Позначка: Vasyl Taras

Помаленьку продовжую пописувати книгу-підбірку історій про те, як хотіли якнайкраще, і вийшло як завжди.
Оті всі “ефект кобри”, коли уряд В*єтнаму хотів зменшити популяцію кобр, платячи за зданих змій, а натомість люди почали вирощувати кобр, щоб заробити. Кілька десятків історій цього штибу з власної підбірки я поширив у себе в ФБ у свій час.
Якщо комусь цікаво – продовжую.
Цього разу історія про те, як вимоги знизити викиди СО2 насправді призводять до збільшення викидів СО2.
Отже, уряд США вирішив щось робити з викидами СО2 транспортними засобами. Досить димлячих бегемотів на дорогах. Дайош більш економні двигуни!
І ввів обмеження на середню витрату пального на автомобілі від окремо-взятого виробника.
Верхню планку як таку не вводили, розуміючи, що має лишатися місце для, приміром, спортивних автомобілів з великими двигунами. АЛЕ, хочеш виробляти спортивні автомобілі з великими двигунами, маєш також виробляти більше економних малолітражок, щоб середня витрата пального на всі вироблені автомобілі була в межах дозволеного ліміту.
Більше того, уряд розуміє, що деякі автовиробники спеціалізуються на вантажівках, пікапах, і інших більш “робочих” транспортних засобах, тому нелогічно заганяти всіх під умовні 5 л/100 км.
Має бути правка на розмір автомобіля. Якщо робиш щось маленьке пасажирське, може і 4 л/100 км защедро. Але якщо клєпаєш пікапи для фермерів, тут може в 10 л/100 км цілком навіть резонно.
Тому вимоги по витраті пального прописали не як абсолютну величину, а як похідну від розміру автомобіля.
В результаті створився парадокс, коли вписатися в ці вимоги можна за рахунок або більш економних менших двигунів, або … за рахунок збільшення розміру автомобіля.
І так за кілька років існування цих вимог, в США зовсім зникли малі пікапи, а натомість лишилися лише величезні бегемоти типу Ford F-150, Dodge RAM 1500, i Chevy Silverado 1500, які фактично по розміру мало не ЗіЛ чи КрАЗ.
Більше того, деякі виробники, як той же Форд, взагалі перестали виробляти лекговушки.
Вже років 5 Форд виробляє виключно “джипи” і пікапи. В тому числі і тому, що більшим “джипам” і пікапам дозволено мати менш економні двигуни, в той час як з меншими легковушками ще треба помучитися, щоб вписатися в дозволені витрати пального.
І так, звичайно сьогодні F-150 досить економний, як для свого розміру.
Але оскільки малі пікапи зникли взагалі, як і кількість малолітражок дуже зменшилася, то в балансі по країні маємо вищі, а не нижчі викиди СО2.
А така гарна екологічна задумка була.
Хто не в курсі, на другому фото Ford Ranger, який був полярним 20 років тому і який Форд більше не виробляє, в порівнянні з найпопулярнішою моделлю в США на сьогодні – Ford F-150. Найпопулярнішою не від Форда, а взагалі, цей “зілок” – найпопулярніша модель автомобіля в США вже років 10.

(с) Vasyl Taras

АФГАНІСТАН:
Чи готові ми знести пам’ятники нашим, українських воїнам-афганцям і визнати, що в Афганістані вони робили те саме, що різні буряти і дагестанці зараз роблять в Україні?
У нас не прийнято про це задумуватися. Буцімто то поганий СССР вів ту війну, а наші хлопці, котрих туди слали вмирати (і вбивати) були скоріше жертвами режиму.
Але чи не це саме кажуть батьки бурятів, яких забрили під мобілізацію в Україну? Ваші батьки виходили тоді на протести? Мої – ні.
ФІНЛЯНДІЯ:
Вважається, що СССР поламав зуби об Фінляндію і пішов звідти з соромом.
Але тим не менше, Фінляндія втратила 11% своєї території і мала переселити 12% свого населення.
Більше того, Фінляндія підписала Паризький Мирний Договір про фактичну “демілітаризацію”, в якому обіцяла не вступати у військові блоки, не мати підводних човнів, не мати літаків-бомардувальників, і купа інших обмежень на розвиток власного війська,
А ТАКОЖ часткову компенсацію СССР-у його втрат на ведення війни в Фінляндії у сумі 300 мільйонів доларів.
Тобто, репарації платили фіни росіянам. Його, до речі, продовжили у 1992-му вже у формі Договору між РФ і Фінською Республікою об основах отношений, де фіни і надалі залишалися “демілітаризованими”.
Чи готова Україна на щось подібне з РФ зараз заради припинення війни?
В’ЄТНАМ:
Всі добре пам’ятають (і багато хто поважає) оті всі виступи проти проти війни в 1960х. Джон Леннон – голуб миру з його Imagine, проповіді папи Римського за мир, студенти по всьому США з анти-воєнними виступами проти кровожерливого Ніксона і його воєнних яструбів, яких хлібом не годуй, дай лише напалмом попалити в’єтнамців.
Врешті-решт, протести привели до виходу американців з тої непопулярної війни. І фактичною перемогою північного В’єтнаму, підтримуваного СССР-ом.
Після чого комуністичні “переможці” північного В’єтнаму вбили кілька мільйонів раніше підтримуваних і фактично полишених південних в’єтнамців, концтабори для “перевиховання” для програвших, більше мільйона біженців, 250 тисяч загиблих на морі під час спроб втікати на човнах і плотах і хто що міг знайти.
Чи ті з нас, хто люблять співати бітлівську за-мир Imagine, готові думати про жертви, які сталися після здачі американцями південного В’єтнаму північному?
КОРЕЯ:
Південна Корея – це круто. Північна Корея – це останній сучасний концтабір.
Але чи знали ви, що в Корейській війні Південна Корея вірила у свою перемогу і готова була перемелювати комуністичну підтримувану СССР-ом північ до кінця. Лише просила зброю.
Але підтримка півдня ставала все менш популярною в США. Ті самі аргументи, що і сьогодні – “дорогий бензин”, “ці гроші краще потратити на школи і дороги вдома”, “досить бути світовим поліцейським” —
і через три роки повної підтримки США втомилися і фактично поставили ультиматум півдню: або ви сідаєте за стіл переговорів, проводите лінію (38 паралель), і припиняєте стріляти, або ми зупиняємо військову підтримку і лишаємо вас сам-на-сам з підтримуваною СССР-ом північною Кореєю.
Звичайно були обіцяні (і виконані) тотальні санкції і ембарго на Північну Корею, її повна ізоляція від світу і все таке. Але…
Вірю, що до того не дійде, але якщо дійде, чи був би такий варіант прийнятним для України?

(с) Vasyl Taras

З мого досвіду, якщо книга про лідерство, бізнес, саморозвиток і має наступні ознаки на обкладинці – не витрачайте свої важко-зароблені гроші, книга буде мілкою, примітивною, неінформативною.
1. В назві книги є цифра.
«7 звичок», «10 кроків», «за 30 днів» і т.п.
Певно найвідомішим прикладом міжнародного бестселера, який, однак, на повірку є просто шумом і набором гарних, але пустих фраз є «7 Звичок Успішних Людей».
Автор взяв інтерв’ю у «успішних» людей і описав їх спільні звички, як от:
«Успішні» люди є проактивними, мають чітку ціль, фокусуються на пріоритетах, думають про інших, встають рано, працюють важко, і булшіт типу того.
Я б ще додав, що майже всі «успішні» люди мають 10 пальців на руках, 10 на ногах, і п’ють часом воду.
Тобто, ці всі «прівички» є ні необхідною, ні тим більше достатньою умовою успіху. Мільйони людей мають ціль, працюють важко, не забувають про інтерес інших, і встають рано, і при тому не добилися «успєха». Моя бабуся знала всі ці сєкрєти успєха. Ваша дитина їх знає. Теж мені, здивував.
Такого роду дослідження мають смисл лише якщо іде порівняння з контрольною вибіркою і тестується причинно-наслідковий зв’язок.
____________________________________________________
2. В назві книги є “Navy SEALs” (морські котики).
Не знаю, чи в Україні є фетишування всяких елітних військових формувань, але в США це просто обсесія.
Тисячі книг, які обіцяють вирішити всі ваші проблеми і показати шлях до успєшного успєха за допомогою принципів, які розробили чи то морські котики, чи то ізраїльські спецслужби, чи то радянське ВДВ.
Нє, деякі книги які саме про військову історію, дуже пізнавальні. Я раджу, приміром, такі прекрасні книги як:
· “The Red Circle: My Life in the Navy SEAL Sniper Corps and How I Trained America’s Deadliest Marksmen”, and
· “SEAL Team Six: Memoirs of an Elite Navy SEAL Sniper”
Але якщо вам обіцяють пояснити, як з допомогою принципів морських котиків ви можете побудувати успішний бізнес чи вирішити ваші сімейні проблеми, то не витрачайте гроші.
Певно найвідомішим бестселером такого типу, який настільки примітивний, що я не зміг закінчити книги з трьох спроб, є “Extreme Ownership: How U.S. Navy SEALs Lead and Win”.
Автори – заслужені ветерани Navy SEAL veterans, і я вдячний їм за їх службу. Але в плані лідерства – вибачте, але їх книга набір гарних, але неінформативних фраз.
Приміром, їх «уроки» включають:
Нема поганих команд, є погані лідери.
Ви не зможете переконати інших, якщо самі в це не вірите.
Тримайте своє его в клітці, поважайте ваших підлеглих.
Пояснюйте задачу простими фразами, бо вас можуть не зрозуміти.
Не бійтеся делегувати.
Ну як діти. Можна подумати, хтось цього не знав. Я розумію, це звучить набагато крутіше, якщо розказано заслуженими морськими котиками і подається як якась секретна інформація з суперсекретних військових методичок. Але кам-он. Ну це ж елементарні, загальні, мілкі фрази.
Ось ще кілька прикладів такого роду книг:
· “Reaching Beyond Boundaries: A Navy SEAL’s Guide to Achieving Everything You’ve Ever Imagined”,
· “Elite: High Performance Lessons and Habits from a Former Navy SEAL”,
· “Taking Point: A Navy SEAL’s 10 Fail Safe Principles for Leading Through Change”,
· “The Navy SEAL Art of War: Leadership Lessons From the World’s Most Elite Fighting Force”, “GUTS: Greatness Under Tremendous Stress – A Navy SEAL’s System for Turning Fear into Accomplishment”,
· “Driven: Understanding and Harnessing the Genetic Gifts Shared by Entrepreneurs, Navy SEALs, Pro Athletes, and Maybe You”
____________________________________________________
3. На обкладинці книги велике фото автора.
Як правило, в якійсь геройській позі. Типу успєшний лідер, чи інвестор, чи сім’янин, чи коуч. Явна ознака дешевої самореклами, а не глибокої, корисної книги.
Деякі з цих книг також мають цифру в назві, або нагадують, що автор – колишній ВДВ-шник чи успєшний КГБ-стський шпіон, що має додати ціни його жизнєним урокам.

(с) Vasyl Taras