Думаю, настав час розвіяти міф, що звеличує корисність захисного фільтра. На мій особистий погляд, якщо вже і є у фотографічному світі аксесуар, абсолютно даремний у щоденному застосуванні, то це саме він.
Звідки взагалі взялася легенда про необхідність фанатично захищати передню лінзу? Думаю, що звідти ж, звідки й інші – з ненаситної потреби виробників і продавців заробляти на фотографах побільше грошей. Зайдіть у будь-який магазин і подивіться, чим “навантажують” людину, яка купила свою першу дзеркалку – захисний фільтр там буде обов’язково. Ну, або ультрафіолетовий, що вже в магазині знайдеться.
Насправді передня лінза навіть при помірно акуратному використанні об’єктива взагалі не потребує додаткового захисту! Досить просто носити на об’єктиві бленду, і передній елемент вашого об’єктива вже буде повністю захищений практично від усіх небезпек.
До того ж уже багато років достовірно відомо, що для формування картинки набагато більше значення має задня лінза об’єктива, а забруднення, подряпини, і навіть відколи на лінзі передній часто не завдають зображенню хоч скільки-небудь помітної шкоди. Ті, хто не згоден з цим твердженням, просто не бачили ось цей експеримент, в якому людина щосили намагалася погіршити картинку, що дається об’єктивом, навмисно пошкоджуючи його передню лінзу. Щоб домогтися свого, йому довелося дуже сильно постаратися.
А ті, хто не вірить у правдивість цього досвіду, можуть самі повторити його софт-версію, в якій навіть не доведеться розбивати об’єктив молотком. Потрібно буде лише прикласти до передньої лінзи звичайний сірник, виставити максимальну фокусну відстань і сфотографувати вид зі свого вікна на середній діафрагмі, десь 5.6. Потім зробити такий самий кадр, на такій самій діафрагмі, але вже без сірника. При порівнянні цих двох знімків ви навряд чи помітите різницю. Якщо вас цікавить питання, чому так відбувається, потрібно просто поглянути на оптичну схему зум-об’єктива Canon EF 24-70mm f/2.8L:
І відразу ж стає зрозуміло, який довгий шлях долають промені світла до того моменту, як вони сформують зображення на матриці. Кількість заломлюючих поверхонь обчислюється десятками, і передня лінза в цьому ряду хоч і найперша, але далеко не найважливіша.
У результаті ми будемо змушені визнати, що якщо навіть цілий сірник, приклеєний до передньої лінзи, не чинить жодного впливу на зображення, то вже парою пилинок точно можна знехтувати.
З необхідністю захищати передню лінзу від пилу розібралися, тепер поговоримо про захист передньої лінзи від впливу ударних навантажень.
Часто можна почути таку думку, що фільтр захищає об’єктив від ударів, як приклад навіть наводяться випадки, коли “фільтр вщент, а об’єктив – цілий!”.
Тут я можу згадати тільки один такий самий асиметричний за змістом приклад, старий анекдот про людину, яка хвалила високу якість радянських калош, і розповіла про Ваську, який зістрибнув у цих калошах з даху: “Васька на смерть, а калоші цілі!”
Уявімо собі удар, досить сильний, щоб розбити досить товсту передню лінзу об’єктива, яка перебуває в масивній металевій оправі. Уявили? А тепер уявімо на шляху цього удару скельце міліметрової товщини в кволенькій оправі. Уявили? А тепер уявіть собі, як скельце зупиняє цей удар. Уявили? Посміялися? Тоді продовжимо серйозно: жоден фільтр не в змозі захистити об’єктив від сильного удару. Жоден! У результаті будь-якого більш-менш серйозного впливу від фільтра залишиться лише купка скляних крихт, і оправа з осколками. Скельця потрібно буде витрусити, а з оправи дістати осколки. Ось і вся дія захисного фільтра.
Так що ж робити?! Як захиститися від випадкових ударів? Тут я можу знову порадити завжди носити бленду. Будь-яка пластикова бленда захищає передню лінзу від ударів у тисячу разів ефективніше, ніж фільтр. І більше того, у разі коли об’єктив правильно спроєктований, наприклад, як той самий Canon EF 24-70mm f/2.8L першої версії (а не ідіотський, другої версії), бленда в нього кріпиться безпосередньо до корпусу, і захищає не тільки передню лінзу, а ще й висувну частину об’єктива, що висувається.
До того ж бленда ніколи не погіршує якість зображення, а фільтр погіршує його завжди. Звісно, можливо, якщо купити дуже-дуже дорогий фільтр, то падіння якості картинки не буде так сильно кидатися в очі, але покажіть мені того, хто готовий на такі жертви?
Серед призначень захисного світлофільтра варто згадати ще одне. Часто кажуть, що світлофільтр “не шкода”. Тобто в разі забруднення його не шкода терти, якщо подряпається, можна замінити. Не знаю, мені здається, що сучасні просвітлювальні покриття взагалі дуже складно пошкодити, якщо тільки спеціально не постаратися. Особисто я завжди тру свої лінзи чим доведеться, і нічого. А деякі об’єктиви у мене в роботі вже по десять років!
То чи варто зробити висновок, що захисний фільтр абсолютно і завжди марний? Не зовсім так. Особисто я можу пригадати щонайменше один сюжет, під час зйомки якого захисний фільтр справді абсолютно необхідний, це різання металу. Річ у тім, що розпечена металева стружка, яка може лише злегка обпікати відкриті ділянки шкіри, під час зіткнення зі склом одразу ж у нього вплавляється, і залишається там уже назавжди.
У всіх інших випадках передню лінзу об’єктива захищати абсолютно ні до чого, хіба що ви дуже турбуєтеся про товарний вигляд свого об’єктива, і маєте намір продати його згодом як новий, або як “з дня покупки під фільтром”.
І справді, на такі фрази вельми ласі фотографи-початківці, адже саме їм доступне секретне знання: якісний знімок можна зробити тільки бездоганно чистим об’єктивом! У такого фахівця в кожній кишені по Ленспену, а в сумці про всяк випадок ще спеціальна ганчірочка.
Коли у нього виходять погані фотографії, він розуміє, що причиною тому брудний об’єктив, і починає протирати захисний світлофільтр не перед зйомкою, а перед кожним кадром. Він знає, що щойно він досягне необхідного рівня чистоти, прекрасні знімки не змусять себе чекати. І він фанатично стежить за чистотою, найменша порошинка на поверхні фільтра приводить його в жах, а побачивши на передній лінзі свого об’єктива подряпину, він негайно втрачає свідомість і падає на землю, мальовничо розкидавши в сторони руки і ноги.
P.S. Чортову купу років фотографуючи все що завгодно, часто в не найкомфортніших умовах, я ніколи не використовував захисні фільтри. На передній лінзі мого 70-200 є пара маленьких подряпин, і одна побільше, (це якось мені в бленду закотилася більярдна куля). На якість знімків ці подряпини ніяк не впливають, і коли я їх бачу, я не засмучуюсь, все одно надто вже цей об’єктив потертий, щоб я міг мріяти продати його під виглядом нового.
(с) Дмитро Майстренко