Міф про критичне мислення

Коли наприкінці ХХ століття почала формуватися справжня психогенетика, то в неї з’явилася велика проблема – а що ми вивчаємо? Раніше було просто – береш якусь рису обличчя (наприклад, величину і форму надбрівних дуг) і кажеш, що у людина за характером схильна або несхильна до антисоціальної поведінки. Ну і звичайно, стверджуєш, що її діти успадкують цю схильність. А далі усе просто. В “цивілізованих” країнах рекомендувалося “схильних до криміналу за формою брів” брати під поліцейський нагляд, якщо вони дійсно щось учворять, то їх примусово стерилізувати. В менш цивілізованих країнах людей за цими ознаками ділили на “касти” і наймеш бажані для влади касти фізично знищували. І це було дуже модньо у всіх країнах без винятку в першій половині ХХ століття – усі вони мали свої євгеністичні товариства.
Згодом психогенетики вирішили фантазію авторів перевірити статистично. Роботи типу “Будова тіла і характер” Е.Кречмера з’явилися досить давно та до ІІ світової на них не зважали. І що ж нам показала статистика? Виявилось, що не все так однозначно. А коли вже ми дійшли до роботи із великими базами даних ДНК неоднозначність, крім крайніх випадків психопатологій не зникла.
Проблема в тому, що риси характеру чи психіки, про які написано купу психологічної літератури, як окремі біологічні одиниці, існують в основному в уяві вчених-психологів. Насправді, ми спостерігаємо неперервні (континуальні) ряди поведінкових реакцій породжених поєднанням (інтеграцією) кількох спадкових і набутих рис. Наприклад, таку характеристику як критичність мислення, ми не зможемо виокремити і поміряти об’єктивно. Адже, три четверті людей схильні до когнітивних помилок. А є ще три чверті людей сильно залежні від думки референтної групи (авторитетного оточення) і є конформістами. Поєднання конформізму із когнітивними проблемами це найяскравіший прояв відсутності критичного мислення. Водночас ці дві групи не повністю збігаються. А ще є нюанси. Наприклад, нонконформісти, які готові приймати будь яку думку, аби лише проти свого оточення. Чи конформісти, які потрапляють в адекватне оточення. З людьми усе складно. Наші прихильності чи переконання більш залежні від поєднання випадкових факторів ніж від нашої природи.
(c) Іван Хомяк