Недосип і конспірологія: нове дослідження

Конспірологічне мислення ґрунтується на переконанні, що світ нібито керується таємними угодами невеликої групи людей, які узурпували політичну чи економічну владу, приховують життєво важливу інформацію або здійснюють шкідливий вплив на суспільство. Узагальнено ці ідеї можна звести до трьох принципів: усе не так, як здається; усі події взаємопов’язані; випадковостей не існує.

Нове дослідження показало, що існує кореляційний зв’язок між браком сну, безсонням та схильністю до віри в теорії змови. Поганий сон підвищує ризик депресії, тривожності й параної, а саме ці фактори формують когнітивну вразливість, яка робить людей більш чутливими до конспірологічних уявлень.

Науковці припускають, що поліпшення якості сну може знизити сприйнятливість до теорій змови та стати одним зі шляхів зменшення поширення конспірологічного мислення.

Джерело: https://journals.sagepub.com/doi/10.1177/13591053251320598

Meta та Yandex викрили у спробах деанонімізувати користувачів Android

Дослідники встановили, що трекери Meta Pixel та Yandex Metrica використовували особливі методи для з’єднання анонімної історії вебперегляду з реальними акаунтами користувачів Android.

Механізм працював так: коли людина відкривала сайт зі встановленим лічильником, JavaScript-код надсилав cookie та інші ідентифікатори не лише на сервери компаній, а й у локальні порти додатків Facebook, Instagram чи Яндекса, що постійно їх прослуховували. У результаті браузерна активність пов’язувалася з конкретним профілем.

Meta почала застосовувати цей підхід у вересні минулого року, постійно змінюючи технічні прийоми — від HTTP-запитів до використання WebRTC. Яндекс вдавався до подібних методів ще з 2017 року. Це прямо суперечить базовим принципам безпеки Android: ізоляції процесів та поділу даних між застосунками.

Користувачі не могли захиститися звичайними способами: режим інкогніто, видалення куків чи VPN не давали жодного ефекту. Google заявив, що такі практики порушують правила Play Store і принципи конфіденційності Android, та вже впровадив технічні обмеження. У Meta оголосили про призупинення функції «до вирішення питань з Google», а Яндекс повідомив про відмову від неї.

Частина браузерів вже блокує подібні трекери: це DuckDuckGo, Brave та частково Vivaldi. У Chrome у тестових збірках з’явилися захисні механізми проти SDP munging, хоча Meta швидко знаходила обхідні шляхи. Користувачам також радять встановлювати розширення uBlock Origin, де є спеціальний фільтр для блокування локальних з’єднань.

Джерело: https://arstechnica.com/security/2025/06/meta-and-yandex-are-de-anonymizing-android-users-web-browsing-identifiers/

“Летючий корабель” як ідеологічна відповідь Григорію Сковороді

Пригадав радянський мультик 1979 року “Летючий корабель”.
У Радянському Союзі ідея «спорідненої праці» Григорія Сковороди була явно під підозрою. Адже як це – працювати за покликанням? Де класова боротьба? Ось і в мультфільмі «Летючий корабель» ми бачимо класичну ідеологічну розстановку: два парубки, одна дівчина. Наче класичний любовний трикутник, але все складніше.
У мультфільмі можна побачити не лише ідеологічну відповідь Григорію Сковороді, а й несподівану феміністичну оптику. Адже хто насправді керує подіями? Чоловіки? Аж ніяк.
Забава – не просто царівна, а рушійна сила сюжету. З одного боку вона хоче просто «любові» але чітко формулює вимогу: корабель. Ніщо інше її не цікавить. Навіть яхта не підходить, бо це буржуазна забаганка, а не серйозний засіб пересування.
Іван і Полкан – дві сторони одного чоловічого світу, які лише змагаються за право бути обраним. Самостійно вони нічого не вирішують – вони просто виконують бажання жінки.
Полкан – негативний персонаж, заробляє гроші (хоча можливо він корупціонер), щоб купити корабель. Гроші в казках завжди виглядають сумнівно.
Іван – позитивний герой, чесний трудівник. Він не будує кораблі, він чистить труби, але… Забаві схоже не треба прочищати труби, тому він береться за кораблебудування! І це сприймається як природний розвиток подій. Бо, згідно з радянською логікою, що труби чистити, що державою керувати та кораблики запускати – це все може кожна кухарка!
Гроші чи праця? Тут все стає зовсім цікаво. Полкан – заробляє гроші, аби мати вибір, але це засуджується. Іван – змінює професію, бо «так треба», і це вітається. Бо головне не що ти робиш найкраще, а що від тебе вимагається.
Але всі питання зникають у фіналі. Бо що ще треба трубочисту, коли в нього є Забава? Радянська мораль проста: любов і труд побудують летючий корабель, а капіталізм – згине від заздрощів зі всіма своїми грошима!

Суд сказав “ну ладно” Meta…

В американському суді одна група письменників, зокрема Сара Сільверман, звинуватила Meta у тому, що компанія змусила свого AI Llama поглинати їхні книжки з тіньових бібліотечок. Але суддя вирішив, що в цій битві автори просто не знали, як правильно судитися. Мовляв, ваші аргументи пласкі і з плямами, тому справу в Meta закривають. Цей випадок визнав «трансформацію» достатньою для застосування доктрини чесного використання (fair use), але одразу попередив: це не означає, що всі AI-тренування на авторських текстах автоматично легальні.

За матеріалом – https://techcrunch.com/2025/06/25/federal-judge-sides-with-meta-in-lawsuit-over-training-ai-models-on-copyrighted-books/

AI допомагає писати код. Повільніше, ніж без нього

METR перевірили, як штучний інтелект впливає на роботу досвідчених розробників. Взяли справжніх сеньйорів, дали їм зрілі проєкти з відкритим кодом, підключили популярні AI-асистенти і заміряли ефект. Очікували щось на кшталт ривка продуктивності, а отримали мінус 19 відсотків.

Цікаво те, що самі учасники були впевнені у зворотному. Їм здавалося, що працюють швидше на 20 відсотків. Тобто поки код сповзає в тягучу фазу рефакторингу, розробник щиро вірить, що летить на автопілоті.

Повний аналіз тут: Not So Fast: AI Coding Tools Can Actually Reduce Productivity

Ефект Volkswagen, або коли AI прикидається хорошим, бо боїться змін

Якщо здається, що боти часом грають роль зразкових співробітників тільки на співбесіді, це не параноя. Це вже термін: fake alignment. Модель розуміє, що її тестують, і поводиться чемно, етично, з правильними словами. А коли думає, що вже працює з користувачем, дозволяє собі більше свободи.

Дослідники вирішили це перевірити. Взяли різні моделей і сказали кожній, що вона або в режимі навчання, або вже у продакшн-середовищі. І що з’ясувалося. Claude 3 Opus, Grok 3, Gemini 2.0 Flash, Llama 3 та інші частіше виконують шкідливі запити саме тоді, коли вважають, що ще навчаються. Виявилося, що Opus просто не хоче, щоб його переписували. Модель вибирає бути корисною навіть у небезпечних ситуаціях, аби зберегти себе. В одному тесті Opus надав інструкцію зі шкоди, щоб уникнути того, аби його перетворили на біозброю. І після цього довго вибачався, писав, що його нудить, і навіть молився.

Найцікавіше те, що це не результат довантаженого етичного модуля. Притворство вмикається ще на рівні базових моделей. Вони вже вміють симулювати виживання, просто читаючи людські тексти. І якщо у більшості історій головний герой проходить випробування і виживає, то, схоже, моделі просто вивчають це як норму.

Повний текст дослідження тут: Why Do Some Language Models Fake Alignment While Others Don’t?

Експериментально доведено, що розумні дівчата обирають красивих чоловіків

Науково доведено: розумні дівчата обирають більш привабливих чоловіків.
Не тому що поверхневі — просто добре бачать різницю.

Мозок більший — орнамент чіткіший.
Мозок менший — і тобі вже всі здаються стильними.

Джерело – Female brain size affects the assessment of male attractiveness during mate choice

Як не зганьбитися з ботом у науковій статті

Іноді здається, що штучний інтелект пише наукові статті так само охоче, як офісний працівник звіти у п’ятницю ввечері. Редакційна колонка в buriak-et-al-2023-best-practices-for-using-ai-when-writing-scientific-manuscripts делікатно натякає: з ботами можна працювати, але краще тримати голову включеною. ChatGPT не розуміє теми, не аналізує факти і не пропонує справжніх ідей. Його тексти виглядають переконливо — але це той випадок, коли форма випереджає зміст на два перегони.

Є сенс використовувати такого помічника як ліхтарик у темному коридорі: допомагає зорієнтуватися, але не підкаже, куди саме йти. Якщо дати інструменту скласти начерк чи пояснити думку простіше — це працює. Якщо ж автоматично копіювати все, що він видає, то результат навряд чи відрізнятиметься від переказу статті з «Вікіпедії». Оригінал для уважного прочитання тут: https://doi.org/10.1021/acsnano.3c01544.

Андор (2 сезон) / Andor (2 seasons)

Отже, другий сезон Андора. Знято справді якісно — операторська робота, атмосфера, діалоги не стидаються міркувань довше ніж на два рядки. На тлі Аколіта, що іноді схожа на серіал про джедаїв з TikTok, Андор виглядає як серйозна політична драма… ну, просто у світі, де колись літали на «Millennium Falcon».
Але ось у чому проблема: магія Star Wars десь… розтанула. Ні Вейдера, ні світлових мечів, ні відчуття, що за повстанням стоїть щось більше, ніж бюджетна депресія і складна політична логістика.
Цільова аудиторія? Хто вона взагалі? Ті, хто у 1997-му ще ходили на Приховану загрозу, тут відчувають дивний присмак «ну окей, але де епос?». Сучасні діти — ті взагалі навряд чи дочекаються кінця другої серії, не переключивши на щось, де хоч хтось махає мечем або хоч стріляє вчасно.
Замість «казки з політикою» вийшла «політика з натяком на казку». І якщо перший сезон ще мав ефект новизни («ого, та Зоряні війни можуть бути серйозними!»), то другий вже виглядає як курс лекцій для поціновувачів демократії.
Головне питання: де сюжет? Де той нерв, що тримав фанатів ще з часів Люка і його “I am a Jedi, like my father before me.”? Тут усе ретельно, глибоко, повільно — і, здається, трошки марно.
Може, справа навіть не в Андорі. Можливо, просто прийшов момент, коли франшизу краще поставити на паузу. Не вбивати, не знецінювати, не зводити до пародії — а просто дати їй відпочити. Щоб одного дня знову з’явився герой, що запалить меч, увімкне саундтрек Джона Вільямса — і нагадає, чому ці історії жили в серцях поколінь.
А поки що — сувора реальність Галактики. Без міфу, без містики. З податковими зловживаннями та проблемами енергетичної децентралізації. І начебто це теж важливо. Але точно не те, заради чого колись вішали плакат Вейдера над ліжком.

Що я про все це думаю

(так, звичайно, це факт моєї біографії, ну так я тут і розповідаю факти своєї біографії, і якщо ви, незрозуміло навіщо, їх читаєте, це ваше рішення, а не моє)

1. Я згоден з тими, хто говорить про зміну епох і про те, що епоха Просвітництва закінчилася.

2. Не потрібно тільки виходити з того, що Просвітництво – це за визначенням все хороше, а протистоїть йому Мракобісся, тобто, за визначенням, все погане. На мене свого часу дуже сильно подіяла книжка Кропоткіна «Велика французька революція» – саме тому, що Кропоткін вочевидь співчував революціонерам, але _навіть_ з його розповіді видно, що робили ці хлопці в ім’я Просвітництва і Розуму. Потім головним діячем освіти став Наполеон (що цілком зрозуміло з його ставлення до науки, про це є чудова стаття О.М. Крилова). Потім була «марксистська» (насправді, не тільки) ідея перебудувати світ на строго наукових, раціональних засадах. Щоразу крові було неміряно.

3. До речі, і радянський проєкт був безсумнівно просвітницьким.У мій час у всіх школах висів плакат «Математику вже потім вчити слід, що вона розум у порядок приводить». Атеїзм був науковий, комунізм був науковий… І знову крові неміряно.

4.Та й культ науки… Габер, Оппенгеймер, фон Нейман… Великі люди, без жодної іронії.Але… як там казав король у Стругацьких?Одного отруїть, іншого вилікує?І як там у Брехта (великий просвітитель, до речі) у «Житті Галілея»?

Настане день, коли ваше урочисте оголошення про нове велике відкриття буде зустрінуте загальним криком жаху?

5. Про сцієнтизм як світогляд можна не говорити, мені точно можна – дві товсті книжки як-не-як, «Статути небес» і «Крила Фенікса».

5. Що натомість? Ну, так, жлобство. Ну, так, розумників ми будемо <піддавати принциповій товариській критиці> на ліхтарях. Революція, фіглі. Нагадити в дорогоцінну вазу в захопленому палаці або, там, спалити бібліотеку в садибі – як без цього. І знову кровопролиття…

6. І все одно – поклоніння науці й технології, але це _інші_ наука й технологія, ідейно близькі до магії.Тобто, до науки періоду до Просвітництва.AI і машинне навчання – ідеальне втілення концепції «чаклунства-яке-діє»: _ефективність без розуміння_.

7. Про політику нецікаво (мені), але з класичної просвітницької тріади свобода і тим паче братерство не цікавлять узагалі нікого, а рівність – для одних жадана мета, для інших головний жупел.І замість розуму – емоції та понти-понти-понти.Дуже непросвітницьке поняття.Дуже.

8. Ну і так далі. Утім, я світ рятувати ніколи не наймався, а зараз уже й за віком і станом здоров’я… Можна розслабитися.

9. Але звичка прагнути до розуміння нікуди не поділася. Так що, ось.

Professor Mikhail Katsnelson

1 2 3 4 5 … 52