Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

Прощання з морем

Зелений ліхтарик засвітить на Флотський бульвар.
Вітрила платанів, і вальсу забутого звуки…
Століття минуло, а тіні безтінних примар
З-під трав і граніту до тебе простягують руки.
Останні світлини вклади в допотопний альбом,
І кітель, і кортик із міста святого Миколи.
Останній кораблик сурмить під Інгульским мостом,
Аби не вернутись у продану гавань ніколи.
Збираються тіні, як відмі на Лисій Горі.
Морський офіцерик цілує ще рученьки дамі…
Та це із містерій: червоні горять ліхтарі,
І наші богіні знаходять причал в Амстердамі.
Зелений ліхтарик на Флотськім бульварі тремтить.
І профіль “Варяга”, і профіль козацької “чайки”.
І бронзове серце вночі адміралу щемить,
Ще мить – і відлине останній кораблик. Прощайте!
Нічне моє місто, причал офіцерів і дам,
Вітрильна столиця, де й ми вже, як хвилі, говорим.
Ти плачеш? Ти думав: навіки прощався з життям.
Зберіг тебе янгол. Ти тільки прощаєшся з морем…
Зберіг тебе янгол. А бронзове серце щемить,
За тих, що у морі колись під “ура” помирали.
…Прощай, моє море,
Чи ти ще озвешся на мить
У вулицях міста, де плачуть старі адмірали?
Дмитро Кремінь
Світлини – Слава Посєдай

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Дмитро Кремінь – Медовий місяць у Карфагені

Медовий місяць у Карфагені : вибрані вірші та симфонії

В книзі “Не намагайтеся позбутися книжок” Умберто Еко згадував одного італійського автора афоризмів, який зауважив що не можна бути великим болгарським поетом. Сама по собі думка ця начебто пройнята презирством до малих націй. Ймовірно, він хотів висловити одну з наступних ідей – або обидві разом (замість Болгарії він міг би назвати будь-яку з маленьких країн):

  • навіть якщо великий поет і був, його мова недостатньо відома, а значить, наші з ним дороги ніколи перетнуться. Тож якщо “великий” означає “відомий”, то можна бути гарним поетом і не бути знаменитим. Коли Умберто Еко був у Грузії, йому сказали, що грузинська національна поема “Витязь у тигровій шкурі” Шота Руставелі – це найбільший поетичний шедевр людства. Еко погодився, як і годиться чемному гостю, але покинувши Грузію, згодом зауважив що вона не мала такого резонансу, як п’єси Шекспіра…
  • щоб сформувати поета, який може писати не тільки любовну лірику, а й громадянську, щоб навчитися мислити у всесвітньому масштабі, необхідно пожити в країні, яка опинилася в центрі великих історичних подій.

Україні пощастило на поетів, і подій світового масштабу у нас вистачає… Дмитро Дмитрович Кремінь – історик, філософ, мудрець і поет. А в нашій історії, якщо це справжній поет, то він майже завжди ще й Пророк – згадаймо шевченкове «І мертвим і живим і ненарожденним»:
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли…

Погодьтеся, деяких дарунків від братів ми не чекали. Дмитро Дмитрович в своєму вірші пророче попереджає:
Перші особи живуть на портреті
В різних народів, народностей, рас…
Тільки у нас уже першими треті,
Гамлета вбито — гряде Фортінбрас…
Тихо у Каневі плаче Тарас
Кожним месією, кожним засланцем.
Переболіти іще нам не раз.

Ну а перкладати Креміня, це завжди загадка для філолога, своєрідний квест. Один приклад, в «Тендрівських мустангів Одіссея»:
Світанки схарапуджені встають.
А на Кінбурні знову склянки б’ють.

Бити склянки можна як в прямому, так і переносному сенсі, тобто відміряти час. «In Kinburn, some people break bottles», тобто б’ють скло, говорять нам перекладачі, втрачаючи сенс який на англійській називається Ship’s bell, тобто корабельний дзвін. Можливо “The vestal Kinburn Spit in shards of hourglass from ship bell strikes”?
Тому до “проблемних” авторів, накшталт вищезгаданного Еко та Террі Пратчетта, перекладачі яких пишуть листи та ессе з теми: «не знаю як це взагалі перекласти можна», можемо сміливо додати Дмитра Дмитровича.
Поезія Креміня це дуже часто умбертоековщина в самому кращому розумінні цього слова.
«В фіналі еллінської драми «Бог з машини» одне повелів». «Бог з машини» – це відсилка до прийому в античній драматургії, що означає несподіваний поворот у фабулі завдяки втручанню сторонніх могутніших сил чи обставин. Фраза бере свої витоки у театрі Стародавньої Греції, де для виходу богів на сцену застосовувалися механічні пристрої. Перевести її дослівно – безумовно буде помилкою. Тому що перекладати Креміня, потрібна, мабуть не одна вища освіта потрібна.
У вірші «Втрачений манускрипт» Дмитро Дмитрович говорить про те, що для поневолення народу треба знищити літопис його історії: «спалити рукопис. Довести, Що нас на світі й Не було ». І закінчує фразою:
А Галя сіє чорнобривці
Посеред лютої зими,
І плачуть птахи – самовбівці,
Щоб ми зосталися. Людьми …

Чомусь, по наївності багато хто думає, що фінал життєстверджуючий, адже Галя навіть взимку сіє чорнобривці. Але в приватній бесіді автор мені пояснив, що його героїня просто збожеволіла …
Тому раджу почитати «Медовий місяць в Карфагені» одного з найбільших геніїв сучасності.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Перші особи живуть на портреті

Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь…
Друга заповідь…

Перші особи живуть на портреті
В різних народів, народностей, рас …
Тільки у нас уже першими треті,
Гамлета вбито – гряде Фортінбрас.
Із Гільденстерном іде й Розенкранцем.
Тихо у Києві плаче Тарас…
Кожним месією, кожним засранцем
Переболіти іще нам не раз.
У секонд-хенді старі Перебенді.
Віскі і бренді – не кримське вино.
Гра в підкидного. І ви в секонд-хенді.
Третього шляху і нам не дано.
Ціложиттєво гуде казино!
Довго-предовго ввижалася воля.
Довго над горами сходив туман.
Воля прийшла із Співочого поля.
Може, Богдан? Сколихнувся Майдан.
Он олігарх продає іномарку,
Просить собі вороного коня…
Та несвобода усілась на карку,
А з несвободою поруч – брехня.
Знову в столиці вирує Майдан.
Знову у горах вирує туман.
Знову у кобзи б’ють Перебенді,
Акордеонять сто юнаків
Замість парадного кроку полків.
Знову завіса? Поставимо крапку?
Гамлет воскресне? Умре Фортінбрас?
Що нам сто гривень у смушкову шапку?
Що нам сто грамів і в шапці Тарас?

Дмитро Кремінь
Світлина – Слава Посєдай

Оцените материал:
2 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 52 votes, average: 5,00 out of 5
5,00 / 2 голосов
Loading...

Дмитро Кремінь. Хроніка (редакція 14)

Interior Ministry members are on fire, caused by molotov cocktails hurled by anti-government protesters, as they stand guard during clashes in Kiev February 18, 2014. REUTERS/Andrew Kravchenko/

Підкладали у багаття хмизу.
Грілися в наметах до зорі…
-Тільки ми! – кричали ті,що знизу,-
Будемо найкращими вгорі!

А коли вже сіли в кабінети,
То повстанців наче й не було.
Тільки братовбивчої вендети
Мчали дні, скривавлені зело.

Стаємо – обличчям до безодні.
Наша кров проллялась,не вода.
Плаче мати по небесній сотні,
В небесі йде сотня молода.

Тільки знову чую гасло свіже:
– Браття! Піднесіть нас догори!
В небеса, де брата брат заріже.
Ти, маленький місяцю,гори…

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Не для того вибухнув Майдан…

Правили варяги тут і вікінги,
І жили, як Цезар повелів…
А народ збирається на мітинги
І чужих не хоче вчителів.
І своїх народ уже не хоче!
Тих, які вели у вічний бран.
Але й крові нам не треба, хлопче, –
Не для того вибухнув Майдан.
Українці з еллінськими торсами,
Чи на те свобода нам дана,
Щоб іти Боженками і Щорсами
Під козацькі стяги Богуна?

Горла позривали за свободу,
І тепер нам хто затулить рот?
… Але той, хто вийшов із народу,
Більше не повернеться в народ…

Дмитро Кремінь, 2006 рік

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...