Институт медленного и болезненного выяснения самых очевидных вещей

Оксана Мороз – Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців

Мені здається, у цієї книжки великі проблеми з влучанням у цільову авдиторію. Ті, хто цікавиться темою, а отже, найімовірніше куплять книжку, вже уявляють усе викладене тут, навчилися перевіряти джерела інформації ще давніше й гортатимуть сторінки, тужачи за значно-значно глибшими exposé навколо того ж Cambridge Analytica, на тлі яких ця книжка – вода водяниста. Жодних неочевидних інсайтів саме про українську сцену, які могли б виправдати існування цієї книжки, там немає. Натомість ті, кому ці простенькі поради з інформаційної гігієни й функціонування інформаційного простору могли би стати в пригоді, думаю, й купувати такого не стануть, бо не усвідомлюють потреби. Коротше, для кого це все було? Хіба що більш медіа-грамотним людям купувати на подарунок своїм менш медіа-грамотним друзям.

Натомість були речі, які мене дивували. Скажімо:

* Однією рукою авторка критикує віруси, а з іншого – некритично відтворює цілу низку, скажімо:
– про Україну як сільську державу: “Цей сегмент [сільських мешканців] дуже численний … можна стверджувати, що вони формують більшість, яка голосує на виборах”. Lol whut? У 2018 році сільські мешканці складали 31.1%, і цей сегмент активно скорочується (приблизно на 16% за 10 років, тобто зараз, імовірно, теж уже менше тих 30%). Явка там теж з низки причин не найвища.
– про прекрасну освіту в СРСР, яка “вчила людину думати комплексно і формувала світогляд”, а радянське інформаційне поле і потреба існувати в тоталітарній державі “розвивали кмітливість і розширювали світогляд” – з усією стандартною ностальгією про розмови на кухні. Тут у мене закінчуються фейспалми, бо мені небезпідставно здається, що (а) існування в СРСР розвивало привчену безпомічність, цинізм і тотальну недовіру до всього, а не кмітливість і аналітичне мислення; (б) відсоток аналітично налаштованих людей (та сама кухонна інтелігенція) лишається приблизно сталим, тільки зараз їх не кошмарять і доступ до інформації більший; (в) радянська освіта давала (тим, хто хотів узяти) широку ерудицію і прокачану пам’ять, але якраз аналізувати й дискутувати не вчила, просто заточена не під те.
– self-congratulatory фігня про те, що блоггери – прям люди з найкращим інформаційним імунітетом, які Розуміють, Як Усе Працює. Ну кам он, блоггери – це не однорідна спільнота, це що завгодно, від бук-блоггінгу до ведичних женщін, які розказують про домашні пологи й анти-ваксерство. Там гуляє стільки інформаційних вірусів, що тримайся.
– І, між іншим, про лайфстайл-міфи – випиймо шот щоразу, як авторка книжки заводить пісню “сегодня слушает он джаз, а завтра родину продаст” “сьогодні ти їси цукор і звикаєш до легкого притоку допамінів, а завтра починаєш для того ж читати сенсаційні сайти-помийки”.

* Фейки, націлені на маніпулювання авдиторією (“віруси”) авторка ніяк не відрізняє від реальних новин. Я розумію, кожен із нас схильний перебільшувати важливість своєї професії, навіть кожен пастух яків певен, що без його череди яків усе пропаде, тому бачити весь світ крізь призму свого фаху – це природно, але ж кам он. Ну, наприклад: “Не такий гучний, але важливий вірус: у період ключових переговорів зі звільнення українських заручників Кремля в ЗМІ було злито інформацію про те, що Україні поставлено ультиматум про звільнення Володимира Цемаха”. Чи спровокувала ця інформація дискусію і чи вплинула на думку багатьох людей? Так. Чи була вона правдивою і реальною підставою для роздумів? Теж так. І мені в авторки бракує розрізнення між інформуванням і маніпулюванням (хіба що вона повністю об’єднує ці два поняття, але тоді це профдеформація така профдеформація).
Щось іще було, що викликало багато запитань, але зараз не згадаю (мабуть, бо каву з цукром випила, лол тричі).

Видання дуже прикольне, з дудлами і наклеєчками штибу “Демократія в країні овочів = диктатура” (це до питання про його можливе функціонування як подарункового), але в цілому, якщо тема цікавить, можна погортати інтерв’ю авторки й тим і обмежитися.

Iaroslava Strikha

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично
Пока нет оценок
Загрузка...

2 комментария

  • Elih Zelda

    ну про советское образование,а тем более мышление вы понятия не имеете!Так повякать ни о чем!Все успешные миллиардеры и миллионеры с советским образованием!! Как и все украинские президенты(!),которые тоже миллионеры и миллиардеры! Так шо кам он!..а лучше вам сделать фейд эвей!Ку?или не КУ?

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.