The Undoing / Знищення / Відіграти назад

побурчу….
Ну що це за детектив?…
Ну хто в детектив суне “за жизнь”?
Подивився міні-серіал The Undoing.
Починається так інтригуюче: Гарна сім’я. Чоловік лікар-онколог. Професіонал. Добрий. Дружній. Емпатичний. Дружина – успішна психіатриня. Розумна дитина. Є гроші.
Але вбивають знайому і чоловік, виявилося, був на місці злочину. Виявилося, мав роман з загиблою.
Все вказує на чоловіка-онколога, попри абсурдність звинувачення. Але докази всі проти нього. Невже? Та нє!
І трохи потроху з’являються деталі, які дають надію, що може не він.
Хочеться дивитися, щоб дізнатися, а хто ж?…
Ну от дійсно, чого ж він тоді там опинився?… І якщо не він, то хто?… Інтірєсно.
Хочеться додивися, щоб дізнатися, хто ж справжній вбивця.
Дізнатися, хто так хитро підставив онколога? Чоловік загиблої? Його син? Подружка родини? Дружина онколога? Ну дійсно цікаво, хто ж з них?
І тут в останній серії – БАМ!
Мєлодраму вам, а не детектив!
Арт вам, а не детектив!
Мильну опєру вам, а не детектив!
Філософію за жизнь вам, а не детектив!
Насправді, він і є вбивця. Просто за ширмою доброї людини ховався психопат. От воно як в житті буває.
______
Ні, мене совість не мучить, що я заспойлерив кіно. Бо якщо ви любителі детективів, то це кіно не для вас.
Я б був вдячний, якби кілька днів тому мені хтось сказав наперед, що це мильна мєлодрама буде, щоб я не витрачав кілька вечорів на цей арт. Бо хтось написав відгук про це кіно як про детектив і я повівся.
______
Поганим детектив може бути у багато способів. Ось приміром як тут.
А добрим – лише в один. А саме:
Нам показують ще на початку все, що треба знати, щоб зрозуміти, хто вбивця.
Але напряму, не кажуть, хто. І натякають на когось іншого.
Все кіно ми мучимося в здогадах, але до кінця не знаємо чи не віримо.
І на останніх хвилинах пазл складається і стає не лише ясно, хто ж вбивця, а хочеться стукнути себе по лобі з вигуком, “Ах ти ж! Як же я відразу не здогадався! Дійсно, ще ж на початку вся інформація була на екрані. А я й не звернув уваги, грішним ділом думав на лікаря. А виявилося, що це ХХХ… От же як гарно закрутили. Мав же здогадатися, мав! От молодці. Ліхо закрутили сюжет!”
А не оці всі сльозливі “Та нє, вбив він, як і відразу сказали. Ніяких пазлів і хитрих сюжетів. А шість годин ви витратили на мєлодраму про те, що люди бувають монстрами, а не на детектив”.
Короч, хочете детектив, дивіться Коломбо, а не оцей постмодерн. Або ось ще кілька детективів, де під кинець хочеться вигукнути “Так от хто злочинець! Як же я відразу не здогадався!” :
Fracture (2007)
Murder on The Orient Express (2017)
Snake Eyes (1998)
Searching (2018)
Double Jeopardy (1999)
Gone Baby Gone (2007)
Déjà Vu (2006)
Minority Report (2002)
The Fugitive (1993)

P.S. Саме образливе, що нагнітали добре і я продовжував дивитися. Але чекав хитрої розв*язки. Думав, може ота білявка-юристка, подружка. Бо десь в першій серії сказали, що в нього була якась інша коханка, але не сказали хто. Думав, може ота юристка все ще кохала і прирівнувала. Чи може в дружини якесь роздвоєння особистості. Чи взагалі батько, щоб підставити чоловіка-зрадника. Хотілося чогось такого хитрого, і так, щоб всі докази були на екрані, але я не помітив. А виявилося, що кіно не про розслідування кримінальних злочинів, а про темні сторони людської натури. Не детектив, а мєлодрама.

(с) Vasyl Taras

Чи готові ми переглянути наше розуміння історії?

АФГАНІСТАН:
Чи готові ми знести пам’ятники нашим, українських воїнам-афганцям і визнати, що в Афганістані вони робили те саме, що різні буряти і дагестанці зараз роблять в Україні?
У нас не прийнято про це задумуватися. Буцімто то поганий СССР вів ту війну, а наші хлопці, котрих туди слали вмирати (і вбивати) були скоріше жертвами режиму.
Але чи не це саме кажуть батьки бурятів, яких забрили під мобілізацію в Україну? Ваші батьки виходили тоді на протести? Мої – ні.
ФІНЛЯНДІЯ:
Вважається, що СССР поламав зуби об Фінляндію і пішов звідти з соромом.
Але тим не менше, Фінляндія втратила 11% своєї території і мала переселити 12% свого населення.
Більше того, Фінляндія підписала Паризький Мирний Договір про фактичну “демілітаризацію”, в якому обіцяла не вступати у військові блоки, не мати підводних човнів, не мати літаків-бомардувальників, і купа інших обмежень на розвиток власного війська,
А ТАКОЖ часткову компенсацію СССР-у його втрат на ведення війни в Фінляндії у сумі 300 мільйонів доларів.
Тобто, репарації платили фіни росіянам. Його, до речі, продовжили у 1992-му вже у формі Договору між РФ і Фінською Республікою об основах отношений, де фіни і надалі залишалися “демілітаризованими”.
Чи готова Україна на щось подібне з РФ зараз заради припинення війни?
В’ЄТНАМ:
Всі добре пам’ятають (і багато хто поважає) оті всі виступи проти проти війни в 1960х. Джон Леннон – голуб миру з його Imagine, проповіді папи Римського за мир, студенти по всьому США з анти-воєнними виступами проти кровожерливого Ніксона і його воєнних яструбів, яких хлібом не годуй, дай лише напалмом попалити в’єтнамців.
Врешті-решт, протести привели до виходу американців з тої непопулярної війни. І фактичною перемогою північного В’єтнаму, підтримуваного СССР-ом.
Після чого комуністичні “переможці” північного В’єтнаму вбили кілька мільйонів раніше підтримуваних і фактично полишених південних в’єтнамців, концтабори для “перевиховання” для програвших, більше мільйона біженців, 250 тисяч загиблих на морі під час спроб втікати на човнах і плотах і хто що міг знайти.
Чи ті з нас, хто люблять співати бітлівську за-мир Imagine, готові думати про жертви, які сталися після здачі американцями південного В’єтнаму північному?
КОРЕЯ:
Південна Корея – це круто. Північна Корея – це останній сучасний концтабір.
Але чи знали ви, що в Корейській війні Південна Корея вірила у свою перемогу і готова була перемелювати комуністичну підтримувану СССР-ом північ до кінця. Лише просила зброю.
Але підтримка півдня ставала все менш популярною в США. Ті самі аргументи, що і сьогодні – “дорогий бензин”, “ці гроші краще потратити на школи і дороги вдома”, “досить бути світовим поліцейським” —
і через три роки повної підтримки США втомилися і фактично поставили ультиматум півдню: або ви сідаєте за стіл переговорів, проводите лінію (38 паралель), і припиняєте стріляти, або ми зупиняємо військову підтримку і лишаємо вас сам-на-сам з підтримуваною СССР-ом північною Кореєю.
Звичайно були обіцяні (і виконані) тотальні санкції і ембарго на Північну Корею, її повна ізоляція від світу і все таке. Але…
Вірю, що до того не дійде, але якщо дійде, чи був би такий варіант прийнятним для України?

(с) Vasyl Taras

Ознаки примітивної книги

З мого досвіду, якщо книга про лідерство, бізнес, саморозвиток і має наступні ознаки на обкладинці – не витрачайте свої важко-зароблені гроші, книга буде мілкою, примітивною, неінформативною.
1. В назві книги є цифра.
«7 звичок», «10 кроків», «за 30 днів» і т.п.
Певно найвідомішим прикладом міжнародного бестселера, який, однак, на повірку є просто шумом і набором гарних, але пустих фраз є «7 Звичок Успішних Людей».
Автор взяв інтерв’ю у «успішних» людей і описав їх спільні звички, як от:
«Успішні» люди є проактивними, мають чітку ціль, фокусуються на пріоритетах, думають про інших, встають рано, працюють важко, і булшіт типу того.
Я б ще додав, що майже всі «успішні» люди мають 10 пальців на руках, 10 на ногах, і п’ють часом воду.
Тобто, ці всі «прівички» є ні необхідною, ні тим більше достатньою умовою успіху. Мільйони людей мають ціль, працюють важко, не забувають про інтерес інших, і встають рано, і при тому не добилися «успєха». Моя бабуся знала всі ці сєкрєти успєха. Ваша дитина їх знає. Теж мені, здивував.
Такого роду дослідження мають смисл лише якщо іде порівняння з контрольною вибіркою і тестується причинно-наслідковий зв’язок.
____________________________________________________
2. В назві книги є “Navy SEALs” (морські котики).
Не знаю, чи в Україні є фетишування всяких елітних військових формувань, але в США це просто обсесія.
Тисячі книг, які обіцяють вирішити всі ваші проблеми і показати шлях до успєшного успєха за допомогою принципів, які розробили чи то морські котики, чи то ізраїльські спецслужби, чи то радянське ВДВ.
Нє, деякі книги які саме про військову історію, дуже пізнавальні. Я раджу, приміром, такі прекрасні книги як:
· “The Red Circle: My Life in the Navy SEAL Sniper Corps and How I Trained America’s Deadliest Marksmen”, and
· “SEAL Team Six: Memoirs of an Elite Navy SEAL Sniper”
Але якщо вам обіцяють пояснити, як з допомогою принципів морських котиків ви можете побудувати успішний бізнес чи вирішити ваші сімейні проблеми, то не витрачайте гроші.
Певно найвідомішим бестселером такого типу, який настільки примітивний, що я не зміг закінчити книги з трьох спроб, є “Extreme Ownership: How U.S. Navy SEALs Lead and Win”.
Автори – заслужені ветерани Navy SEAL veterans, і я вдячний їм за їх службу. Але в плані лідерства – вибачте, але їх книга набір гарних, але неінформативних фраз.
Приміром, їх «уроки» включають:
Нема поганих команд, є погані лідери.
Ви не зможете переконати інших, якщо самі в це не вірите.
Тримайте своє его в клітці, поважайте ваших підлеглих.
Пояснюйте задачу простими фразами, бо вас можуть не зрозуміти.
Не бійтеся делегувати.
Ну як діти. Можна подумати, хтось цього не знав. Я розумію, це звучить набагато крутіше, якщо розказано заслуженими морськими котиками і подається як якась секретна інформація з суперсекретних військових методичок. Але кам-он. Ну це ж елементарні, загальні, мілкі фрази.
Ось ще кілька прикладів такого роду книг:
· “Reaching Beyond Boundaries: A Navy SEAL’s Guide to Achieving Everything You’ve Ever Imagined”,
· “Elite: High Performance Lessons and Habits from a Former Navy SEAL”,
· “Taking Point: A Navy SEAL’s 10 Fail Safe Principles for Leading Through Change”,
· “The Navy SEAL Art of War: Leadership Lessons From the World’s Most Elite Fighting Force”, “GUTS: Greatness Under Tremendous Stress – A Navy SEAL’s System for Turning Fear into Accomplishment”,
· “Driven: Understanding and Harnessing the Genetic Gifts Shared by Entrepreneurs, Navy SEALs, Pro Athletes, and Maybe You”
____________________________________________________
3. На обкладинці книги велике фото автора.
Як правило, в якійсь геройській позі. Типу успєшний лідер, чи інвестор, чи сім’янин, чи коуч. Явна ознака дешевої самореклами, а не глибокої, корисної книги.
Деякі з цих книг також мають цифру в назві, або нагадують, що автор – колишній ВДВ-шник чи успєшний КГБ-стський шпіон, що має додати ціни його жизнєним урокам.

(с) Vasyl Taras