Паління і фемінізм

31 березня 1929 року в Нью-Йорку проходила традиційна Великодня хода. Вбрання, сміх, відчуття свята і весни. Але цього разу на ході було дещо незвичне, навіть обурливе. Серед веселих містян ішла група молодих гарно вбраних жінок, які …курили цигарки! Нечувано! У 1929 році куріння серед жінок було, м’яко кажучи, непопулярним. А вже на публіці сигарети можна було уявити в руках хіба що повій.
Але тут у натовпі курили цілком собі пристойні дами. Ба більше, серед них були відомі особистості, наприклад журналістка, активістка і борець за права жінок Рут Гейл. І вона не просто курила, вона закликала нових учасниць, пояснюючи, що паління – символ жіночої емансипації, що жінки мають таке саме право палити, що й чоловіки.
Організатором ходи була Берта Гант, до цього невідома у феміністських колах. Вона розіслала кільком жінкам телеграми із закликом взяти участь в акції. Перші рядки телеграм свідчили: “В інтересах рівності статей і для того, щоб побороти ще одне гендерне табу, я та інші молоді жінки запалять ще один факел свободи. Ми палитимемо цигарки, проходячи П’ятою Авеню у Великодню неділю”.
Але права жінок Бернейса не цікавили. Його завданням було підвищити продажі цигарок серед жінок, і замовником банкету був глава тютюнової компанії American Tobacco Джордж Вашингтон Гілл.
Рівень курців серед жінок зріс з 5% (у 1923-му) до 12% (у 1929-му) і до 33% (у 1965-му), залишаючись таким до 1977 року.