Про мертву і живу мову

Мені часто закидають, що вживаю міжнародні наукові (латинські) назви. Мені кажуть: “Перекладіть на українську, бо так незрозуміло та непатріотично”. Однак, перекласти на українську назви синтаксонів за системою Браун Бланке інколи неможливо, а інколи й нерозумно. Ми ж не перекладаємо “електрон” на “бурштинчик” чи “протон” на “ствердник” чи як там “чистоукраїнською сказати “позитивний”. А перекладіть на українську тонзиліт, апендицит, геморой. Болить горло, болить живіт і болить гепа? Такий переклад не дає точного окреслення поняття. Це як “вегето-судинна дистонія” чи просто “чомусь болить голова”. Їх можна замінити реченням або великим словосполученням – запалення… Далі пішли проблеми, бо мигдалики слово запозичене, лімфоїдні теж… Інколи, потрібен абзац із кількох речень. Перекладіть українською назву класу рослинних угруповань “Epilobietea angustifolia”. Це буде вже кілька не дуже коротких речень. Ось я зараз пишу аналітичну довідку на 40 сторінок, де купа міжнародних наукових назв. Якби я намагався їх перекласти, це додало б не менше, ще як 10-15 сторінок. Нечитабельних сторінок. Читати його прийшлося б, як німецьких класичних філософів – поки добрів до кінця речення, то забувся, що було на початку.
Мова повинна розвиватися. “Криштально чиста мова” кандидат в мертвяки. Адже, важливою є точка кристалізації. З якої пори вважати мову не забрудненою запозиченнями? З часів до Котляревського чи після? Не забуваймо, що він сам пододавав туди чимало неологізмів (Ось знову вискочило неукраїнське слово – неологізм). Якщо у світі з’являється новий об’єкт чи явище, що отримало своє власне ім’я, то нам запозичити його чи намагатися витворити щось донашогоподібне? Так смайлики можна замінити посмішками, куди не йшло тотографії замінити світлинами, але протони та Isoëto-Nanojuncetea нехай залишаться такими, якими ми їх вперше зустріли.
(c) Іван Хомяк