Институт медленного и болезненного выяснения самых что ни на есть очевидных вещей

Как удалить невзаимные подписки Инстаграм

Идея отписаться от невзаимных подписчиков Instagram может возникать по разным причинам. Многие для первоначальной раскрутки аккаунта используют массфоловинг и масслайкинг а потом решают удалить невзаимных фолловеров. И вот тут нас встречает проблема. Интерфенйсы для компании Марка Цукерберга делают люди которые явно употребляют запрещенные препараты. Они лишены удобства, понятности и функционала. Но кто мы такие, чтобы давать советы, если в результате люди пользуются.
Если попытаться решить задачу в лоб, поискав в Гугле «Быстрая отписка в инстаграме» то скорее всего попадете на платный или условно-бесплатный он-лайн сервис. За деньги сотни компаний согласны имитировать «ручные действия» по запрограммированным шаблонам. И если ранее такие сервиси встречались в условно-бесплатном варианте, то сейчас это редкость. Но если цена не пугает потенциального клиента, меня останавливает необходимость передачи учетных данных третим лицам. Кто-его знает, для чего будет использоваться ваш аккаунт и не попадете ли вы в черные списки сервиса.
Одним из решений может быть полуавтоматическая отписка с помощью специального программного обеспечения, такого как Combin. Это программа которая хоть и авторизируется за вас в сервисе, имитируя подключение через веб-интерфейс, поддерживает двухфакторную авторизацию, так что некая иллюзия контроля доступа к приложению у нас остается.
Итак, скачиваем приложение — https://www.combin.com/download/

Вводим наши учетные данные.

Настоятельно рекомендую включить двухфакторную авторизацию: профиль (тапнув по миниатюре аватара в правом нижнем углу), далее настройки учётной записи (тапнув по иконке в правом верхнем углу), выберите меню «Двухфакторная аутентификация» (находится в блоке настроек «Аккаунт») и включите функцию.

Теперь только зная цифры с приложения аутентификации (например, Google Authenticator) можно войти в ваш профиль. Вы результате вы должны получить отображение текущей ситуации в вашем аккаунте. Выбираем в левом меню пункт «Пользователе» и в открывшемся окне вкладку «Не читают меня». Рекомендую воспользоваться вкладкой «фильтры».

И временно оставить подписку на профили вашего языка.

Теперь мы можем немного быстрее чем через мобильное приложение можем отписаться от невзаимных подписчиков. Программа будет это делать с небольшим временным интервалом, чтобы нас не заподозрили в применении роботов и накрутках. Если вы настроили все правильно, у вас должна быть следующая картинка.
P.S. Пользуйтесь подобными программами аккаратно, и помните что Вольтер предупреждал «что лучшее — враг хорошего».

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

YouTube в фоновом режиме на Android (FireTube Premium)

firetubeЗнакомьтесь:
FireTube Premium (версия: 1.4.11) от 15.04.2019
FireTube Premium (версия: 1.4.6)
FireTube Premium (версия: 1.4.2)
FireTube Premium (версия: 1.4.1)

Простой и красивый музыкальный плеер YouTube с поддержкой плей-листов. Поиск музыки, похожих композиций и альтернативных версий. Быстрое переключение между видео и аудио режимами, выбор качества звука (для медленного интернета), возможность проигрывания с выключенным экраном.
Программа умеет аудио- и видеострим музыки YouTube. Работает в фоновом режиме. Требуется Android старше 4.0. Работает без root-прав.
P.S. Протестировано на Xiaomi Redmi note 3 pro (Android 5.0 и 6.1).

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (1 оценок, 1,00)
Загрузка...

Олександр Терещенко «Життя після 16:30»

Екклезіяст пише: Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!
Бо часу свого людина не знає… так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!…
Іноді здається що людина сама свій шлях, долю і будує майбутнє. Але іноді трапляються події що змінюють наше життя на до та після.
До сьогодні ми багато говорили про книжки які описують життя до, а ось сьогодні поговоримо про те що буває в житті після.
Олександр Терещенко, — в минулому, відеооператор однєї з миколаївських телекомпаній. Але коли настав 2014 рік він вирішив стати добровольцем на безіменній, поки що, війні. Під час виконання бойового завдання потрапив в Донецький аеропорт. В приміщення, де знаходився Терещенко з іншими захисниками, було кинуто гранату, яку Олександр намагався викинути…
Однак ця повість – не про подвиги, не про звитягу, не про війну, а про про зовсім інше…
Іноді можна зустріти у книгоманів запитання «яку мотиваційну книжку почитати». І не зважаючи на позицію багатьох вчених, що зовнішні джерела мотивації не дуже працюють, і жоден гуру не допоможе вам заправити своє ліжко, люди все рівно вірять в секретні знання мільйонерів, пікаперів чи людей які знайшли просвітлення. Іноді статечні люди побожно складаючи руки, звертаються до скам’янілих діячів культури з проханням «Поможи нам дать ладу» в любій країні.
Фахівці з області психології, особистісного росту, підприємці та бізнесмени діляться з вами у своїх книжках тонкощами успіху за зовсім невеличкі гроші. За декілька доларів вам обіцяють розповісти як заробити мільйони.
Можливо людям потрібна мотивація щоб почати щось змінювати у своєму житті.
Сьогодні ми поговоримо про книгу, яка на перший погляд зовсім не мотивує щось робити щось конкретне. Зазвичай у псевдонаукових психологічних бестселерах пишуть маячню накшталт:
«Створіть картинку приємного, щасливого майбутнього. Попросіть себе обов’язково виконати щось важливе. Сплануйте досягнення певної мети. Похваліть самого себе за те, що досягнув навіть незначного успіху».
Ця книга, як на мене, говорить інше, в тебе, да саме в тебе не може бути ніякого, виправдання для бездіяльності, лінощів чи образ на свою долю. Особливо не смій грішити на здоров’я та відсутність можливостей.
Якщо в тебе дві руки, та два ока – вітаю, ти вже виграв в лотереї життя. І вже маєш все для перемоги.
Не віриш? Твоє перше завдання: «застелити з ранку ліжко». Це зовсім не важко. Головний герой не має обох рук, а щоранку робить цю, звичну для багатьох справу. Якщо вийшло в нього, то в тебе не може бути аргументів, чому треба жалітися на життя.
«Життя після 16:30» — це книга не про війну, хоча і про війну теж, але війну поза фронтом.
– Чому я навмисно не писав про війну, і саме вибух цієї гранати, який, так би мовити, розколов моє життя навпіл. 16:30 – той час, який написали на мені моєю ж кров’ю, коли наклали на мене жгути. І після 16:30 пішов зовсім інший відлік, зовсім інше життя, і це я намагався показати в книзі. – говорить автор, — Це роздуми філософські, — продовжує Олександр, — як я намагаюсь справлятися і з тою же депресією, і з іншими своїми почуттями, коли ти не можеш щось робити руками, коли ти від когось залежиш. Тому така назва – «Життя після 16:30».
Френсіс Форд Кополла каже про героя свого фільму «Апокаліпсіс сьогодні»: міг стати генералом, але вирішив стати самим собою. Не знаю чи планував нашерой бути генералом, але себе він знайшов. Той бій в Донецькому аеропорті змінив не тільки фізичну оболонку нашого героя, скалічивши його тіла, не залишивши йому багато варіантів для роздумів: змінитися і вижити чи загинути.
Ця книга своєрідний щоденних, зібрання постів з Фейсбуку, 38 глав, які автор назвав «Маячня перша, друга, тридцять восьма».
Зазвичай в нашій передачі ми говоримо про книги які можна сміливо радити всім, звісно з поправкою на вік.
Сьогоднішня книга мабуть не для всіх. Дехто побачить в ній мотивацію і тягу до життя, хтось полюбляє історії тих хто був за межею і повернувся. А для когось вона може так і залишитись не зрозумілою. Щоб відчути біль та радість перемоги автора, треба мати певний, можливо навіть специфічний, життєвій досвід.
Сам автор теж не позиціонує свою роботу як книжка «для всіх», і з самого початку відверто попереджає:
«Єдиний сенс який я вбачаю в цій історії: якщо комусь, хто вже в десятий чи сотий раз повертається в «Попереднє меню», моя маячня на 1/1000 допоможе нарешті вибрати «Далі», — я буду щасливий більше, ніж від 10,000 «лайків» і стількох же схвальних коментів».
Шануймося!

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Лебовсксизм

Начиная с 16 лет, ежегодно уменьшается сфера моего экспертного понимания мира. Политика, экономика, культура — раньше обо всем разбирался, все было понятно и логично. Глобальные проблемы человечества, хоть были и трудны, но разрешимы за конечное время. А вот сегодня уже нет. Мир усложнился.
Интересно, что дальше. Неуверенность во всем или лебовсксизм?

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Янки при дворе короля Артура

«Янки из Коннектикута при дворе короля Артура» пример примитивной литературы 19-го века. Автор 100500 раз повторяет одну и ту же мысль, даже не удосужившись открыть проверить свой тезис на историческую справедливость.
Но о нравах 19 века можно сделать вывод из такого пассажа: «Пятнадцать лет было ей, такой нежной, такой прелестной, той, которую я любил больше всего на свете и которую никогда уже не увижу… я, бывало, просыпался теплым летним утром, оторвавшись от милых снов о ней, и говорил: «Алло, центральная!» – только для того, чтобы услышать в ответ слова: «Алло, Хэнк!»… Она зарабатывала три доллара в неделю и была вполне их достойна».
А далее по тексту про четырнадцатилетних: «Внезапно мы наткнулись на любопытное происшествие. Из леса выскочила нам навстречу кучка полуголых мальчишек и девчонок, перепуганных и кричащих. Старшему из них было не больше двенадцати или четырнадцати лет». То есть для Марка Твена между 14 и 15 — пропасть.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

О вреде отказа от спиртного

Исследователи из Французского национального института здоровья и лондонского Университетского колледжа изучили данные о более чем 9 тысячах британцев.
Вывод: слабоумие прогрессировало у тех людей, которые решили полностью отказаться от спиртного!
https://www.bmj.com/content/362/bmj.k2927

Напомню, для поддержания здоровья человека нужно выпивать 14 «дринков» в неделю. Это равно примерно шести бокалам вина или шести кружкам пива. При этом между приемами алкоголя необходимо делать перерыв в пару дней.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

О вреде марафонов

Ученые из National Kidney Foundation в статье «Kidney Injury and Repair Biomarkers in Marathon Runners» пришли к выводу что после марафона возникат структурное повреждение почечных канальцев.
В этом проспективном исследовании обнаружили, что уровни сывороточного креатинина и альбумина в моче значительно увеличились после участия в марафоне, при этом у большинства (82%) бегунов развивается как минимум 1 стадия острой почечной недостаточности.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Дмитро Кремінь — Медовий місяць у Карфагені

Медовий місяць у Карфагені : вибрані вірші та симфонії

В книзі «Не намагайтеся позбутися книжок» Умберто Еко згадував одного італійського автора афоризмів який зауважив, що не можна бути великим болгарським поетом. Сама по собі думка ця начебто пройнята презирством до малих націй. Ймовірно, він хотів висловити одну з наступних ідей — або обидві разом (замість Болгарії він міг би назвати будь-яку з маленьких країн):

  • навіть якщо великий поет і був, його мова недостатньо відома, а значить, наші з ним дороги ніколи перетнуться. Тож якщо «великий» означає «відомий», то можна бути гарним поетом і не бути знаменитим. Коли Умберто Еко був у Грузії, йому сказали, що грузинська національна поема «Витязь у тигровій шкурі» Шота Руставелі — це найбільший поетичний шедевр людства. Еко погодився, як і годиться чемному гостю, але покинувши Грузію, згодом зауважив що вона не мала такого резонансу, як п’єси Шекспіра…
  • щоб сформувати поета, який може писати не тільки любовну лірику, а й громадянську, щоб навчитися мислити у всесвітньому масштабі, необхідно пожити в країні, яка опинилася в центрі великих історичних подій.

Україні пощастило на поетів, і подій світового масштабу у нас вистачає… Дмитро Дмитрович Кремінь — історик, філософ, мудрець і поет. А в нашій історії, якщо це справжній поет, то він майже завжди ще й Пророк — згадаймо шевченкове «І мертвим і живим і ненарожденним»:
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли…

Погодьтеся, деяких дарунків від братів ми не чекали. Дмитро Дмитрович в своєму вірші пророче попереджає:
Перші особи живуть на портреті
В різних народів, народностей, рас…
Тільки у нас уже першими треті,
Гамлета вбито — гряде Фортінбрас…
Тихо у Каневі плаче Тарас
Кожним месією, кожним засланцем.
Переболіти іще нам не раз.

Ну а перкладати Креміня, це завжди загадка для філолога, своєрідний квест. Один приклад, в «Тендрівських мустангів Одіссея»:
Світанки схарапуджені встають.
А на Кінбурні знову склянки б’ють.

Бити склянки можна як в прямому, так і переносному сенсі, тобто відміряти час. «In Kinburn, some people break bottles», тобто б’ють скло, говорять нам перекладачі, втрачаючи сенс який на англійській називається Ship’s bell, тобто корабельний дзвін. Можливо «The vestal Kinburn Spit in shards of hourglass from ship bell strikes»?
Тому до «проблемних» авторів, накшталт вищезгаданного Еко та Террі Пратчетта, перекладачі яких пишуть листи та ессе з теми: «не знаю як це взагалі перекласти можна», можемо сміливо додати Дмитра Дмитровича.
Поезія Креміня це дуже часто умбертоековщина в самому кращому розумінні цього слова.
«В фіналі еллінської драми «Бог з машини» одне повелів». «Бог з машини» — це відсилка до прийому в античній драматургії, що означає несподіваний поворот у фабулі завдяки втручанню сторонніх могутніших сил чи обставин. Фраза бере свої витоки у театрі Стародавньої Греції, де для виходу богів на сцену застосовувалися механічні пристрої. Перевести її дослівно – безумовно буде помилкою. Тому що перекладати Креміня, потрібна, мабуть не одна вища освіта потрібна.
У вірші «Втрачений манускрипт» Дмитро Дмитрович говорить про те, що для поневолення народу треба знищити літопис його історії: «спалити рукопис. Довести, Що нас на світі й Не було ». І закінчує фразою:
А Галя сіє чорнобривці
Посеред лютої зими,
І плачуть птахи — самовбівці,
Щоб ми зосталися. Людьми …

Чомусь, по наївності багато хто думає, що фінал життєстверджуючий, адже Галя навіть взимку сіє чорнобривці. Але в приватній бесіді автор мені пояснив, що його героїня просто збожеволіла …
Тому раджу почитати «Медовий місяць в Карфагені» одного з найбільших геніїв сучасності.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Hate speech

В недавнем фильме про Черчилля Гэри Олдмэн толкает знаменитую речь, которую герой произнес перед парламентом, которая была транслирована по радио и настолько вдохновила англичан, что вошла в историю как We-shall-fight-on-the-beaches speech. Почему именно на пляжах, понятно; далее Ч говорит о том, как британцы будут сражаться с немцами на плацдармах, в полях, на улицах, на холмах… «мы никогда не капитулируем». Т.е. испокон веков армии дрались и в полях и на холмах, но чтобы на пляжах? Пляж вообще всюду в Америке gun-free zone и больш-во даже non-smoking… драться на пляже? Quelle idee!
Но нет такой речи, которая не найдет кого-то, кто сочтет ее hate speech. Так и здесь: когда Гитлер услышал эту речь, то он всерьез обиделся (got triggered) и счел ее hate speech – и как его можно винить? Ведь она действительно наполнена нехорошими чувствами по отношению к немцам. Так что у Гитлера были все основания эту речь за-пре-тить.
А что происходит в Америке и на Западе вообще? На протяжении 16 лет нас расстреливают и взрывают, нас грозятся истребить и вырезать до последнего… но если бы нашелся сегодня Черчилль и сказал, «мы будем драться на пляжах, на моллах (ТЦ), на стритах и авеню…» это было бы сочтено hate speech, его бы забанили и осудили, ФБ бы закрыло его страничку, Ютюб отрезало бы ему рекламу, в благословенной Канаде на него уже наложили бы штраф, а кое-где в Европе небось и срок бы припаяли. Вот такие дела.

We shall fight on the beaches, we shall fight on the landing grounds, we shall fight in the fields and in the streets, we shall fight in the hills; we shall never surrender.

И пока у нас такая речь запрещена, мы будем продолжать нашу медленную капитуляцию.

(c) David Gurevich

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...

Річард Фейнман — Та ви жартуєте, містере Фейнман! / Richard Feynman — Surely You’re Joking, Mr. Feynman!

«Досягни того ж, чого й він … А до того часу тримай язик за зубами» вчить нас Гі де Мопассан. Людина не повинна критикувати інших в тій діяльності, якою сама не займається, вважав Марк Твен. А доктор Геббельс узагальнив цю думку словами: «Критик повинен бути готовий і здатний у будь-який момент і на першу вимогу зайняти місце критикованого їм і виконувати його справу продуктивно і компетентно».
Але в двадцятому сторіччі домогтися успіхів у всіх питаннях, за якими хотілося б висловити свою думку важко. Адже виходить що тільки повар може сказати дружині що в мами борщ смачніший. А в більшості випадків, за цією логікою, теза про щось не раціональне, натикається на аргумент «зроби краще, або мовчи».
На щастя, у нас є Річард Фейнман якій взяв зробив все краще і не промовчав, видавши книгу про роздуми людини, що пізнала світ на квантовому рівні.
В середньовіччі музикант міг працювати організатором вечірок, і навіть винаходити нові м’ясні страви, будучи вегетаріанцем, а увійти в історію як художник Леонардо да Вінчі.

Але якщо ви думаєте що сьогодні важко бути талановитим музикантом, композитором, художником, біологом, хіміком, співтворцем ядерної бомби, а також поціновувачем заборонених в деяких країнах речовин, галюцинацій і гарних дівчат — Містер Фейнман поділиться з вами секретом як це все поєднувати з Нобелівською премією по фізиці.
Як на мене, багато хто читає біографії мільйонерів щоб спробувати зрозуміти хід їх думок, і приходить до висновку що людям просто пощастило.

Richard Feynman at Caltech in 1959

Будучи одним із творців квантової механіки, наш герой чесно зізнається: «Якщо ви думаєте, що розумієте квантову механіку, значить ви її не розумієте», але дає дуже корисні поради, як дивитися на світ так, щоб порозумітися зі своєю совістю.
Електронні бібліотеки відносять текст цієї книги до рубрики анекдоти, хоча перед нами класичні мемуари. Ну не винен ж автор що він любить пожартувати? Іноді люди висловлюють дуже складні припущення і їм здається що все правильно, але на думку Фейнмона, це не так, — бо істина завжди виявляється простіше ніж можна було припустити. Що нам дійсно потрібно, — так це уява, але уява в надійному спеціальному одязі, що застосовується для контролю рухової активності пацієнтів психлікарень.
Математика, фізика, хімія, біологія — ці науки, які багатьох лякали в школі чи університеті під час лекцій Фейнмана стають зрозумілими, навіть якимись затишними і домашніми.
Напевно, в дитинстві кожен мріяв мати якусь супер-здатність: хлопчики бажали швидко бігати, або розбивати стіни одним влучним ударом, а дівчинки мріяли дізнатися секрети магічної здібності подобаються людям.
А чи багато хто з нас хотів бути геніальним? Фейнман повторює шлях Соломона, який бажаючи отримати задоволення від життя, просив у Бога не сили, а мудрості. А з нею в житті з’явилися гроші, слава і успіх, в тому числі успіх у протилежної статі.
Автор дає власну, дуже переконливу відповідь на питання «Хто більше захоплюється красою світу вчений чи художник?» пройшовши шлях від ученого до митця.
А суперечку з філософами Фейнман виграв майже заочно, показавши що до науки філософія, не має жодного відношення.
Також наш герой радить ніколи не звертатися до психіатрів, на його думку вони здебільшого мають психологічні девіації. Щоправда психіатри завдали удару у відповідь, надавши Фейнману довідку що його не можна допускати до служби в армії і взаємодії з військовими. Зроблю припущення, що Америку і світ врятувало те, що психіатри поспілкувалися з вченим вже після того як він допоміг зробити ядерну бомбу.
Також книга буде цікава, в першу, чергу педагогам та батькам.
За свою допитливість наш герой дякує в першу чергу батьку, який не прагнув дати прості відповіді на складні питання, а навпаки — закликав сина самому спробувати зрозуміти Світ у всьому його різноманітті.
Присвятивши багато років викладанню Фейнман був вражений наскільки вчителі замість того щоб навчити, імітують процес освіти, змушує студентів і школярів заучувати по тисячі визначень. В результаті ми отримуємо людей з гарною пам’яттю і повною відсутністю розуміння того, що вони так добре запам’ятали.
Для школяра, студента, дослідника — не може бути аргументом те що так вважає хтось. Якщо людина хоче в чомусь розібратися, треба навчити її науковому методу, критеріям що виробила наука, а не вбивати сліпу віру в авторитети.
Свого часу сам Ейнштейн приходив послухати студента Фейнмана. Славетному фізику була цікава думка молодого хлопця без наукових регалій, — бо справжній вчений тримає мозок відкритим до нового знання.
Ну і про свої помилки наш герой пише дуже відверто: «Оскільки я не знав, куди саме мене занесе в Південній Америці, я вирішив вивчити іспанську, так як в більшості південноамериканських країн говорять саме на цій мові.
Отже, коли настав час записуватися на курс, і ми стояли в коридорі, готові увійти в аудиторію, повз нас пройшла блондинка з пишними формами… Вона виглядала просто приголомшливо. Тоді я сказав собі: «Може бути, вона теж буде вивчати іспанську — це було б здорово!» Але ні, вона увійшла в аудиторію, де вивчалась португальська. Тоді я подумав, що я, чорт забирай, з тим же успіхом можу вивчати і португальську.
Я вже було пішов за нею, але тут властива мені англосаксонська розсудливість заявила: «Ні-ні, це не найвагоміша причина, щоб вибирати мову, який збираєшся вивчити». Тому я повернувся і, на превеликий жаль, записався на курс іспанської мови».
Через деякий час Фейнмана запросили приїхати до Бразилії в «Центр фізичних досліджень». Ось тепер йому довелося перетворювати свою іспанську в португальську.
Навіть генії помилятися, тому що намагаються думати раціонально, а не давати волю емоціям.
Але яким би, центром ухвалення рішень не користувалися ви при відповіді на питання: «Яку книгу читати наступної неділі?» — раджу зупинитися на цій.

Оцените материал:
ПосредственноНиже среднегоНормальноХорошоОтлично (Пока нет оценок)
Загрузка...
1 2 3 24