Інститут повільного і болісного з'ясування напрочуд очевидних речей

(2009, США, $130 млн., 215 мин.)

Sed quis custodiet ipsos custodes?
Who watches the Watchmen?
Кто присмотрит за смотрителями?

А что было бы если бы? В СССР все было, и в США то же все. Ричард Никсон переизбран на третий срок, а война во Вьетнаме успешно выиграна. Но вместо развития экономики и помощи малому и среднему бизнесу, обе сверхдержавы днем и ночью штампуют ядерные боеголовки для ракет дальнего радиуса действия.
Примерно так начинается художественный фильм «Watchmen». Название можно перевести как часовой, хранитель, надзиратель. Но так как в слогане фильма обыгрывается фраза римского поэта-сатирика Децима Юния Ювенала «Sed quis custodiet ipsos custodes?», которую чаще всего переводят как «Кто присмотрит за смотрителями?», то конечно правильнее название перевести как «Смотрители».
Речь пойдет про альтернативную реальность времен холодной войны. Хранители, один из немногих фильмов который снят по комиксам (В Америке с 1986 по 1987 издавался одноименный графический роман), но не предназначен для детской аудитории. Он имеет рейтинг R (Restricted) который значит, что подростки до 17 лет допускаются на фильм только в сопровождении одного из родителей.
Когда закон не позволяет навести порядок и наказать виновных из-за недостатка улик то у многих честных полицейских опускаются руки. Но к счастью для простых граждан в Америке есть бывшие стражи порядка, надевшие маски, дабы самостоятельно вершить правосудие. Они полагаются только на себя и имеют свое понимание правды. Конечно работа в органах оказала влияние на их психику. Некоторые заканчивают карьеру в психиатрической больнице.
Но по одиночке вершить правосудие тяжело, поэтому герои в масках объединяются в команду «Хранителей» (Watchmen), в составе: Ночная сова (Nite Owl), Роршах (Rorschach), Шелковый призрак (Silk Spectre), Озимандий (Ozimandias), Комедиант (Comedian) и Доктор Манхэттен (Dr. Manhattan).

Есть мнение, что кассовые сборы фильма не оправдали ожиданий продюсеров. Фильм едва окупился. Почему так произошло?

Фильм снят по комиксам. И наверно зритель, идя на фильм по комиксам, ожидал приключения в стиле «Человека Паука». А что он получил? Психологическую драму! Да пусть хорошего качества, интересную, спорную, но драму. Здесь нет экшена, а у героев не растут волосы между пальцами. Детскую аудиторию фильм потерял, а взрослая его не посмотрела, решив что кино для старшего школьного возраста. После приключений юноши в красно-синем костюме, который считает себя членистоногим, не так уж много взрослых захочет смотреть еще что-то снятое по комиксам.
А жаль. Кино то хорошее…

Не боятимешся жахів уночі, ані стріли, що летить удень,
ані пошесті, що блукає в темряві, ані зарази, що нищить опівдні.
Упаде біля тебе тисяча й десять тисяч праворуч від тебе, але до тебе не наблизиться:
тільки дивитимешся на власні очі й бачитимеш відплату нечестивим.
Псалом 90 (91), 5–8

Режисер – Сильвестр Сталлоне
Співавтор сценарію – Сильвестр Сталлоне
Виконавець головної ролі – Сильвестр Сталлоне
Схоже, на масовці теж заощадили

Кіно мають знімати люди, які хочуть розважити світ, а не змінити його.
Джеремі Кларксон

Джон Рембо – заслужений ветеран війни у В’єтнамі. Але оскільки живе він не в Америці, а на півночі Таїланду й американська пенсійна служба про це не знає, на життя доводиться заробляти човном, а заодно й промишляти ловлею змій.
Позавчора група християнських місіонерів попросила Джона підробити логістом: доправити їх із вантажем медикаментів річкою Салуїн до Бірми (з 1989 року – М’янма), де вони збираються допомагати каренам.
Через громадянську війну й насильницькі переселення частина каренів утекла до Таїланду, а ті, хто залишився на батьківщині, живуть під загрозою нападів урядових військ. У фільмі військові змушують полонених розміновувати поля власними тілами, ґвалтують дівчат, забирають хлопців до війська, а дітей і старих перетворюють на рухомі мішені.
Коли у «Сльозах сонця» Брюс Вілліс рятує лікарку Моніку Беллуччі, яка допомагає біженцям у християнській місії, віриться в це не надто. Річ у тім, що Вілліс – командир загону «морських котиків», який прибув виконувати наказ, а не рятувати всіх, кого зустріне дорогою. Не віриться, що він ризикуватиме життями всього загону заради Моніки… А Рембо – сам собі командир, і цінності в нього зовсім інші. Тож у тому, що такий чоловік і на сьомому десятку може, ризикуючи життям, рятувати безстрашних місіонерів, сумніватися не доводиться.

Підіб’ємо підсумки. Загалом цілком «прохідний» бойовик, який завдяки старанням і акторській майстерності Слая перетворюється просто на бойовик. І якщо в цієї кіносерії буде продовження, його обов’язково треба подивитися. Дедалі менше залишається героїв, готових «не користі заради», а задля порятунку однієї дівчини влаштовувати революції, скидати тиранів і вбивати сотні міцних хлопців. При цьому Рембо небагатослівний, не вчить нас жити, не розповідає про американську мрію й не ділить світ на хороших і поганих. Він просто карає поганих хлопців.

(2008, США, бюджет – 33 млн дол.)

Клінт Іствуд – як коньяк: із роками лише кращий.
Саме кращий, а не просто тримає рівень, як, наприклад, Арні.

Так, продірявлю тобі пику, а тоді піду додому. І спатиму як немовля, можеш не сумніватися. Ми таких…, як ти, у Кореї складали штабелями заввишки п’ять футів замість мішків із піском.
Містер Ковальський проводить виховну роботу з місцевою бандою хмонгів

– Не затягуй так зі стрижкою, жадібний сучий сину.
– А мене дивує, що ти досі тут.
– Усе сподівався, що ти помреш і вони знайдуть когось, хто, у біса, тямить у своїй справі. А ти й досі тут стовбичиш, брудний італіяшко.
– Із тебе десять доларів, Волте.
– Господи, десять баксів, Мартіне!
– Ти що, наполовину єврей чи щось таке? Увесь час підвищуєш ціни.
– Уже п’ять років стрижка коштує десять баксів, упертий польський сучий сину.
– Решти не треба.
– Побачимося за три тижні, цапе.
Діалог Волта Ковальського з перукарем

Американський ветеран Корейської війни польського походження Волт Ковальський іще міцний горішок. Самому Іствуду на час знімання було 78, а його герой іще потягує пиво в місцевому барі й травить анекдоти часів тієї самої війни. Старий, але й досі уїдливий. Живе він у кварталі на околиці Детройта, де колишні сусіди поступово роз’їжджалися, натомість оселялися хмонги, аж поки Волт не залишився одним із небагатьох «чистокровних янкі». Чому Ковальський досі нікуди не переїхав, сусіди до кінця фільму так і не зрозуміли.
Життя йшло б своїм плином, якби місцева братва не поклала око на «Ґран Торіно» – «Форд» 1972 року випуску. Для Ковальського це не просто колекційний автомобіль, а гарна, доглянута машина, до якої він доклав рук іще на заводі. Сам він їздить на пікапі «Форд», а «Ґран Торіно» береже для особливої нагоди.
І ось сусід Волта на ім’я Тао під тиском місцевої банди вирішує поцупити «Ґран Торіно». Ковальський, звісно, проти, і, якби не був спросоння, у Тао в голові з’явилася б акуратна дірочка від Волтової кулі.
Так починається однойменна драма, у якій Клінт Іствуд виступив режисером, співпродюсером і виконавцем головної ролі.
Згодом братва повертається, цього разу вже по Тао, якого намагається силоміць затягти до банди, але розбірки виплескуються на Волтів газон. А Ковальський дає чітко зрозуміти, що вже виспався й готовий стріляти на ураження. Із сусідськими машинами Тао час зав’язувати, бо так недовго й справді чогось недорахуватися. Родина хлопця так зраділа, що знайшовся хтось, здатний поставити бандитів на місце, що заходилася підгодовувати Ковальського.
А на додачу відрядила юне обдаровання на виправні роботи до поляка – відпрацьовувати спробу крадіжки. Самому Волту допомога по господарству не потрібна, зате віддати хлопця в суборенду іншим сусідам він не проти.
Поки Тао працює на благо кварталу, Волт приглядає і за його старшою сестрою Су, щоб усіляка шпана не кривдила й її.
Що хорошого Ковальський побачив у Тао та Су – невідомо. Мабуть, нічого. Просто вирішив, що з хлопця та його сестри ще можуть вийти люди.
Місцеві бандити теж не дрімають: то об Тао недопалок загасять, то будинок його родини обстріляють з автоматів, а Су зґвалтують. Ковальського завбачливо не чіпають: він же може у відповідь і голови повідстрілювати.
Але вони погано знають Волта Ковальського. Він вирішує, що час навчити хлопців добрих манер. Причому всіх разом. Бере все, що для цього, на його думку, знадобиться, і вирушає на розбірки, які цього разу мають стати останніми. Або пан, або пропав:

– Прикурити є?
– Що за хрінь?
– Немає?! А в мене… Є вогник…

(2009, США, бюджет – 200 млн дол., касові збори у США та Канаді – 402 111 870 дол., світові збори за підсумками прокату 2009 року – 836 303 693 дол.)

The Matrix has you
(основна ідея фільму)

Вони вбили Кенні! Покидьки!
(коротка біографія Оптимуса)

– Хто це там скаче?
– Невловний Джо!
– А чому він невловний? Ніхто впіймати не може?
– Та ні. Просто він нікому не потрібен.
(сюжет фільму)

Позавчора завдяки вірним камрадам випала нагода подивитися фантастичний бойовик за мотивами мультсеріалу «Трансформери». Із майже 150 хвилин кінодійства 51 припадає на битви автоботів, десептиконів, морської піхоти й усіляких агентів. Решту часу між цими битвами намагаються протягнути хоч якийсь сюжет. Але про все по черзі.
За два роки після подій першого фільму на Землі встиг запанувати мир. Люди й автоботи створюють загін NEST (Networked Elements: Supporters and Transformers), який розшукує десептиконів, що залишилися на планеті. Адже, як відомо, за місцевими законами через 10–15 років спливе строк давності їхніх злочинів, і десептикони стануть добропорядними громадянами.
Але тут стається несподіване! Ні, на планету не падає метеорит, просто замість Буша в Білому домі тепер Обама. А «президент», глянувши на бюджет NEST, вирішив, що за світової кризи на трансформерах треба заощаджувати, і звелів усім розходитися по домівках.
» Read more

(2007, США, бюджет – 45 000 000 дол.)

Мільйонер і власник кількох лікарень Едвард Коул (Джек Ніколсон) та механік Картер Чемберс (Морган Фрімен) опиняються в одній лікарняній палаті. Обом діагностують рак. Як сталося, що мільйонер лежить в одній палаті з механіком, та ще й чорношкірим? А все через правило, яке запровадив сам Едвард: «У кожній палаті щонайменше два ліжка». Що напише преса, коли дізнається, що для Коула зробили виняток? Навіть коли помираєш, the show must go on.

Що ж робити, коли жити залишилося не більш ніж пів року? Спробувати здійснити найпотаємніші бажання, адже відступати нікуди, та й час підганяє…
Нашим героям вдасться все, крім одного пункту: за прогнозами синоптиків, на Еверест у найближчі пів року не піднятися! Багатьох така звістка зламала б, але тільки не цих двох бойових пенсіонерів.
Що маємо в підсумку? За такої сюжетної подібності порівняння з «Достукатися до небес» неминуче. Вийшло добротно, якісно, але не шедеврально. Якщо цих фільмів ще не бачили, обов’язково почніть із «Достукатися до небес», а на дозвіллі можна подивитися й «Список останніх бажань» – можливо, він не розчарує, хоча виникає питання: навіщо, якщо перший фільм значно сильніший?

(1997, США, бюджет – 80 000 000 дол., касові збори у США – 17 626 234 дол.)

C’est la cour qui fait le roi.

Три дні дивився фільм про пошту у США. Фільм настільки довгий (три години, або, якщо точніше, 177 хвилин), що довелося дивитися його за три заходи. Але це анітрохи не псує враження. Цей фільм – як англійський гумор: тонкий та іронічний. Іноді, щоб його зрозуміти, треба зробити паузу.
Земля, 2013 рік. Війна не змінила Землю, вона змінила людей. Ті, хто вижив, гуртуються в невеликих поселеннях і намагаються налагодити повоєнний побут.
Дивно, але банд розбійників і мародерів не видно. Усі кримінальні, сумнівні й узагалі всілякі особистості збираються під проводом «генерала». Причому роблять вони це не завжди з власної волі. «Генерала» так і звуть – генерал Бетлехем (General Bethlehem), що в перекладі означає «Вифлеєм» і наштовхує на думку, що звуть його зовсім не так, а згодом глядачам стане зрозуміло, що його взагалі не звуть, він сам приходить. Армія Бетлехема збирає данину й поповнює свої лави рекрутами, тероризуючи всі навколишні поселення.
Кевін Костнер – мандрівник, актор-одинак, який працює в парі з мулом і дає вистави в тих самих поселеннях, де стягує побори Бетлехем.
І ось після радісної зустрічі Кевін (який у першій частині фільму безіменний) волею долі потрапляє до війська.
» Read more

(2008, США, бюджет – 80 000 000 дол., касові збори у США та Канаді – 79 366 978 дол., світові збори – 233 093 859 дол.)

Позавчора вирушив до кінотеатру оцінити творіння режисера Скотта Дерріксона під назвою «День, коли Земля зупинилась» із Кіану Рівзом у головній ролі.

До речі, перше, що впадає в око, – разюча відмінність між відфотошопленим Нео на плакаті біля входу до кінотеатру й тим гуманоїдом, якого бачимо в кадрі. У свої 44 Рівз має саме такий вигляд, як і належить 44-річному холостякові, який живе в готелі. Трохи неголений, трохи погладшав і з утомленими очима. Світ йому рятувати вже давно не вперше, тож і ця розвага трохи набридла.
» Read more

(1995, США, бюджет – 25 000 000 дол., касові збори у США – 22 150 451 дол., світові збори – 68 792 531 дол.)

Є така категорія фільмів, які дивишся не через надокучливу рекламу й не в передчутті цікавого сюжету. Ці фільми дивишся не тому, що чув про захопливий сюжет і хочеш дізнатися, про що він, чи тому, що читав книжку, за якою знято фільм. Ні. Просто на афіші, обкладинці DVD чи в рекламі побачив ім’я хорошого актора.
У «Дон Жуані де Марко» грає щонайменше один хороший актор – Марлон Брандо, ну а багатьом буде цікавий і його протеже у фільмі – Джонні Депп.
Події розгортаються у США наприкінці XX століття. Місце дії – Нью-Йорк.
Дорогий ресторан у готелі, жінка за столиком на когось чекає. Судячи із сукні, цей хтось – чоловік, який запросив її на романтичну вечерю. До столика підходить незнайомець у «маскарадному» костюмі Дон (Депп) Жуана. На обличчі вузька маска, яка не стільки приховує обличчя, скільки додає якоїсь абсурдної таємничості всьому, що відбувається. Після двох компліментів жінка погоджується пройти до номера й проінспектувати ті вміння, які так нахвалював Дон Жуан.
» Read more