образливе, що нагнітали добре і я продовжував дивитися. Але чекав хитрої розв*язки. Думав, може ота білявка-юристка, подружка. Бо десь в першій серії сказали, що в нього була якась інша коханка, але не сказали хто. Думав, може ота юристка все ще кохала і прирівнувала. Чи може в дружини якесь роздвоєння особистості. Чи взагалі батько, щоб підставити чоловіка-зрадника. Хотілося чогось такого хитрого, і так, щоб всі докази були на екрані, але я не помітив. А виявилося, що кіно не про розслідування кримінальних злочинів, а про темні сторони людської натури. Не детектив, а мєлодрама.

(с) Vasyl Taras

Побудував свою кампанію на розкол суспільства

В New York Times про цього кандидата в Президенти США писали: «В той же час, XXX, відступає все далі і далі на периферію американської політики, побудував свою кампанію на розкол суспільства, класичної війни і навіть навколо натяків на расизм. Його політика і світобачення застряли в минулому».
А хто цей расист-невдаха якого так полюбляли деякі українці?

Про користь сидіння за комп’ютером

Надмірний перегляд телевізора був пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку деменції, депресії та хвороби Паркінсона, водночас використання комп’ютера 30 хвилин на день пов’язане з нижчим ризиком розвитку цих розладів.

Джерело (PDF) – https://ijbnpa.biomedcentral.com/articles/10.1186/s12966-023-01531-0

Уряд Шотландії відмовився розглядати законопроєкт про помилування жінок, звинувачених у чаклунстві

Уряд Шотландії відмовився від розгляду законопроєкту про помилування жінок, обвинувачених у чаклунстві в XVI-XVIII століттях, повідомляє британська газета The Times.
Також представник уряду наголосив, що влада наразі не планує ухвалювати закони “в цій галузі”.
Закон про чаклунство почав діяти в Шотландії 1563 року, а скасували його тільки 1736 року. Скільки шотландців за цей час стали жертвами звинувачень у чаклунстві, точно підрахувати неможливо. The Times пише, що близько чотирьох тисяч осіб було звинувачено в чаклунстві, більше половини з них у підсумку стратили. У більшості випадків обвинуваченими ставали жінки.

Link – https://www.thetimes.co.uk/article/law-to-pardon-witches-dropped-by-ministers-q7ghrx62t

Про користь паління

На думку американських вчених нікотин може поліпшити здатність до концентрації уваги і допомагає підтримувати залученість у виконання завдання, а також він зменшує вплив відволікаючих нерелевантних стимулів.
Висновок: наука може бути цікавою.

Джерело: Nicotine self-medication of cognitive-attentional processing

Чи поглиблює диференційований доступ до комп’ютерних технологій вдома освітню нерівність між багатими і бідними?

Дослідження вчених свідчать, що наявність комп’ютера і швидкісного інтернету знижує успішність дітей у навчанні, особливо серед бідних верств населення.
Висновок: знову вся надія на батьків.

Джерело – https://www.urban.org/research/publication/scaling-digital-divide-home-computer-technology-and-student-achievement
Scaling-the-Digital-Divide-Home-Computer-Technology-and-Student-Achievement

Автори досліджують появу широкосмугового доступу до Інтернету в Північній Кароліні між 2000 і 2005 роками, використовуючи дані про учнів державних шкіл штату та попередні дослідження, що задокументували широкі расові та соціально-економічні розриви в доступі до домашніх комп’ютерів та їх використанні. Впровадження домашніх комп’ютерних технологій пов’язане з помірним, але статистично значущим і стійким негативним впливом на результати учнівських тестів з математики та читання, що призводить до збільшення розриву в успішності з математики та читання. Дослідники дійшли висновку, що домашні комп’ютерні технології продуктивніше використовуються в сім’ях з більш ефективним батьківським контролем.

Так, мова має значення / Yes, language matters

…вийшла наша стаття в Journal of World Business. Робота дещо незвична для мене, і можливо буде цікава для друзів в Україні.
Ми показали, що ваша рідна мова впливає на те, як ви ставитеся і поводитеся з вашими колегами. Навіть якщо з колегами ви розмовляєте англійською.
Ми спостерігали за поведінкою і стосунками в трудових колективах в вибірці з N=9,058 осіб. Ці люди були народжені у 150+ країнах і розмовляли 37 рідними мовами.
Ми прокласифікували їх рідні мови по тому, чи є ці мови
1. гендерними (тобто, чи мають у них іменники рід, як в українській приміром, де стіл – чоловічого роду, а шафа жіночого, чи німецьці “der, die, das”, а чи не мають, як в англійській, де всі речі – it),
2. дозволяли не вживати займенники (приміром, в англійській завжди треба казати “I go”, “she went”, а в українські можна просто “іду”, “пішла”),
3. мали засоби вираження ввічливості (наприклад, розрізнення між “du” і “Sie” німецькою або “Ви” і “ти” українською, в той час як в анлійській всі “you”).
Аналіз провели по науці, з контролюванням впливу купи інших можливих факторів, щоб виокремити саме вплив мови. Все як має бути.
І результати показали, що так, дійсно:
1. якщо мова “гендерна”, люди схильні більше розрізняти ролі чоловіків та жінок.
2. якщо мова дозволяє упускати займенники, люди схильні більше турбуватися про інших,
3. якщо мовав ввічлива, люди схильні тримати більшу дистанцію між керівниками та звичайними членами команди.
Тому так, мова має значення.
У всякому випадку в тих аспектах, яких торкнулося наше дослідження.

Speaking of diversity: Can linguistic structural differences explain cultural values toward equity, diversity, and inclusion across the globe?

(с) Vasyl Taras

Паління і фемінізм

31 березня 1929 року в Нью-Йорку проходила традиційна Великодня хода. Вбрання, сміх, відчуття свята і весни. Але цього разу на ході було дещо незвичне, навіть обурливе. Серед веселих містян ішла група молодих гарно вбраних жінок, які …курили цигарки! Нечувано! У 1929 році куріння серед жінок було, м’яко кажучи, непопулярним. А вже на публіці сигарети можна було уявити в руках хіба що повій.
Але тут у натовпі курили цілком собі пристойні дами. Ба більше, серед них були відомі особистості, наприклад журналістка, активістка і борець за права жінок Рут Гейл. І вона не просто курила, вона закликала нових учасниць, пояснюючи, що паління – символ жіночої емансипації, що жінки мають таке саме право палити, що й чоловіки.
Організатором ходи була Берта Гант, до цього невідома у феміністських колах. Вона розіслала кільком жінкам телеграми із закликом взяти участь в акції. Перші рядки телеграм свідчили: “В інтересах рівності статей і для того, щоб побороти ще одне гендерне табу, я та інші молоді жінки запалять ще один факел свободи. Ми палитимемо цигарки, проходячи П’ятою Авеню у Великодню неділю”.
Але права жінок Бернейса не цікавили. Його завданням було підвищити продажі цигарок серед жінок, і замовником банкету був глава тютюнової компанії American Tobacco Джордж Вашингтон Гілл.
Рівень курців серед жінок зріс з 5% (у 1923-му) до 12% (у 1929-му) і до 33% (у 1965-му), залишаючись таким до 1977 року.

1 2 3 53