Рестлер / The Wrestler

Рестлер / The Wrestler

Рестлер / The Wrestler

(2008, США, Франція, бюджет – 6 млн дол., 109 хв.)

– Привіт! Ледь тебе впізнав. Ти така… чистенька.
– Чистенька?
– У сенсі гарна.

Кадр із фільму «Рестлер»Як відомо, великий спорт шкідливіший для здоров’я за алкоголь і телевізор. Якщо вечорами сидите за комп’ютером або їсте перед телевізором, то до п’ятдесяти років матимете проблеми із зором і зайвою вагою. Але це дрібниці порівняно з тим, що було б, якби в дитинстві слухали маму й серйозно взялися до спорту.
Ренді «Баран» Робінсон і в п’ятдесят професійний реслер. Крім спорту, алкоголю й жінок, він у житті нічого іншого не знав. У нього проблеми із зором, слухом, спиною та серцем. Його аналізи – мрія призовника. Знеболювальних ковтає не менше, ніж свого часу Майкл Джексон.
Ні грошей, ні зв’язків, ні близьких друзів. Із близьких людей у Ренді хіба що донька, з якою він роками не бачився, та миленька стриптизерка, у якої приватний танець коштує 60 доларів. Грошей і за житло не завжди вистачає заплатити, тож танці тільки на свята. Роккі Бальбоа відпочиває!

6 квітня 1989 року відбувся знаменитий поєдинок між Ренді «Бараном» і Аятоллою. Двадцять тисяч глядачів у залі й іще півтора мільйона біля телевізорів, затамувавши подих, чекали на фірмовий «таран» Ренді. Двадцять років потому Робінсон мусить виступати на невеликих майданчиках, щоб заробити на життя. Правила змінилися, і тепер реслерам-ветеранам, щоб заробити бодай щось, уже замало як слід відлупцювати один одного. Глядач хоче крові… Тож у хід ідуть скло, усе, що колеться й ріже, та колючий дріт!

Кадр із фільму «Рестлер»У справжніх реслерів правило просте. Якщо здоров’я заважає битися, то хай йому грець, тому здоров’ю. Навіть інфаркт Ренді не зупинить. До двадцятиріччя першого бою заплановано матч-реванш з Аятоллою. Цей поєдинок має нагадати всім, що є ще порох у порохівницях. Коли спортсменові час зав’язувати, вирішує публіка. Принаймні так вважає Ренді.

Кадр із фільму «Рестлер»Два слова про реслінг. Тут іще до початку поєдинку відомо, хто переможе. Основні прийоми відрепетирувані, ходи продумані. А зал усе одно стежить за дійством, затамувавши подих. Чому?
Сучасному спорту бракує видовищності. Під час Олімпіади глядач дивиться на прапори й секундомір на екрані та вболіває за «наших». Який сенс у стометрівці, якщо спортсмен готується чотири роки, щоб пробігти її за десять секунд? Перемкнеш канал, щоб не дивитися рекламу, і можеш пропустити всі десять секунд…
А бокс? Двоє важковаговиків шість раундів тримають один одного в клінчі, аж поки хтось випадково не відкриється, і бій закінчено. Легковаговиків узагалі неможливо дивитися. Сто двадцять ударів за хвилину й жодного видимого ефекту.
«Формула-1». Організатори недарма раз у раз намагаються сповільнити боліди. Навіщо? Щоб було більше обгонів. Стартував Шумахер із поул-позиції й усі сімдесят кіл проїхав першим. Де видовищність? А в ті рідкісні моменти, коли він стартує не з першого місця, можна й сімдесят кіл чекати обгону, стежачи за боротьбою. Бо цікаво, чи зможе!
А в реслінгу два здоровила гамселять один одного столами, стільцями й драбинами. Боєць вагою сто п’ятдесят кілограмів хвацько вистрибує на канати, щоб за секунду вже летіти на суперника. Обмін ударами, кидки й захвати – аж дух перехоплює. Хочемо добрячої бійки? От і маємо її сповна.

Кадр із фільму «Рестлер»Ну а Міккі Рурк просто створений для цієї ролі. Наче розповідає нам історію власного життя. Наприкінці вісімдесятих був на вершині слави, а в дев’яностих примудрився все втратити, прогуляти й пропити. Узявся до професійного боксу й від 1991 до 1994 року провів вісім боїв, із яких шість виграв, а два звів унічию. Та під сорок із боксом зазвичай уже зав’язують.
«Рестлер» – спроба повернутися у велике кіно, і спроба, на щастя для нас, глядачів, вдала. За бюджету в шість мільйонів доларів фільм зібрав у світовому прокаті понад сорок чотири. Талант не проп’єш. Тож коли Міккі називає це кіно найкращим у своєму житті, здається, він не лукавить. Дивишся фільм і мимоволі ставиш себе на місце Ренді. Його життя міг прожити будь-хто з нас. Свій вибір він зробив. Чи мав рацію? Вирішуйте самі.

6 коментарів

  • Юрий

    На Рурка без слёз смотреть невозможно

  • Виктория

    Написано именно так, чтоб захотелось и фильм посмотреть и не слишком много по содержанию, плюс немного о спорте и капля размышлений, для тех кто хочет подумать над смыслом жизни… Вкусно написано :)

  • admin

    В спорте знают только победителей, и как было сказано главным героем фильма “Однажды в Ирландии”, что никто кроме википедии не знает что он был 4-м на Олимпиаде 1988 года. Рэнди был чемпионом, ну и что? С его образом жизни после 40 он уже без денег и здоровья.
    Важно не только то в чем ты сейчас успешен, ни и то что будет с тобой завтра. А Рестлер ты или Марадонна – никакой разницы.

  • Юлька-булька

    я Рурка люблю з Дикої орхідеї а рестлера дивитися не буду, бо не люблю про спорт, бо не люблю як бються і не хочу памятати рурка таким от стареньким і некрасивим))))
    ліпше при слові Рурк згадуватиму красунчика і серцеїда)

    • konstantinus

      А це власно біографічна картина, в тому розумінні що Рурк грає себе. Там немає спорту, там є життя. Картина сильна, про того героя, якого він бачить в зеркалі, а не того якого в ньому бачать оточуючи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення кількості спаму. Дізнайтеся, як обробляються дані коментарів.