Заходить в паб корова, доярка, королева і адмірал Нельсон. Корова замовляє стакан молока і каже, що воно скисло. Бармен заперечує і пропонує звернутися до присутніх в пабі. Чия точка зору найбільш авторитетна? Чому цей спосіб розв’язання суперечки не дає жодних гарантій?
Я міг би зайти із козирів і подавати себе як крутого авторитета. Адже, вплив відходів на біорізноманіття час від часу вивчаю із 2007 року. Ось, наприклад, на свіжому фото ми із моєю дипломницею, і надіюсь майбутньою магістранткою, проводимо дослідження – 2023, 11 рік спостереження за біотою в районі звалища…
Однак, мені не варто вірити. Я вам більше скажу, наше прагнення повірити комусь авторитетному – це рудименти нашої мавпячої напівтурнірності. Минуле людини, її популярність, чи її адекватна позиція або її дії в одній справі, не робить її адекватною у всьому іншому. Чим частіше ми виключатимемо “враження” та “відчуття” і більше включатимемо холодний аналіз фактів, тим менше будемо вести себе як мавпи і ще менше відгрібатимемо як тупі мавпи.
Оскільки, ще одною нашою рисою є домальовування світу під свої вподобання, то спробую категорично і однозначно висловити свою позицію щодо відходів, щоб потім мені не приписували того що я не писав:
1) Рециклінг відходів має бути максимальним.
2) Предмети і речовини, які потім потраплять у відходи повинні бути якомога дешевшими, видобуватися із поширеної сировини (бажано вторинної), при видобуванні сировини та самому виробництві повинні бути мінімальні викиди і мінімальні енергетичні затрати.
Що це забезпечує максимальний рециклінг?
1.1. Хімічна інертність та стійкість речовини до умов середовища. Тобто, зробили предмет, користуємося і до моменту потрапляння на переробку він повинен мінімально “розкладатися”.
1.2. Придатність до повторної переробки за вимогами пункту “2”.
1.3. Баланс між вимогою 1.1 та 1.2, якщо із технологіями повторної переробки проблема.
Візьмемо один приклад. Збираємо органічні відходи і розкладаємо їхні речовини до етанолу (гідролізом, мікробіотою, ферментацією, гідратацією, конверсією синтез газу…). Далі нагріваємо його при високому тиску і отримуємо полімер (C2H4)n. Далі використовуємо цей полімер для багаторазових і одноразових речей. Після вжитку відсортовуємо його і пускаємо повторно на переробку. Полімер відносно хімічно інертний – в навколишньому середовищі тривалий час не розкладається. Його відходи можна перевозити, зберігати певний час без втрат. Навіть під час нелегального скидання цих відходів, вони тривалий час не розкладаються і муляють око, що дозволяє їх зібрати і відправити на переробку. Ідеальна штука, дешева економна, безпечна. Чому ми масово не впроваджуємо цю технологію?
А точно безпечна – маємо запитати у дописувача? А для біоти? Адже, ми вже домовилися не вірити авторитетам, тому тільки цифри і факти.
За результатами дослідження місця концентрованого зберігання цих відходів відкритим способом за 2023 рік. В радіусі 500 м ми знайшли та описали 17 класів, 25 порядків 33 союзи та 58 асоціацій рослинних угруповань (за Браун Бланке). Щодо знахідок окремих видів матеріали ще опрацьовуються. Це я вам скажу – не усякий заказник може похвалитися.
– Та там якась мабуть одна синатропщина.
– Ну як сказати. Буквально за два-три десятки метрів є, як мінімум, три оселища з Додатку 4 до Бернської конвенції.
На цю територію легше обґрунтування для об’єкту Смарагдової мережі скласти, ніж на об’єкти, які часом подаються до Мінекології.
– А може це просто розмістили в такому багатому місці?
– Та ні, місце типове. У нас за 5км є контрольна ділянка із аналогічними умовами. І там усе у рази бідніше.
Чому так сталося?
Усе просто, природі до дистального кінця травної системи наші естетичні страждання. Разом із вищеназваним полімером сюди потрапляє трохи іншої органіки. У нас роздільне сортування відходів в основному це пшик-проекти. Сортуємо, а потім на ПТВ скидаємо усе в купу. Згідно із правилом екологічної піраміди чим більше стартової енергії, тим крупніша піраміда. В природних екосистемах – це в основному енергія зафіксована рослинами. А тут додатково є антропогенна субсидія енергії – ті речовини, які ми не доїли і викинули. Їх поїдають різноманітні консументи першого порядку, а тих консументи другого, і так далі (курс біології за 10-11 клас). Тут величезні популяції білого лелеки та мартинів. Стільки мартинів я навіть на пляжах Одеської області не бачив, хоча там антропогенної субсидії також немало. Ось вам і вибух біорізноманіття.
– А хіба білий лелека чи мартин – це вже такий раритет?
– У мене є для вас і раритети. Стихійні звалища цього полімеру на території Полісся. Тільки по Червоній книзі. Рівненський район – орхідея Epipactis helleborine, Житомирський район – орхідея Platanthera bifolia, місто Житомир – Allium ursinum. Усі попуцляції численні та процвітаючі.
– А як щодо тварин?
Наша турбота про охорону тварин залежить від їхніх розмірів і няшності. Це мені нагадує дилему, що постала перед шаолінськими монахами, які підібрали пташку – нагодуємо пташку, то вб’ємо черв’яка; не нагодуємо пташку, то вб’ємо її. Тому покращення умов середовища, яке сприяє зростанню чисельності дрібних ракоподібних, мальків та популяцій невеликих риб, одразу перекреслюється проблемами одиночної постраждалої крупної рибини чи неестетичним виглядам моря. Але, саме ця дрібнота, а не якийсь там мечорил чи акула стоять в основі екологічної піраміди і забезпечують стійкість океанічних екосистем. Так, ця дрібнота мала і не няшна. Вона не викликає емпатії. Але…
Пропоную вам експеримент на літо. Якщо неподалік від вас зустрічається такий рідкісний звір як корова свійська, то спостерігайте за місцем, де впала її какашка. Так, це не естетично, сердить, це відходи і таке інше… Однак, візьміть аналогічну ділянку метр на метр і порахуйте кількість видів, кількість особин, проективне покриття рослин і висоту трави. А потім за пару місяців порахуйте це на тому місці, де корова накакала. Це я тут не говорю про купу трофічних ланцюгів запущених тваринами. Це ефект мертвого дерева, яке впало в лісі.
Висновок. Відходи потрібно рециклювати, а не міняти менш популярні на більш популярні. Не варто наше ставлення до довкілля перетворювати на гру «The Weakest Link».
P.S. Один орнітолог досліджував житомирське звалище. Там виявились представники хижих птахів, чисельність яких в Україні рахуються на кілька пар. А тут ми вчора помітили місце постійного гону сарн. Самці ведуть себе досить специфічно. Так ось тих цих слідів дуже багато.
(c) Іван Хомяк
…вийшла наша стаття в Journal of World Business. Робота дещо незвична для мене, і можливо буде цікава для друзів в Україні.
