Гран Торіно / Gran Torino
(2008, США, бюджет – 33 млн дол.)
Клінт Іствуд – як коньяк: із роками лише кращий.
Саме кращий, а не просто тримає рівень, як, наприклад, Арні.
Так, продірявлю тобі пику, а тоді піду додому. І спатиму як немовля, можеш не сумніватися. Ми таких…, як ти, у Кореї складали штабелями заввишки п’ять футів замість мішків із піском.
Містер Ковальський проводить виховну роботу з місцевою бандою хмонгів
– Не затягуй так зі стрижкою, жадібний сучий сину.
– А мене дивує, що ти досі тут.
– Усе сподівався, що ти помреш і вони знайдуть когось, хто, у біса, тямить у своїй справі. А ти й досі тут стовбичиш, брудний італіяшко.
– Із тебе десять доларів, Волте.
– Господи, десять баксів, Мартіне!
– Ти що, наполовину єврей чи щось таке? Увесь час підвищуєш ціни.
– Уже п’ять років стрижка коштує десять баксів, упертий польський сучий сину.
– Решти не треба.
– Побачимося за три тижні, цапе.
Діалог Волта Ковальського з перукарем
Американський ветеран Корейської війни польського походження Волт Ковальський іще міцний горішок. Самому Іствуду на час знімання було 78, а його герой іще потягує пиво в місцевому барі й травить анекдоти часів тієї самої війни. Старий, але й досі уїдливий. Живе він у кварталі на околиці Детройта, де колишні сусіди поступово роз’їжджалися, натомість оселялися хмонги, аж поки Волт не залишився одним із небагатьох «чистокровних янкі». Чому Ковальський досі нікуди не переїхав, сусіди до кінця фільму так і не зрозуміли.
Життя йшло б своїм плином, якби місцева братва не поклала око на «Ґран Торіно» – «Форд» 1972 року випуску. Для Ковальського це не просто колекційний автомобіль, а гарна, доглянута машина, до якої він доклав рук іще на заводі. Сам він їздить на пікапі «Форд», а «Ґран Торіно» береже для особливої нагоди.
І ось сусід Волта на ім’я Тао під тиском місцевої банди вирішує поцупити «Ґран Торіно». Ковальський, звісно, проти, і, якби не був спросоння, у Тао в голові з’явилася б акуратна дірочка від Волтової кулі.
Так починається однойменна драма, у якій Клінт Іствуд виступив режисером, співпродюсером і виконавцем головної ролі.
Згодом братва повертається, цього разу вже по Тао, якого намагається силоміць затягти до банди, але розбірки виплескуються на Волтів газон. А Ковальський дає чітко зрозуміти, що вже виспався й готовий стріляти на ураження. Із сусідськими машинами Тао час зав’язувати, бо так недовго й справді чогось недорахуватися. Родина хлопця так зраділа, що знайшовся хтось, здатний поставити бандитів на місце, що заходилася підгодовувати Ковальського.
А на додачу відрядила юне обдаровання на виправні роботи до поляка – відпрацьовувати спробу крадіжки. Самому Волту допомога по господарству не потрібна, зате віддати хлопця в суборенду іншим сусідам він не проти.
Поки Тао працює на благо кварталу, Волт приглядає і за його старшою сестрою Су, щоб усіляка шпана не кривдила й її.
Що хорошого Ковальський побачив у Тао та Су – невідомо. Мабуть, нічого. Просто вирішив, що з хлопця та його сестри ще можуть вийти люди.
Місцеві бандити теж не дрімають: то об Тао недопалок загасять, то будинок його родини обстріляють з автоматів, а Су зґвалтують. Ковальського завбачливо не чіпають: він же може у відповідь і голови повідстрілювати.
Але вони погано знають Волта Ковальського. Він вирішує, що час навчити хлопців добрих манер. Причому всіх разом. Бере все, що для цього, на його думку, знадобиться, і вирушає на розбірки, які цього разу мають стати останніми. Або пан, або пропав:
– Прикурити є?
– Що за хрінь?
– Немає?! А в мене… Є вогник…

Спасибо