Тринадцятий воїн / The 13th Warrior
– Уночі приплив іще один корабель. На носі стоїть хлопчик, нерухомий, наче статуя. Дає себе роздивитися.
– Але ж його й так чудово видно!
– Це щоб вони могли переконатися, що він справжній.
– Це якось пов’язано з туманом. Він каже, що в тумані живуть небезпечні духи.
– А хлопчик виявляє ґречність і дає переконатися, що він справжній.
* * *
Похмуре середньовіччя. У Японії семеро чорно-білих самураїв Акіри Куросави охороняють поселення від розбійників. Через сорок п’ять років у Європі на захист поселення стануть тринадцятеро воїнів, знятих уже на кольорову плівку.
Ахмед ібн Фадлан ібн аль-Аббас ібн Рашид ібн Хаммад (Антоніо Бандерас), далі у фільмі просто Ібн, служив при дворі халіфа. І почали за ним помічати всіляке. Ніби внадився до гарему ходити. Довести провину не змогли, бо за місцевими правилами перелюб мали засвідчити щонайменше четверо людей із бездоганною репутацією та незаперечним авторитетом. Авторитетів при дворі вистачало, а от чотирьох із бездоганною репутацією не знайшлося. Тоді вирішили про всяк випадок відрядити Ахмеда на північ, нібито послом. Але з умовою, щоб живим не повертався.
Довго чи недовго подорожував Ахмед, але щойно його караван дістався північних земель, з’явилися розбійники, і фільм міг би на цьому закінчитися, якби на обрії не виринув корабель вікінгів, або просто хлопців із півночі, дуже серйозних парубків. Їх навіть розбійники бояться. Ахмед у місцевих розкладах не орієнтувався, тому всі дарунки, яких у нього не встигли відібрати розбійники, передарував ватажкові вікінгів Бульвайфу. Схід, як відомо, справа тонка, а північ – сувора. Один вікінг може вийти проти цілої банди й самим подихом усіх покласти.
Тим часом із півночі прибув гонець із посланням для Бульвайфа. Звуть його Вульфгар, він син Гротгара, великого північного конунга, і приїхав просити допомоги.
А коли це вікінг відмовлявся погостювати в друзів, якщо заодно обіцяють добрячу бійку? Правильно, такого не буває. Це ж не фантастичне кіно, а середньовічний бойовик.
Але й кидатися в бій стрімголов негоже, тим паче що полонених вирішили не брати. Пішли до аналітикині – місцевої віщунки, розпитати, що вона прогнозує на майбутню битву. А їй араба шкода стало: так і проживе життя, справжньої битви не побачивши. От віщунка й «…каже, що в похід мають вирушити тринадцятеро воїнів… тринадцятий має бути не з півночі». Тож порадила прихопити на розбірки Ахмеда, може, хоч на щось згодиться, наприклад арабіку по-східному варитиме чи ще щось таке.
Приблизно так починається художній фільм «Тринадцятий воїн» режисера Джона Мактірнана, знятий за романом Майкла Крайтона «Пожирачі мертвих».
Який із Бандераса араб? Правильно, не надто переконливий. Зате актори другого плану – просто блиск. Бульвайф у виконанні Владіміра Куліха й вікінг Гергер-Веселун, якого грає Денніс Сторгой, справляють неабияке враження. Один суворий і мужній, другий веселий і розумний.
Фільм вартий уваги, загалом добротний. Так, були люди в наш час, не те що нинішнє плем’я… вікінги!
Чоловікам сподобаються вікінги, а для жінок у фільмі є Бандерас. Тож можна дивитися всією родиною, але без малих дітей: крові тут справді багато, та й часи колись були суворі – без бійок на сокирах до крові ніяк!


Если можно, хотелось бы более однозначно узнать: стоит ли смотреть фильм или нет..