Про високе мистецтво кіно

Звернув увагу, що у багато разів збільшився рівень серіалів. В тому числі і бюджет однієї серії, умовних Ігор престолів уже відповідає недорогому голлівудському фільму.
А ось дратує (у літературі ситуація подібна) намагання здаватися глибшим, ніж є. Бажання пограти у високе мистецтво.
Щоб сказати “у героя було важке дитинство”, нам розкажуть історію як він хотів у юності собаку, але батьки/сусіди/лікарі-алергологи були проти.
Де півтони, натяки, відсилки і весь цей постмодерн? Все розжоване та приготовлене. Треба лише ковтнути.
У кіно були обмеження щодо хронометражу, тому режисер хоч іноді змушений був думати. Серіал дозволяє зробити цілу серію “флешбеків”.
Плюс ніхто нічого не пам’ятає. Боба Фет годує травоїдну банту м’ясом. І нікому не цікаво, чому ніхто не намагається в канон.