Переддень Всіх Святих (1 листопада, у католиків), Дмитра Солунського (8 листопада, поминання померлих у православних) чи Дідів (народне свято – поминання предків).
Маленька довідочка.
У IX столітті папа Григорій IV (827-844) на честь освячення храму Усіх Святих у Римі призначив 1 листопада (раніше відзначався 1 травня) днем Всіх Святих у цілій Церкві – бо офіційний розкол станеться аж через 200 років.
Саме зміщення цієї дати внаслідок введення григоріанського календаря підв’язало її (просто совпадєніє!!! таке іногда случається) до Дня врожаю (що фактично розуміли як День подяки богам/Богу/предкам за хліб насущний) у різних європейських народів.
За день перед Днем усіх святих у церквах проводилося передсвяткування (лат. vigilia – бдіння). Звідси назва “All Hallows Even”, тобто “Вігілія Усіх Святих”, скорочено “Hallowe’en”.
Вирізана з гарбуза голова зі свічкою всередині для відлякування житла від злих духів відома абсолютно всім християнам, у кого цей гарбуз виростав на городі) І коли відлякували погань, то читали християнську молитву, хрестилися і зверталися іменно до Триєдиного Бога.
Тому завтра не гріх й гарбуза посвятити і зварити з нього свячену гарбузову кашу на молоці із борошняною затіркою- ми ж святимо такий неканонічний великодній кошик із бабами-ковбасами-салами-сирами…і даже ківами-бананами-манго) …і горілкою – ну, горілка – то святе поза часом і простором)
Моя покойна бабка Люба казала: “Аби ж, главне, жили по-людськи…тоїсть, по-хрістіянськи”)
Фреска “Похорон Сатани”. XIV ст. Верона. Італія.
(c) Наталя Жмуд