Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

Сльоза Господня

Нікому я не перейшов дорогу,
Нікого не чекав із зим і літ.
У мене є що мовити і Богу,
Коли я вже постану перед ним.
А поки нас і десь недоля топче,
І доки Богу справді не до нас,
То я йому скажу:
– Спасибі, Отче,
За той минулий, перебутий час.
У нас минуле – дзвони митрополій,
У сяйві свіч, у блиску діадем.
Але спасибі, що в юдолі голій
Уже не йдем за голим королем.
І нам не треба снігу із Говерли,
А тільки треба хліба і вина.
Прозріння дай нам днесь, аби не вмерли,
Коли веде по колу сатана.
У рай загляну – там немає черги.
Торги у храмі. В храмі торгаші.
Та ще не зжерли паперові черви
Той віртуальний силует душі.
О, ниспошли божественну офіру
Все пережити на межі епох.
А як нам подолати нелюдь сіру
І зберегти, і не забути віру –
Цього не скаже. І заплаче Бог.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
У Бога з компа зник учора блог.
Дмитро Кремінь

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.