Що з сучасною музикою не так?
Автор – Sascha Rammstein
* * *
О, карочє, поки нікуди не дівся інсайт, я можу сказати, що з сучасною музикою не так, на прикладі того ж “Space Lord”, чому так вже не впирає.
Не так те, що музика не відповідає тексту, не відповідає інтонації – і не відповідає стану, який має передаватись і музикою, і і текстом, і інтонацією.
Генерально є три-чотири хвилини, у які треба вкласти початок історії, розвиток та кульмінацію – і катарсис. Так, кульмінація і катарсис рознесені в абсолютній більшості випадків, і ви самі можете в цьому впевнитись. Катарсис, локальний, скромний, маленький, ваш особистий катарсис, наступає ПІСЛЯ того, як була заспівана кульмінація історії. Характеринй приклад – Rammstein – Rosenrot.
Перед початком історії може існувати передмова, а може і не існувати. Після катарсису можу існувати післямова, а може і не існувати. Наприклад, у Rammstein – Spring є передмова, ось вона: “Auf einer Bruecke ziemlich hoch haelt ein Mann die Arme auf, da steht er nun und zoegert noch, die Menschen stroemen gleich zuhauf”. Все, на цьому передмова закінчена, далі починається основна історія, і музично це висловлено, бо додається ще один інструмент. А у Rammstein – Rosenrot передмови нема, ви не підбираєтесь здалеку до історії чи до ситуації, вас одразу у неї занурюють.
У Monster Magnet – Space Lord теж передмови нема. Вас одразу занурюють в історію. І занурюють саме так, як треба: потихеньку. Буквально тихо і вкрадчіво: “I’ve been stuffed in your pocket… So grease up your baby… and swallow those pills”.
Далі йде розвиток історії. Я не цікавилась групою, тож з цього тексту роблю висновок, що це про психоактивні речовини і стосунки з ними, і я бачу текст: “You’ve been drinking my blood, well, I’ve been licking your wounds, well, I’ll shave off the pitch now in the scope of your tune”. Це все співається вже зовсім інакше, ніж у першому куплеті.
Це співається так, як коли психоактивні речовині вже стають невід’ємною частиною життя. “Space Lord” – вже не вкрадчівий новий друг, а молодий хазяїн, який з кожним днем перебирає все більше повноважень і залізає у все більшу кількість сфер побуту. Але ще досі прикольно, ще досі це все як гра. І музично це висловлено. І інтонаційно це висловлено. “Я ще не підсів, ви шо, я бавлюсь, я можу кинути у будь-який момент”.
А у приспіві одразу після цих слів вже відчувається владність молодого хазяїна, його молода жадібність.
Кульмінація настає далі, зі словами “Built in my nightmares and using my name, you’re strobing my cortex and you know I’m insane”. І тут не треба нічого юзати самому, щоб зрозуміти, про що йдеться.
Музично це висловлено ідеально: біля цих слів і потім у приспіві маємо все багатство звуків, що взагалі є у цій пісні.
І кліпово все висловлено ідеально: ніби нічого нового, але монтаж стає дрібнішим та щільнішим і кадри для монтажу обираються відповідні…
А потім – катарсис. Лише потім. Зі словами “The time has come for me to kill this game”. Добре, що кліпово це не показали, інакше кліп з шедевру перетворився б на тупу агітку на кшталт “Requiem For a Dream”.
Але це показав соліст – голосом. І це показали музиканти. І це показав текст. Просто переслухайте – ви зрозумієте, про що я.
Так от власне про що я? Про те, що нас впирає річ загалом, і щоб вона впирала, кожна складова цієї речі має відповідати задуманій ідеї і задуманій структурі.
Чому так не впирає сучасна музика? Тому що, передусім, нема ідеї. Нема історії. Нема задуманої відповідно до ідеї структури. І нема жодних змін протягом композиції відповідно до ідеї. Є тільки побудова музичної композиції, що по-прєжнєму спирається на початок-кульмінацію-катарсис, але під цим нема більше нічого з того, що було прєждє. Вам просто зачитують чи заспівують генеральну думку під музику. Дидактично.
Тут дуже яскравий приклад – “WAP”. Здавалося б, пісня про секс, тут купу всього можна було б вкласти у текст. Здавалося б, кліп знятий недавно, тут купу всього можна було б показати навіть з купюрами, що мало б відношення власне до сексу…
Натомість вам показали дидактичний матеріал на тему того, як жінка вибудовує відносини з чоловіками на основі власних інтересів. Двох. Інтересів. Інтересу бути задоволеною фізично/фізіологічно та інтересу бути задоволеною соціально.
Ніякої історії цікавої тут нема. На звичній музичній схемі “початок історії-кульмінація-катарсис” вам показаний клішований вигаданий всесвіт сферичного коня у вакуумі. Коня жіночої статі, у леопардових лосинах та empowered, звісно. Куди ж без цього в наш час.
