Институт медленного и болезненного выяснения самых что ни на есть очевидных вещей

Веб 2.0, 3.0… n.0 мертв, и нет ничего нового под солнцем

«Будущее теперь уже не то, что раньше»
Йоги Берра

Номерной Веб мертв, но с Интернетом все в порядке. Сегодня как никогда, мы имеем хорошую физическую связность, протокол IPv6, массовое внедрение https, шифрование трафика становиться нормой. Интернет разрабатывался с запасом прочности, и сеть должна была пережить ядерный удар, поэтому попытки блокировать информацию или обречены (как в России) или обходятся власти очень дорого (как в Китае). Скорость доступа за последние десять лет выросла на порядок. Мой провайдер продавал за 500 гривен 0,5 Мбит/с в 2006-м. Сегодня за те же деньги получаю 100 Мбит/с (при том что в 2006-м году этот было 100 долларов, а сегодня $20). Справедливости ради, отмечу что провайдер все эти 10 лет не менял оборудование, и все манипуляции происходили программно. Еще 10 лет у меня была техническая возможность пользоваться всеми благами быстрого веба, но рыночная экономика позволяет продавать товар так дорого, насколько готов за него платить клиент (не будем вспоминать Джобса). Чего бы там не думал старина Бернс-Ли, но увеличение скорости доступа в Сеть не ускорило обмен знаниями. Просто теперь мы смотрим девушек и кошечек в HD-качестве (а качаем в 4к). Правило 34 работает, что бы не говорили с высоких трибун дряхлеющие академики.
Когда в середине нулевых появилась концепция Веб 2.0, многие критиковали не концепцию, а скорее определение, делая акцент на том что Тим О’Рейлли не говорит о качественных изменениях и продолжает использовать технологии и концепции старого доброго Веба, а определение 2.0 скорее попытка обобщить тренды.
Предположу, что и сторонники и противники сходились во мнении что веб движеться в правильном направлении, становясь лучше, а как его правильно периодизировать и называть – предмет дискуссии.
Мне кажется, что неправы были все, и в итоге мы получили «ні мертвий, ні живий» а «ненарожденний».
Примеры Веб 2.0 технологий, которые были предвестниками светлого будущего, за более чем 10 лет не изменились. Многие компании, в ожидании коммунизма и победы вики-технологий сократили службы поддержки и предложили пользователям самим писать инструкции how to. В итоге мы получили не работающую справку у производителя условных роутеров и 100500 статей в Сети как настроить проброс портов в D-Link/Mikrotik etc. Начинаються они так: «к сожалению производитель не заботиться о своих пользователях, поэтому на моем youtube-канале я вам покажу как…».
Издатель обычно зарабатывает больше писателя, а науке живется лучше, чем ученым (около половины всех научных работ, которые писались месяцы или годы, так никто и не прочтет до конца кроме автора). И вы хотите от каждого по способностям, каждому по потребностям? Даже Маркс понимал что эта формула работает только когда мы говорим о приятной и творческой деятельности. Поэтому раздел «секс» в википедии представлен лучше чем «физика».
Синергия – это миф, хотя нам обидно это признать. Более того, если у тебя есть яблоко и у меня есть яблоко, совсем не факт, что мы их захочем сложить их в одну корзинку.
Екклесиаст сказал что «всему свое время… время войне, и время миру», но только спустя тысячилетия Папа Урбан II объявил «Deus vult», в результате чего тамплиеры создали современную финансовую систему. Разве миру не нужны были долговые расписки и денежные переводы раньше? Не знаю. Технологии появляются в разное время, но развитие получают тогда, когда в них нуждается общество или «Этого хочет Бог».
Предположу что именно блогеры должны были стать боевыми юнитами светлого будущего – независимыми создателями контента, которые сделают его более «человечным». Да, некоторые ещё смотрят глянцивые СМИ, но мы то знаем, почему так популярны шоу формата «The Girls Next Door». Нравятся нам не силиконовые куклы, а девушки по соседству.
Как грибы после дождя, в ожидании массового наплыва блогеров стали появляться блог-платформы. И если pr-селебрити привычно регистрировал аккаунт на любой мало-мальски популярной платформе (а вдруг там платящие фаны), то активист пишущий о плохих дорогах, бездомных собаках или делящийся опытом воспитания своих малышей оказался перед выбором. И не смотря на то, что все сайты обещали простой редактор и неограниченные возможности, по факту мы получили 100500 площадок с неактивной аудиторией и непонятным интерфейсом. Блогер не желая остатья единственным живым в компании рекламных ботов, на очередном мега-портале продолжают искать ту самую площадку, с упорством которое Джозеф Хеллер охарактеризовал как «встречаюсь со многими молоденькими девушками, поначалу они мне ужасно нравятся, кажется, я даже мог бы верно любить их всю свою жизнь, не знай я заранее, что они быстро мне наскучат.»
Можно предположить, что и у администрации блог-платформ не было видения что они строят и как монетизировать их детище. Как известно, чем больше библиотека, тем менее заинтересована она в читателях. Это маленькой локальной библиотеке надо усиленно работать 7 дней в неделю без праздников и выходных — привлекать читателя. А если у тебя 24 этажа в центре города и сотни миллионов финансирования, то ты спокойно можешь проводить санитарные дни каждую неделю, и писать планы развития на 10-20 лет, рассказывая, что еще сотня миллионов – и тогда уж, а сейчас в читальном зале должно быть тихо, кто там страницами шуршит?
Отдельно надо сказать про ЖЖ (LiveJournal, LJ). Примитивный, постоянно падающий, без шансов разобраться новичку он многие годы оставался безоговорочным лидером. В начале 2000-х слова ЖЖ и блог были синонимичны. Пользователь не мог не то что видео в пост вставить, даже за загрузку картинок-иллюстраций необходимо было платить. Но в ЖЖ была аудитория, которая мучилась, понимая, что альтернативы еще хуже.
В тех блог-платформах где пользователи смогли разобраться, чтобы от них избавиться использовали специально обученных модераторов. Синдром вахтера и отсутствие тян делали свое дело. Не стали популярными i.ua и блоги на подобных площадках.
А потом пришел Фейсбук. В нем была аудитория, и некие базовые инструменты. И главное, наверное, надежда на то, что будет развитие.
Анализируя количество подписчиков в аккаунтах лидеров общественного мнения приходишь к выводу что интеллект сам по себе в современном обществе никаких особых преимуществ не дает. И тут нет никаких противоречий. Биология человеческого поведения основана на еде/удовольствиях, размножении и доминировании. Без этих стимулов мозг предпочитает отдыхать. Ведь когда мы начинаем думать, мозг может потребить до 25% энергетических ресурсов организма. Поэтому люди выбирают безделье и не любят думать с целью сохранить энергию. В инстаграме NASA 28 миллиона подписчиков. У Джастина Бибера 92 миллиона.
Увы, работая над своими ошибками и занимаясь серьезной подготовкой при написании постов, не станешь популярным блогером. Люди нуждаются в тех, кто будет думать за них. Насим Талеб пишет о том что всегда было выгоднее брести с толпой, пусть по неверному пути, чем по правильному, но одному. И гены нам достались от тех, кто следовал за самоуверенными дураками, а не за колеблющимися мудрецами. Социальная патология налицо: психопаты с легкостью вербуют приверженцев.
Но даже набрав аудиторию в Фейсбуке многие блогеры с удивлением обнаружили что по пути к коммунизму, в дороге кормить никто не обещал. Если ты не политик или общественный активист, возникает вопрос как конвертировать десятки тысяч подписчиков в деньги? Если ты пишешь обзоры фильмов, рассказываешь об отношениях или делишься рецептами выпечки, когда тебя читают тысячи – это конечно приятно, но остается вопрос как эту аудиторию конвертировать в деньги.
И тут есть несколько подходов. Цукерберг пригласил нас в гости на свой частный пруд и дал нам удочку и ведро для рыбы. По его задумке мы должны получать удовольствие от процесса рыбной ловли, а рыбку на ужин будет кушать он. Стив Джобс заставил бы еще заплатить за аренду снастей, и продал накладку для правильного удержания его спининга.
И есть Гугл, который готов делиться с нами частью улова. Да, рыбку будет пересматривать и сортировать он, но зато часть улова наша. Именно поэтому, в тот же Ютюб, как последнее убежище массово пошли создатели контента. Там хоть теоретически возможно получить в оплату за труд не только сотню лайков, но и настоящие долларовые чеки. Создавать контент бесплатно – дураков нет.

Данко вириває з грудей сердце, яке світить карасиновим світом, і вимахує ним як фонарем.
Данко. Харош… Шо поставали?
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Серце згасне!
Справді. Серце в руці Данко починає гаснути. Данко кидає його з розмаху об кочку і затаптує ногами. Потім вирива у себа печінку. Печінка відразу ж починає горіти синім вогнем.
Данко. (несамовито реве) Іттіть!
Данко і натовп зниккають у напрямку протилежному тому з якого прийшли.
Запопадливий голос з натовпу. Данко! Печінка згасає.
Данко. … (помирає)
Голос з натовпу. …Ми тут в пустині сад зробимо!
Голоси. А вірно хлопці! А діло каже!
Всі. Ураааааа!

Лесь Подерв’янський. Данко (Фєєрія)

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 оценок, 4,00)
Загрузка...

Який чудесний світ новий!

Я пам’ятаю вчителя-китайця, старого …
Він куана нам загадав:
Де правда? – запитав він.
Лесь Подерв’янський. «Король Літр»

Marcus Tullius Cicero, 3 січня 106 до н. е. — 7 грудня 43 до н. е.

Понад дві тисячі років тому римський оратор, письменник, політик-маніпулятор і (майже завжди) благородний громадянин Марк Туллій Цицерон у трактаті «Про природу богів» повідав таку історію. Грецькому філософу Діагору показали зображення людей, які молилися богам і врятувалися після корабельних аварій. Малося на увазі, що молитва рятує від загибелі. Діагор запитав: «А де ж зображення тих, хто молився, але все-таки потонув?»
Побожним утопленикам не так легко висловити свою думку, що вони мертві.
Нассим Талеб у «Чорному лебеді» зауважує: «Можна захоплюватися історіями успіху, але не варто беззастережно їм вірити: повну картину ми напевно не бачимо.»
У 1959 році американський психолог Леон Фестінгер, який двома роками раніше відкрив принцип «когнітивного дисонансу», провів експеримент на доказ свого відкриття. Випробовувані дві години займалися абсолютно безглуздою роботою — розкладали котушки за кольором на підносі, потім зсипали їх у коробку і потім — знову розкладали. Після закінчення роботи Фестінгер просив учасників експерименту вийти до інших випробуваних, які чекали за дверима, і розповісти їм про те, якою корисною і цікавою була ця робота. За цю відверту брехню їм пропонували винагороду: першій групі — 1 долар, другій — 20 доларів.
Через два тижні, тим людям, що проходили випробування задали питання, наскільки в дійсності їм сподобалася ця безглузда робота. З’ясувалося, що у тих людей що отримали 1 долар ентузіазм був набагато вищий (77% проти 21% що отримали 20 доларів). Вони розповідали, як розкладання котушок розвиває моторику рук, допомагає зосередитися, вчить працювати в колективі. Фестінгер пояснив отримані результати тим, що людині завжди потрібно виправдування його дій. За 20 доларів можна і навіть приємно збрехати, а ось за 1 долар брехати принизливо і тому доводиться виправдовувати себе, що це була не зовсім брехня.
Сьогодні практично всі публічні бібліотеки світу в тій чи іншій мірі ведуть активну роботу по залученню людей до приміщення бібліотеки. Для цього проводяться рекламні кампанії. Бібліотеки беруть на себе раніше не властиві їм функції. Так бібліотеки США відкривають в своїх стінах різноманітні соціально орієнтовані служби для безпритульних. Вони організовують для них такі програми як книжкові клуби, ранкові перегляди фільмів і навіть переобладнують деякі свої приміщення для обслуговування цієї категорії користувачів.
Замість того щоб утримувати безпритульних за своїми стінами, бібліотеки надають їм привітний прийом, покладаючись при цьому на кодекс поведінки цієї категорії користувачів, який передбачає дотримання гігієнічних і поведінкових норм.
В останні два роки більшість американських бібліотек стали влаштовувати вечори коротких книжкових побачень для молодих людей, де вони фліртують з протилежною статтю.
Переживаючи занепад, колишня музична бібліотека № 10 міста Гельсінкі вирішила освоїти новий формат роботи: співробітники, виходячи з реалій нового часу, перетворили простір в коворкінг і майданчик для публічних заходів.
Багато українських бібліотеки стали проводити заходи під загальною назвою «Ніч у бібліотеці», узяте з досвіду зарубіжних бібліотек та музеїв.
Читачі вже перетворилися на «користувачів». Так ми назвемо тих, хто прийде в бібліотеку просто приємно і зручно провести час. Але чи потрібна їм взагалі книга? І чи потрібні тоді самі бібліотеки в первісному розумінні? Є над чим замислитися…
Ви думаєте, що якби збереглися фонди Олександрійської бібліотеки, це б збагатило знання сучасників? Безумовно, деякі вчені, як Умберто Еко були б вдячні. Але для більшості і існуючі бібліотеки, які виставили доступні для них знання «на показ» не допомагають навіть вченим перестати вірити в деяки міфи.
Так бібліотека Гейдельберзького університету відсканувала свої фонди і виставила їх в Мережу. Сьогодні ми можемо дізнатися що Атанасіус Кірхер у своєму «Turris Babel» (1679) застосував він закони фізики і математики, щоб довести неможливість підняти до неба Вавилонську вежу: дійсно, подолавши певну висоту і набравши вагу земної кулі, вона змусила б нахилитися на 45 градусів земну вісь.
У війні Гугла і бібліотек бібліотеки повинні змінитися. Бібліотека Гейдельберзького університету показує нам приклад того, як раціонально використовувати свої скарби.
Ми занадто схильні турбуватися постфактум. Бібліотеки вже втратили монополію на інформацію. І нам треба навчитися жити у прекрасному новому світі.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 оценок, 3,00)
Загрузка...

Джеремі Кларксон та світ довкола

Возможно, вы не любите автомобильные журналы, или не смотрели телешоу «Top Gear» на BBC, а сейчас «The Grand Tour» от Amazon, но думаю что лицо Джереми Кларксона вам знакомо.
Википедия услужливо напишет, что он «вместе с Джеймсом Мэем был первым, кто достиг магнитного северного полюса Земли на автомобиле», что вошло в один из выпусков телепередачи Top Gear».
Но вряд ли вам кто-то расскажет, как пересекши границу Канады, Кларксон достал бутылку водки и стал пить за рулем, ведь в нейтральных водах нет правил дорожного движения, значит это вполне законно. И это не только показали по телевидению, но и продали на миллионах DVD-дисков.
Поэтому новость, что в Украине издадут одну из книг Кларксона (а он еще и пишет!) может только порадовать наших сограждан. Правда, в бочке меда при желании можно найти ложку дегтя.
Первый вопрос, который возникает у читателя, какую именно книгу перевили в львовском издательстве.
Название «Джеремі Кларксон та світ довкола» не соответствует ни одной его книге. Методом сравнения фрагментов текста можно понять, что речь идет о книге «The World According to Clarkson», вышедшей в 2004-м и изданной на русском в 2008-м под названием «Мир по Кларксону», что является дословным переводом оригинального названия.
Поляки, кстати, тоже не заморачивались, и назвали польское издание «Świat według Clarksona».
Второе, что может сбить с толку, это обложка. Возможно, оригинальная обложка вам и не понравиться, но и само содержание книги придется по душе не всем.
Сравните английское, русское и польское издание. Любому человеку понятно, что речь идет об одной и той же книге. Но, отечественные издатели решили и тут быть оригинальными. Проблема лишь в том, что книга, о которой идет речь, часть серии книг, и на каждой обложке изображено животное, о котором упоминается в книге. Что будут делать издатели, если надумают печатать следующие книги Джереми, пока не ясно.
В любом случае очень хорошо, что в Украине начинают печатать мировые бестселлеры, которые в ЕС и Великобритании продаются миллионными тиражами.

Английская обложка Польское издание Русская версия … кто-то здесь лишний?

 

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Live at Wembley ’86

А может, все дело во внимании. Сейчас музыка служит лишь фоном и совсем не тянет на самостоятельное событие. Мы ставим диск, а сами занимаемся своими делами. Я не помню, когда последний раз включал музыку и слушал весь альбом в кресле с закрытыми глазами.
Но сегодня я займусь этим.
Джереми Кларксон — Мир по Кларксону \ The World According To Clarkson

…Да, меня не одурачить. Мне нравится рок восьмидесятых, и мне не стыдно признаваться в этом.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (2 оценок, 5,00)
Загрузка...

Web 2.0 мертв, да здравствует Web

Когда-то некие эксперты, уверовав в силу и синергию, и другие антинаучным материи решили, что пользователи будут сами создавать контент в сети. Это явление даже назвали амбициозным термином Web 2.0. Пользователям-любителям предложили создавать проекты и сервисы, активно их развивать, а монетизировать их будут другие люди-профессионалы.
И если от вклада в общее дело Open source есть хоть гипотетическая польза, то создавать контент просто так для того же Youtube пользователи не спешили. Одно дело загрузить видеоклип любимой группы, другое дело создать клип самому, не нарушая авторских прав. Но даже создав авторский контент, оказалось что он мало кому интересен. Вечные ценности в виде котят и красивых девушек интересуют пользователей интернета с момента появления сервиса www, а вот видео похода семьей в зоопарк уже не так интересно как концерт любимой музыкальной группы. Поэтому, если предположу что 90% популярного контента в Youtube не имеет ничего общего с любительской съемкой — то надеюсь что не сильно согрешу против истины.

В исследование Google об американском поколении Z говориться что социальные медиа используются для потребления и подключения, а не для того, чтобы чем-то делиться. Посещение Facebook по-прежнему является ежедневной привычкой для большинства подростков для потребления и отслеживания новостей, но они редко публикуют что-то.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Антибиблиотека демона второго рода против разбойника с дипломом

Иероним Босх. Сад земных наслаждений. 1500—1510 гг. Музей Прадо, Мадрид.
(1920×1080 пикселей)

…кто умножает познания, умножает скорбь.
(Екклесиаст 1:18)

Демон первого рода

Давайте представим себе прямоугольный рисунок, состоящую из множества точек. Пусть в ней будет 1920 точек по горизонтали и 1080 по вертикали. Пример такого изображения прикреплен справа. В результате мы получим 2,073,600 точек которые могут изменять свой цвет в каком-то диапазоне. Черно-белая версии изображения, будет представлять собой некий набор черных или белых точек. Для цветных картин, диапазон цветов точек (пикселей) значительно шире, но видимый человеком спектр все же конечен. Картинка, приведенная для примера, содержит 309010 уникальных цветов, но в теории глубине цвета в 24-бита соответствует 16,777,216 уникальных цветов (256×256×256) для каждой точки.
С помощью формул комбинаторики можно посчитать какое количество изображений возможно создать на таком прямоугольнике. Как бы велико они не было, оно все же будет конечным.
Мартин Гарднер, в свое время, обратил внимание на то, что среди множества этих изображений будет не только абстрактный «мусор», но и все шедевры изобразительного искусства, которые были созданы человечеством. Причем это конечное множество изображений будет содержать в себе и величайшие картины будущего, которые человечество еще не создало. Но мы можем уже сегодня «сгенерировать» их с помощью компьютера.

Назовем такой алгоритм генерации изображений демоном первого рода.

Демон второго рода

№ 5, 1948 г. Джексон Поллок. Стоимость $140 млн. долларов

А что сверх всего этого, сын мой, того берегись: составлять много книг — конца не будет, и много читать — утомительно для тела.
(Екклесиаст 12:12)

Логично что большая часть изображений, сгенерированных демоном первого рода не будут содержать полезной информации, и скорее являться шумом. В 1965 году Станислав Лем в одном из рассказов цикла «Кибериада» предположил существования алгоритма способного очистить полезную информацию от бесполезной. Правда, лемовский демон первого рода первичный информационный поток формировал случайным образом.
А вот модернизированный фантастический алгоритм мог генерировать «информацию обо всем, что было, что есть, что может быть и что будет. И нет демона превыше этого Демона, ибо он — Второго Рода». Не уверен, что он смог бы отличить картину Поллока от «мусора», но на то он и фантастический демон.

Лоуренс Альма-Тадема, 1888 г.

Антибиблиотека

Киевскую библиотеку спалишь,
Не Александрийскую, то и простят.
Дмитрий Кремень

Человеческое знание или глупость создает текст, и его производные будь то бумажные журналы или электронные книги. И глупость обычно более плодовита. Мы не знаем, сколько томов насчитывала Александрийская библиотека, но можем быть уверенными, что большинство книг там были макулатурой. Хотя пергамент навряд ли был ценным вторсырьем, но вот кожа животных, отданная графоманам для его изготовления, могла быть использована для обуви или одежды, оберегая и согревая своих хозяев.
Избыток знаний вреден. Все мы помним Дон Кихота. Начитавшись рыцарских романов он для славы и завоевания сердца дамы решил изобразить сумасшедшего. Но «сойти с ума, имея на то причину, – в этом нет ни заслуги, ни подвига, но совсем иное дело утратить разум, когда для этого нет никаких поводов. Если моя дама узнает, что я дошел до безумия без всякой к тому причины, – она поймет, что я смогу натворить, если дать мне серьезный повод к отчаянию и гневу.» И каким образом он решает доказать серьезность своих намерений? Совершить безумный подвиг? Нет! «Сейчас я разорву на себе одежды, разбросаю доспехи, стану биться головой о скалы и прочее тому подобное… все это я проделываю не в шутку, а вполне серьезно, иначе я нарушил бы законы рыцарства, приравнивающие ложь к ереси, а ведь делать одно вместо другого — значит лгать. Следственно, задуманное мной битье головою о скалы — это будет битье с подлинным верное, без всякой примеси чего-либо ложного или показного.» Хорошо, что друзья, заботясь о морали и умственном здоровье Дон Кихота, сожгли его удивительную библиотеку.
Умберто Эко напоминает нам что по мнению инквизиторов всех времен, рас и религий, огонь искупает грехи не только людей, но и книг.
Древних римлян спасало то, что неизвестно сколько из них умело читать. Правда Юлий Цезарь для профилактики все же спалил Александрийскую библиотеку. А со временем исчезли и все древнеримские свитки, хотя патриции содержали библиотеки, где были собраны тысячи произведений. Но не осталось ничего. Вообще, ни одного произведения эпохи Римской империи. Да и жители куда-то исчезли. В Риме в первом веке нашей эры жило больше миллиона человек, а к третьему осталось лишь двенадцать тысяч. Почти миллион человек исчезли, не оставив после себя книг.

Вы думаете, что если бы сохранились фонды Александрийской библиотеки, это бы обогатило знание современников? Безусловно, некоторые ученые, как Эко были бы благодарны. Но для большинства и существующие библиотеки, выставившие доступные в них знания «на показ» не помогают даже ученым перестать верить в мифы.
Так библиотека Гейдельбергского университета отсканировала свои фонды и выставила их в Сеть. Сегодня мы можем узнать что Атанасиус Кирхер в своем «Turris Babel» (1679) применил он законы физики и математики, чтобы доказать невозможность поднять до неба Вавилонскую башню: действительно, преодолев определенную высоту и набрав вес самого земного шара, она заставила бы наклониться на 45 градусов земную ось.

Kircher, Athanasius
Athanasii Kircheri … Turris Babel sive archontologia: qua primo priscorum post diluvium hominum vita, mores rerumque gestarum magnitudo, secundo turris fabrica civitatumque exstructio, confusio linguarum & inde gentium transmigrationis, cum principalium inde enatorum idiomatum historia, multiplici eruditione describuntur & explicantur
Amsterdam, 1679

Упомянутый Эко вспоминает: «всего несколько лет назад «Латинская патрология» Миня (221 том!) продавалась на CD-ROM по цене, если мне не изменяет память, в 50 тысяч долларов. За такую цену «Патрологию» могли купить разве что крупные библиотеки, а отнюдь не бедные ученые-исследователи (хотя в среде специалистов по Средневековью тут же стали радостно делать пиратские копии). А теперь, просто купив подписку, вы можете получить доступ к «Патрологии» в Интернете. То же самое с «Энциклопедией» Дидро… сейчас я совершенно бесплатно могу найти ее в Сети.» Но многие из нас гуглят проверяют информацию в объёме больше чем статья в Википедии? Вот она, Александрийская библиотека 21-века!

«…чем шире ваш кругозор, тем больше у вас появляется полок с непрочитанными книгами. Назовем это собрание непрочитанных книг антибиблиотекой» — предлагает нам Нассим Талеб.
Эта антибиблиотека со временем будет только расти. Классические библиотеки оцифруют свои фонды, в мире набирает силу движение бесплатных архивов электронных публикаций научных статей и их препринтов. Наша антибиблиотека активно наполняется. Но для того чтобы она не поглотила нас, как лемовского разбойника с дипломом, похоже пора начать искать ответ на вопрос «Жизни, Вселенной и Всего Остального» создавая Демона Третьего рода.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 оценок, 5,00)
Загрузка...

Прогрес техніки

Saturn V (с) nasa.gov

Сатурн-5 — американська ракета-носій. Використовувалася для реалізації пілотованої посадки на Місяць і підготовці до неї за програмою «Аполлон», а також в двоступеневому варіанті для виведення на навколоземну орбіту орбітальної станції «Скайлеб». Головний конструктор Вернер фон Браун.
Завдяки їй 20 липня 1969 року в ході польоту «Аполлон-11» відбулася висадка Ніла Армстронга і Базза Олдрина на Місяці. Всього за програмою «Аполлон» були здійснені 6 успішних висадок астронавтів (остання — в 1972 році).
Сьогодні ці технології втрачені.
Один співробітник НАСА краще за всіх описав програму створення «Конкорда»: «Відправлення людини на Місяць — дурниця в порівнянні із зусиллями, які були витрачені на запуск« Конкорда». Перш за все, існували політичні перешкоди. Щоб висадити Ніла Армстронга на поверхні Місяця, хлопці з НАСА просто дали купці німецьких ракетників багато американських доларів і стали спокійно спочивати на лаврах. Але у нас не було німецьких вчених, які побудували б нам «Конкорд».

Concorde flying over Djibouti (circa 1988-1989), escorted by French fighter jets since President François Mitterrand was on board.

13 липня 1985 року відбувся концерт Live Aid, який проходив на трьох концертних майданчиках трьох континентів, зв’язаних телемостом. Музикант Філ Коллінз за допомогою «Конкорда» перетнув океан і зміг виступити як на європейській, так і на американській частині концерту. Він дав в «Конкорді» інтерв’ю, що потрапило в прямий ефір концерту, який переглянуло близько 1,5 мільярда чоловік більш ніж в 100 країнах.
У 80-х роках політ на Конкорді через Атлантику тривав 3,5 години, а сьогодні на Боїнгу більше 8-ми.
Ми побували на Місяці, зараз знаходимося на півдорозі до Марсу. Ми винайшли паровий двигун і майже відразу замінили його на двигун внутрішнього згоряння. Ми розігналися до 1 Маха, потім — до 2-х. Ми перетинали Атлантичний океан за 3 години … і більше на це не здатні.
Звичайно, ми можемо відправитися в музей і подивитися на нашу стару подружку. Але що за нісенітниця — йти в музей, щоб побачити майбутнє. За винятком, мабуть, того, що ніяке це не майбутнє.
Джозеф Хеллер у своїй книзі «Щось трапилося» пише: Добре працюючий пилосос для мене куди важливіше атомної бомби, і всім, кого я знаю, геть байдуже, що земля крутиться навколо сонця, а не навпаки, або місяць — навколо землі, хоча закономірність припливів і відливів, ймовірно, не байдужа морякам і ловцям устриць, та кому яка до них справа?

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Прогрес науки

Якось в розпал однієї епідемії медичному факультету Паризького університету було доручено з’ясувати причини епідемії. Вчені мужі довго радилися і в решті-решт надали замовнику чималий звіт, в якому на підставі найостанніших даних в науці пояснювалося, що загрожуючу всьому людству страшну хворобу викликало потрійне з’єднання Марса, Юпітера і Сатурна в сузір’ї Водолія. Висновок паризьких вчених став офіційним, його перевели на багато мов і він був визнаний вченими зі всього світу, враховуючи арабських лікарів Кордови і Гранади.
Замовником дослідження виступав король Франції Філіп VI. Було це в 1348 році. А страшною хворобою була бубонна чума.
Як писав один авиньйонський священнослужитель, причиною виникнення чуми є «найжахливіший з усіх існуючих жахів». За оцінкою папи Климента VI, від чуми загинуло 23 млн. чоловік, що складало приблизно третину європейського населення в XIV столітті.
Сучасні дослідження схиляються до думки, що джерелом став космос, який викликав кліматичні зміни, що в пустелі Гобі викликали масову міграцію гризунів до осель людей, ну а там пішло-поїхало — з Монголії до Індії і Китай, потім в Крим, а звідти в Італію і Європу. Погодтесь, значних прогрес за шість сторіч.

Останні два роки вчений Сиріл Лаббе (Cyril Labbé) з університету Гренобля (Франція) досліджує збірники публікацій найбільших наукових видавництв і складає список «фальшивих» наукових статей, створених за допомогою генераторів наукових текстів.
Як виявилося, тролінг наукової преси — явище більш масове, ніж можна було допустити. На його роботу вже звернули увагу самі видавництва — і почали поступово видаляти «фейкові» статті з архівів і збірників за результатами наукових конференцій. Так, німецький Springer і американська IEEE на цей момент видалили понад 120 наукових статей за 2008-2013 роки (https://www.nature.com/news/publishers-withdraw-more-than-120-gibberish-papers-1.14763).
Springer видалив 16 статей, а IEEE — понад 100. Серед цих робіт, наприклад, є стаття з підсумкового збірника Міжнародної конференції щодо якості, надійності, ризику, підтримки і безпечної розробки, яка відбулася в 2013 році в Шанхаї. Журнал Nature зв’язався з авторами наукової роботи. Один з них сказав, що вперше почув про публікацію в грудні 2013 року і не знав, що він зазначений співавтором.
Однак, подібні роботи ефективно підвищують рейтинг цитування окремих наукових закладів та кількість публікацій у окремих вчених.

Adolf von Becker «Учёный Средневековья»

У 1967 році асоціація виробників цукру Sugar Research Foundation сплатила трьом науковцям з Гарварда певну суму, щоб вони в своєму звіті про зв’язок цукру і жирів з хворобами серця, звели б до мінімуму роль цукру і причиною хвороб серця вказали б насичені жири. А у 2015 році компанія Coca-Cola, найбільший у світі виробник солодких напоїв, виділила мільйони доларів для фінансування досліджень, які применшували зв’язок між солодкими напоями та ожирінням. (https://www.nytimes.com/2016/09/13/well/eat/how-the-sugar-industry-shifted-blame-to-fat.html?_r=0)

Нагадаю, що мова йде про рецензовані журнали, в яких члени редколегій мають перевіряти подані матеріали, але як каже Умберто Еко: «А хто буде перевіряти перевіряючого? Раніше перевіряючі були членами великих культурних організацій, академій та університетів. Коли пан такий-то, член інституту такого-то публікував своє дослідження про Клемансо чи про Платона, можна було не сумніватися, що всі відомості у нього вірні, адже він все життя провів сидячи в бібліотеках перевіряючи джерела. Але сьогодні немає ніякої гарантії, що пан такий-то не почерпнув ці відомості з Інтернету, так що для всього тепер потрібна запорука».

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Ера постправди / The Post-Truth Era

Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому…
(Екклезіяст 1:9-11)

Поговоримо про сценарії майбутнього. Розглянемо методи прогнозування, яких існує безліч. Виділяють інтуїтивні і формалізовані методи. Формалізовані, в свою чергу, поділяють на предметні і часових рядів. Формалізовані методи прогнозування часових рядів також можна розділити – на статистичні і структурних моделей. І всі ці методи – в кінцевому підсумку – не працюють. Як стверджує мій знайомий Michael Klimarev, це пов’язано тим, що майбутнє просто не визначено і завжди може трапитися щось з ряду геть, що вплине на кінцевий результат набагато сильніше, ніж усталені тренди зі статистичною обробкою.

На мою думку ми можемо вести мову тільки про напрями руху (тренди), але в жодному разі це не дає нам уявлення по те, куди ж ми дістанемося.
1. Постправда (післяправда?).
В кінці 1986 року, коли стало відомо, що деякі члени адміністрації США організували таємні поставки зброї до Ірану, порушуючи тим самим збройне ембарго проти цієї країни. Проведене розслідування ж показало, що гроші, отримані від продажу зброї, йшли на фінансування армії Нікарагуа повстанців-контрас в обхід заборони конгресу щодо їх фінансування.
25 листопада 1986 року президент США Р. Рейган оголосив про створення комісії для розслідування обставин справи «Іран-контрас».
Розслідування тривало шість з половиною років, а його вартість до кінця липня 1993 року склала 35 млн доларів. У грудні 1992 року президент США Дж. Буш підписав указ про амністію для учасників скандалу.
1992 року сценарист Стів Тесіч, висловлюючись про Ірангейт і війну в Перській затоці: «Будучи вільними людьми, ми абсолютно вільно вирішили, що хочемо жити в постправдивому світі».
Нова генерація політиків бреше не менш.

На пострадянському просторі ситуація не краща. Сергій Курьохін в 1991 році стверджував, що «Ленін – це гриб». В ті часи це вражало, а сьогодні сприймається лише як кумедний розіграш.
Засновники передачі з серйозним виглядом подали як істину якийсь міф, згідно з яким Ленін у великих кількостях вживав галюциногенні гриби і сам в результаті перетворився на гриб. Ця свідомо абсурдна теза не подавалася глядачеві одразу – замість цього створювалася ілюзія якогось логічного міркування з цитатами із різноманітних джерел, наприклад, фразу з листа Леніна Плеханову: «Вчора об’ївся грибів, відчував себе дивовижно».
У сюжеті стверджувалося, що Ленін насправді був не тільки грибом, а також і радіохвилею.
«Тобто людина стає і грибом, і радіохвилею в єдиному образі, розумієте? І зараз я вам скажу те, що найголовніше, до чого я все це веду. А те, що у мене є абсолютно неспростовні докази, що вся Жовтнева революція творилася людьми, які багато років споживали відповідні гриби. І гриби ці в процесі споживання, витісняли в цих людях їх особистість і перетворювали їх на гриби… Більше того, він був не тільки грибом, він був ще й радіохвилею. Розумієте?»

А тим часом в Оклахомі тільки одна дитина з п’яти (у віці від 6 до 12 років) може зрозуміти по годиннику зі стрілкою – котра година. Всі діти звикли до годинника з цифрами. В крайньому випадку можна запитати про час у Siri (джерело).

Але є й інша сторона медалі. Умберто Еко згадує: «Один товариш розповідав мені, що йому якось довелося разом з колегою-філософом викликати таксі до філії Прінстонського університету в Нью-Йорку. Шофер, за словами мого друга, — такий собі ведмідь, обличчя не видно через копну довгого волосся. Він заговорює з ними, щоб розібратися, кого він везе. Ті пояснюють, що викладають в Прінстоні. Але шофер хоче знати більше. І тоді колега з деяким роздратуванням каже, що займається проблемами трансцендентальної перцепції епох (філософський принцип, розвинений німецьким філософом Е. Гуссерлем (1859-1938). Згідно з цим принципом, необхідно утримуватися від суджень про предмет, заснованих на «наївному» погляді на світ ) … і тут шофер його перебиває: «Ви маєте на увазі Гуссерля». Раніше таксист, знаючий твори Гуссерля, був рідкісним екземпляром. Сьогодні ви можете зустріти таксиста, який ввімкне вам класичну музику і буде розпитувати про вашу останню книжку з семіотики. В цьому немає нічого сюрреалістичного.»

Процитую одного молодого бібліотекаря, який в своєму есе так охарактеризував нову епоху: «Більшість, крім гіків і нердів, не те щоб не пам’ятали, вони навіть не знали, хто створив Мережу в її сучасному вигляді. Тім і Роберт не тільки не стали мільйонерами, вони не стали іменами загальними, хоч і зловили безтурботне людство в мережу Всесвітньої павутини.
Отримавши доступ до інформації всіх бібліотек світу, люди не відчували потреби в знаннях, і анітрохи не раділи, що відповідь на будь-яке питання — чи то висота Евересту або ім’я Цезаря! — могли отримати миттєво. Отримавши у володіння інформацію, людство поступово втрачало контроль над світом.»

Сьогодні світом правлять емоції. Поет Дмитро Кремінь говорить нам про те, що б не відбувалося в житті чоловіка, але пам’ятати він буде тільки очі коханої дівчини.

Кінбурн і Гілея. Еллада й Едем.
Тут пахне і морем, і лісом…
Спочатку – залізом, а ділі – вогнем.
Вогнем і залізом.
Без золота Ольвія тут золота.
Рука на рамені.
Чому ж мені сяють в сльозах крізь літа
Ці очі зелені?
Дмитро Кремінь

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Московское кладбище ФСБ

Зачем было писать эту книгу и садиться в тюрьму, когда известно, что читающие люди — и без того по убеждениям республиканцы, а те, кто поддерживают диктатуру, — ничего не читают, и они-то, безграмотная деревня, получив доступ к общему голосованию, известно кому отдают голоса.
Пражское кладбище. Умберто Эко.

До прочтения «Пражского кладбища» считал книгу Юрия Фельштинского и Александра Литвиненко «ФСБ взрывает Россию» скорее политическим манифестом чем серьезной работой. А после прочтения книги Умберто Эко понял что Путин ничего нового не придумал. Но только как плохой ученик взрывал не метро в Париже, а дома в Москве.

Секретный сотрудник Департамента царской полиции Евно Азеф, организовал более 30 террористических актов, осуществил убийства видных представителей царского государственного аппарата, в том числе своих начальников: министра внутренних дел и шефа корпуса жандармов. То есть если в российской традиции убивать даже «своих», то с простыми гражданами, вообще, считаться никто не будет.

Кто хочет, найдет книгу в сети. Кому лень, может скачать «ФСБ взрывает Россию» в pdf: первое издание и второе.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...
1 2 3 4 11