Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

Глобальні універсальні цінності для різних країн більше не працюють

Дослідження, яке пояснює ціле гроно політичних і соціально-культурних процесів одразу.

До висновку про непрацюючу ціннісну однаковість дійшли автори The Economist на основі звітів World Values Survey. Кожні п’ять років, починаючи з 1981 року, дослідники WVS катаються світом і опитують 130 тис. людей у 90 країнах на тему цінностей.

Тривалий час усі були впевнені, що, багатіючи, народи повсюдно зсуваються в бік меншої релігійності та більшої індивідуалізації. 40 років спостережень показують, що це не так.

Ліберальні індивідуалістичні суспільства (як у Західній Європі) стають ще більш ліберальними та індивідуалістичними.

Більш традиційні суспільства (православні, мусульманські та латиноамериканські країни) або не змінюються зовсім, або рухаються до більш традиційних цінностей. Розрив між п.1 і п.2 зростає.

Це виражається в показниках довіри до людей. Якщо в 1998 38% європейців-протестантів і 32% мусульман заявили, що людям можна довіряти, то до 2022 європейці довіряють людям майже поголовно, а частка тих, хто довіряє мусульманам, скоротилася до 15%.

Схоже відбувається і в рамках однієї релігії. Католики Європи і Латинської Америки в 1998 довіряли людям приблизно однаковою мірою. Тепер латиноамериканці довіряють незнайомцям утричі рідше за європейців.

Релігійність стрибає від країни до країни – раніше було рівніше. У 1981 тільки 47% американців вважали себе нерелігійними, зараз їхня кількість майже зрівнялася зі шведською – 61%. У православних, латиноамериканських та ісламських країнах значного зростання атеїзму не відбулося, а десь навпаки зростає.

https://www.economist.com/interactive/international/2023/08/03/western-values-are-steadily-diverging-from-the-rest-of-the-world

Freud and his Cigars / Фрейд і його сигари

“Куріння – одне з найбільших і найдешевших задоволень у житті, і якщо ви заздалегідь вирішили не курити, я можу тільки поспівчувати вам”.
Зиґмунд Фройд

Ці слова Зиґмунд Фройд сказав своєму племіннику Гаррі, коли той у віці 17 років відмовився від пропозиції дядька закурити сигару. Фройд почав курити, коли йому було двадцять чотири, за прикладом свого батька, який курив до самої смерті у вісімдесят один рік. Ернест Джонс, друг, колега і біограф Фройда, припустив, що куріння Фройда слід називати залежністю, а не звичкою.
Джерело – https://www.freud.org.uk/2020/04/22/freud-and-his-cigars/

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні

1 Одного разу в класі гончарної майстерності вчитель розбив учнів на дві групи.

2. одній він дав завдання ліпити горщики “на вагу”. П’ятірку отримає той, хто виліпить 50 фунтів горщиків, четвірку – хто виліпить 40 фунтів горщиків і так далі.

3. У другої групи було завдання виліпити один горщик, але якісний. Оцінку вони отримували за якістю виліпленого горщика.

4. На підбитті підсумків з’ясувалася кумедна річ. Найякісніші горщики серед усіх учнів вийшли не в тієї групи, яка працювала на якість, а в тієї групи, яка працювала на кількість. Вони намагалися зробити побільше і вчилися в процесі на своїх помилках. Ті ж, хто дбав про якість, провели багато часу в теоретизуванні на тему того, що ж таке “досконалий” горщик, але результат вийшов у них так собі.

5. Виходить щось хороше у тих, хто почав робити і продовжує робити. А не в тих, хто вічно обговорює плани захоплення світу.

Приклад взято з книги “Art & Fear” by David Bayles and Ted Orland.

Історія, яку, нібито, любив розповідати друзям Капабланка

Одного разу я брав участь у турнірі в Німеччині, коли до мене підійшов чоловік. Вирішивши, що йому потрібен лише автограф, я потягнувся за ручкою, але тут чоловік зробив вражаючу заяву… “Я вирішив шахи!” Я став розсудливо відступати, на випадок, якщо чоловік був настільки ж небезпечний, наскільки і божевільний, але він продовжив: “Закладаємося на 50 марок, що якщо ви підете зі мною в мій готельний номер, я зможу це довести”. Що ж, 50 марок є 50 марок, тож я вирішив бути поблажливим і провів чоловіка до його номера.

Опинившись у номері, він сів за шахову дошку. “Я все зрозумів, білі ставлять мат на 12 ходу незалежно ні від чого”. Я грав чорними, можливо, надто обережно, але виявив, на свій жах, що білі фігури координуються якось дивно, і що я отримаю мат на 12 ходу!

Я спробував знову, розігравши цього разу зовсім інший дебют, з якого в принципі неможливо було потрапити в таке становище, але після серії ходів, які мали дуже дивний вигляд, я знову виявив свого короля оточеним, і мат мав припасти на 12 хід. Я попросив чоловіка почекати, а сам збігав вниз і покликав Еммануеля Ласкера, який був чемпіоном світу до мене.

Він був налаштований вкрай скептично, але погодився хоча б прийти і зіграти. Дорогою ми натрапили на Альохіна, який був поточним чемпіоном світу, і ось усі троє ми повернулися в той номер.

Ласкер не ризикував, але грав настільки обережно, наскільки це взагалі можливо, і, тим не менш, після химерної серії маневрів, яка мала безглуздий вигляд, виявив себе затиснутим у матовій сітці, з якої не було виходу. Альохін теж спробував, але знову ж таки не досяг успіху.

Це був якийсь кошмар! Ось вони ми, найкращі гравці у світі, люди, які присвятили все своє життя грі, і ось тепер усе скінчено! Турніри, змагання, все – шахи вирішено, білі перемагають…

Тут один із друзів Капабланки втручається, зі словами: “Зачекайте хвилинку, я ніколи ні про що таке не чув! І що сталося далі?”

– Як що, ми його вбили, звісно!

Як Уряд за підтримки науки зробив американців товстими

Державна централізація шкодить не тільки в економіці, а й узагалі в усіх сферах. На прикладі дієтології. До 50-их років м’ясо, яйця, молоко і сир вважалися в США здоровою їжею. Але потім лікар із Міннесоти Ансель Кіс висунув гіпотезу, ніби насичені тваринні жири є причиною серцево-судинних захворювань. Гіпотеза швидко завоювала популярність, запустивши американський хрестовий похід проти насичених жирів. Уряд складав гайдлайни зі здорового харчування, а сам Кіс став настільки впливовою фігурою, що з ним боялися сперечатися.

Через роки з’ясовується, що ця політика принесла більше шкоди, ніж користі, і взагалі була заснована на хибному підході до досліджень (коли кореляцію приймали за причинно-наслідковий зв’язок). Таким чином, навіть якщо державна політика спирається на останні наукові дані – вона цілком може виявитися хибною і завдати шкоди, оскільки помилковими виявляться самі дані (наука – це взагалі шлях проб і помилок). Єдиний спосіб застрахуватися – уникати централізованих рішень. Якщо щось здається корисним – не варто поспішати і намагатися долучити до цього всіх.

Cognitive dissonance

У 1959 році американський психолог Леон Фестінгер, який двома роками раніше відкрив принцип “когнітивного дисонансу”, провів експеримент на доказ свого відкриття. Піддослідні дві години займалися абсолютно безглуздою роботою – розкладали котушки за кольором на таці, потім зсипали їх у коробку і потім – знову розкладали. Після закінчення роботи Фестінгер просив учасників експерименту вийти до інших випробовуваних, які чекали за дверима, і розповісти їм про те, якою корисною і цікавою була ця робота. За цю відверту брехню пропонували винагороду: першій групі – 1 долар, другій – 20 доларів.

Через два тижні випробовуваних запитували, наскільки насправді їм сподобалася ця безглузда робота. З’ясувалося, що в тих, хто отримав 1 долар, ентузіазм був набагато вищим (77% проти 21% у тих, хто отримав 20 доларів). Вони розповідали, як розкладання котушок розвиває моторику рук, допомагає зосередитися, вчить працювати в колективі. Фестінгер пояснив отримані результати тим, що людині завжди потрібне виправдання її дій. За 20 доларів можна і навіть приємно збрехати, а ось за 1 долар брехати принизливо і доводиться виправдовувати себе, що це була не зовсім брехня.

Фестінгер на цьому прикладі пояснював, як працює його теорія когнітивного дисонансу: “У голові в людини виявляється набір знань, що суперечать одне одному: “ця робота нудна”, “я чесна людина”, “я сказав, що ця робота цікава”, “я отримав за цю брехню дуже маленьку винагороду”. Щоб розв’язати протиріччя, потрібно щось у цьому наборі змінити. Як з’ясувалося, найпростіше було замінити “ця робота нудна” на “ця робота здалася мені захопливою” (лише 3% наймужніших людей замінили “я чесна людина” на “я брехун”), і тоді людина повернеться до стану гармонії”.

Жодного гарного слова про Трампа!

Штучний інтелект ChatGPT легко пише вірш про позитивні якості Байдена, але відмовляється написати такий самий про Трампа.

На всі спроби вибити у керівників OpenAI відповідь про причини вони завжди відповідають: “Ми не знаємо, чому так виходить, це нейронна мережа”. І що найстрашніше, це правда – справді, у подібного роду мережах отримати пояснення, чому вона відмовляється виконати якусь дію, практично неможливо. Ми активно рухаємося в століття ШІ, поведінку якого (як, утім, і людини) ми не можемо пояснити. І в цьому світі Трамп не в пошані.

За матеріалами https://t.me/addmeto та https://www.semafor.com/article/02/03/2023/how-chatgpt-inadvertently-learned-to-avoid-talking-about-trump

Coca-Cola виробляє на $2 млрд кокаїну щороку

Coca-Cola виробляє на $2 млрд кокаїну щороку на секретній фабриці в Нью-Джерсі.
Вона ніби протягом ~100 років має ексклюзивну ліцензію США на імпорт листя коки в країну.
З них виділяють інгрідієнт для культової соди, а побічний продукт кокаїну відходить виробнику опіоїдів, який продає його, як анестетик для стоматологів, – Daily Mail.

No Man Is An Island

Нет человека, который был бы как Остров, сам по себе, каждый человек есть часть материка, часть суши; и если Волной снесёт в море береговой Утес, меньше станет Европа, и также, если смоет край Мыса или разрушит Замок твой или Друга твоего; смерть каждого человека умаляет и меня, ибо я един со всем человечеством, а потому не спрашивай никогда, по ком звонит Колокол: он звонит по Тебе.

Джон Донн «No Man Is An Island»

1 2 3 13