Соціальний аспект глобальних проблем сучасності

8 … Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
(Екклезiяст 1)

Україна разом з усім Світом впевнено перейшла рубіж тисячоліть. І в новому тисячолітті перед нами постають ті проблеми, яки прийнято називати «глобальними». Аналізуючи сам термін «глобальні проблеми» я був здивований тим що, навіть в Глобальній мережі я не знайшов офіційного переліку таких проблем. Ні ООН, ЄС ні США, інші світові центри не наводять такого переліку. В багатьох публікаціях, можна зустріти вислів «… – глобальна проблема сучасності» [1].
Взагалі під глобальними проблемами сучасності найчастіше розуміють сукупність соціально-природних проблем, від рішень яких залежить соціальний прогрес людства, и його самозбереження. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об’єктивний чинник розвитку людства. Глобальні проблеми взаємопов’язані, та охоплюють всі сторони життя людини, і зачіпають всі без виключення країни світу. Приблизно таке визначення дає російськомовна Вікіпедія [2]. Що цікаво, на цей момент, російськомовна стаття в одній з найбільших світових електронній енциклопедії не містить посилання на іншомовні версії. Пошук терміна «Global problems of humanity» по англомовній Вікіпедії http://en.wikipedia.org теж не дав результату [3].
Можливо Глобальні проблеми не настільки глобальні?

Розглянемо детальніше декілька проблем що повстали перед людством. Хоча навіть термін «проблеми сучасності» на мою думку недоречний. Ці проблеми існують багато років, і не будуть вирішені найближчими поколіннями людей.
Проблеми які постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. В одному випадку мова йде про ті чи інші сторони розвитку продуктивних сил, стан і якість навколишнього середовища, в іншому — про кардинальні питання зовнішньої і внутрішньої політики, в третьому — про стосунки людини і суспільства тощо.
Які характерні ознаки дають змогу говорити про них як про явище особливе, що стосується всього людства? Відповіді на ці запитання важливі не лише в теоретичному, а й у практичному плані.
Можна звузити коло глобальних проблем, зводячи всю їх багатоманітність до двох-трьох. Або вдатися до протилежних крайнощів, відносять до них проблеми, які не мають нічого спільного із світовими процесами, а стосуються тільки певних країн або окремих соціальних груп.
1. Екологія.
Припускаю, що навіть спільні зусилля більшості держав (G20) не обов’язково приведуть до повсюдного вирішення навіть загальновизнаних екологічних проблем. Дедалі зростаючі потреби держав у мінерально-сировинних ресурсах зумовлюють загострення мінерально-сировинної проблем протягом найближчих десятиліть, а господарська діяльність у багатьох країнах не дає змоги домогтися помітного поліпшення екологічної ситуації.
У науковій літературі наводяться цікаві історичні приклади. Коли в Греції, Малій Азії та інших місцях люди викорчовували ліси для одержання в такий спосіб орної землі, вони не уявляли, що тим самим поклали початок нинішньому запустінню цих країн, позбавляючи їх центрів нагромадження і збереження вологи. Те ж саме відбувалося в Північній Італії, де на південному схилі Альпійських гір люди вирубували хвойні ліси і не передбачали, що знищують умови для розвитку місцевого скотарства. Це факти із стародавньої історії. А період науково-технічного прогресу нового часу, коли людство залучило до своєї діяльності практично всі ресурси нашої планети, вже дали чимало трагічних прикладів такого типу.
У червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку, яка ухвалила підсумковий документ — Декларацію Ріо.
Декларація містить 27 принципів, які визначають ставлення ООН до проблем навколишнього природного середовища та розвитку. Вже перший принцип проголошує: “Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плодотворне життя в гармонії з природою з природою”.
На цій конференції: від імені нашої країни зазначалося: “будуючи нову, незалежну Україну як державу, інтегровану в європейське і світове співтовариство, “ми будуємо світ XXI століття — світ співпраці, взаємодопомоги та глобального екологічного партнерства вільних і рівних народів Землі — планети, яку маємо захистити як найкращий витвір Бога й Природи в безмежному й холодному Космосі”. [4]
2. Зростання населення.
Станом на листопад 2008 року населення Землі складає за оцінками приблизно 6,7 млрд. осіб. Це число продовжує зростати, згідно з прогнозами, нечуваними до 20-го століття темпами, хоча швидкість зростання, досягнувши піку в 2,2% на рік у 1963-му, скоротилася майже вдвічі. Якщо й надалі населення світу ростиме вздовж теперішньої кривої, то воно досягне 9 млрд. до 2042 року. [5][6]
Те, як зростатиме населення Землі в майбутньому, важко передбачити на довгу перспективу. В середньому народжуваність дещо зменшується, але дуже різна в розвинутих країнах (де вона часто недостатня для відтворення населення) та країнах, що розвиваються. Існує велика відмінність у народжуваності серед представників різних етносів. Смертність може несподівано збільшитися через хвороби, війни та катастрофи, або ж зменшитися завдяки новим відкриттям у медицині. ООН видала кілька різних прогнозів, які ґрунтуються на різних припущеннях. Впродовж останніх років ООН неперервно змінювала ці прогнози в сторону зменшення, аж тільки у бюлетені за березень 2007 року збільшила цифри на 2050 рік на 273 млн.
В 2000-му році Організація Об’єднаних Націй оцінила ріст населення на рівні 1,14% в рік, що складає 75 млн. людей. Це менше, ніж пікове значення у 86 млн. людей у 1987 році. Швидкість росту населення на всій Землі поступово зменшується від 2,19% в 1963 році, але в окремих регіонах, зокрема на Близькому Сході та в Африці на південь від Сахари, рівень росту залишається високим.
В деяких країнах ріст від’ємний, тобто населення зменшується. Особливо це стосується Центральної та Східної Європи, в основному через малу народжуваність та Півдня Африки – через високу смертність зв’язану із захворюваннями СНІДом. В наступному десятилітті Японія та деякі країни Західної Європи теж зіткнуться з проблемою зменшення населення через перевищення смертності над народжуваністю.
В результаті росту населення, що перевищує можливості регіону, виникає перенаселення. З іншого боку, такі області можна розглядати також як недонаселені, оскільки населення в них не вистачає для підтримки економічної системи.
3. СНІД
Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Сьогодні за добу у світі чотириста тисяч чоловік заражується цією хворобою.
Оскільки вакцини проти СНІДу не існує, єдиним способом запобігти інфекції є уникнення ситуацій, що несуть ризик зараження, таких як вживання наркотиків (що вводяться внутрішньовенне) або вступ до позашлюбних статевих зносин.
1978 – у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД. 1981 – в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-геїв, які були названі “імунодефіцитом гомосексуалістів”. В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін “СНІД”.
Тобто наркоманія, позашлюбні статеві відносини та гомосексуалізм призводять до смерті через СНІД, але «життя або смерть» є особистим вибором кожного, і якщо мільйони людей вибирають «смерть» – то це їх право.
4. Війни

1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:
2 час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,
3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати…
(Екклезiяст 3)

До позитивних наслідків воєн відносять обмін інформацією (завдяки Таласской битві араби дізналися у китайців секрет виготовлення паперу) і «прискорення ходу історії» (ліві марксисти вважають війну каталізатором соціальної революції), а також зняття протиріч (війна як діалектичний момент заперечення у Гегеля). Деякі дослідники відносять також до позитивних для людського суспільства в цілому (не для людини) такі фактори:

• Війна повертає в людський соціум біологічний відбір, коли потомство залишають найбільш пристосовані до виживання, оскільки у звичайних умовах людського співтовариства дію законів біології при виборі партнера сильно послаблюється;
• На час військових дій знімаються всі заборони, які накладаються на людину в суспільстві в звичайний час. Як наслідок, війну можна розглядати як спосіб і метод зняття психологічного напруження в рамках цілого соціуму.
• Страх перед нав’язуванням чужої волі, страх перед обличчям небезпеки є виключним стимулом до технічного прогресу. Не випадково багато новинки винаходять і з’являються спочатку для військових потреб і лише потім знаходять своє застосування в мирного життя.

Безумовно, існує ще коло інших проблем. Серед них можна відлити питання економічного відставання країн, що розвиваються. На їх долю в основному припадає проблема голоду, криза заборгованості тощо. Розвинуті країни в певному сенсі прагнуть закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів.
Але на мою особисту думку, поради фахівців щодо вирішення цих проблем приведуть тільки до вирішення власних фінансових проблем порадників.
Так пропонується на базі ООН, чі інших міжнародних структур створити комітети які б розробляли концепції вирішення проблем Африки, СНІДу ті інщі.
В якості пагубності подібного явища приведу «приклад Паркінсона» Він вивчав роботу британського Міністерства у справах колоній: в 1880 році, коли ще існувала Британська імперія, до складу цього міністерства входило 5 управлінь, а число службовців коливалося в межах 250 чоловік. У 1955 році, коли Британія взагалі залишилася без колоній, до складу міністерства входило вже 12 управлінь, в штаті яких значилося понад півтори тисячі службовців. До речі, таке міністерство є у Великобританії і донині. схоже, вирішила підтвердити справедливість закону Паркінсона

15 І радість я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та пити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під сонцем Бог дав був їй.
(Екклезiяст 8 )

Тому пропоную для вирішення всіх вищезгаданих проблем і питань частіше звертатися до порад Екклезiяста, та до загальнолюдських християнських цінностей.
1. УМВС України в Миколаївській області – РАСИЗМ – ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ. http://www.umvs.mk.ua/ua/news/358/
2. Глобальные проблемы. http://ru.wikipedia.org/wiki/Глобальные_проблемы
3. Search results From Wikipedia, the free encyclopedia You searched for Global problems of humanity http://en.wikipedia.org/w/index.php?title=Special:Search&search=Global+problems+of+humanity&fulltext=Search
4. Тенденції та перспективи розвитку екозаконодавства. http://www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/1548.html
5. World Population Prospects (United Nations Population Division). http://esa.un.org/unpp/
6. Year-by-Year World Population Estimates: 10,000 B.C. to 2007 A.D. http://www.digitalsurvivors.com/archives/worldpopulation.php