Категорія: Статті

Авторский перевод оригинальной статьи.

«Как много нужно учиться, чтобы хотя бы мало знать»
Шарль Луи Монтескье (1689 – 1755)

Молодь, покоління нащадків – це майбутнє будь-якого суспільства. Але проблема батьків та дітей завжди актуальна. За таких умов найважливішим стає навчити нашу молодь творчому осмисленню здобутків мудрості та досвіду попередніх поколінь. Адже, таким чином ми передамо наші ціннісні орієнтири й утворимо з нащадків наших споробників. На сьогодні суспільство позиціонується як інформаційне, постмодерністське, постіндустріальне… Але протягом століть загальнолюдські цінності любомудріє, поривання до знання та творчості залишаються незмінними.
До нас у сьогодення ця мудрість донесена прадавніми джерелами інформації – книгами. З Біблії – вічного бетселлеру – мі знаємо: спочатку було Слово… Це записано прадавніми мовами й перекладено на всі сучасні мови. Пригадаймо народну мудрість: «що написано пером, того не вирубати топором». За часи існування людства написана незліченна кількість книжок. Та саме бібліотеки концентрують й систематизують ці матеріальні форми інформації, збирають, зберігають і популяризують серед прагнучих до знань.
До останнього часу саме книга була головним джерелом знання, а бібліотека – місцем отримання потрібної інформації. Але відбувається зміна часів. Нове десятиліття ХХІ сторіччя, часу електронної інформації, очікувано розпочалося ще більш інтенсивним й агресивним наступом ІТ (інформаційних технологій). Цей суспільний феномен занурив у хвилі електронно-інформаційного океану й бібліотеки, які разом з читачами стали перелаштовуватися на роботу за нових умов. Ресурси сучасних бібліотек по-іншому вже існувати не спроможні.
У сьогоденні всі говорять про Інтернет, про інформаційні технології, про електронну інформацію та електронні бібліотеки, але такі розмови часто поверхові, уривчасті й мають непрофесійний характер. Так, на одному з практичних занять у Миколаївській філії КНУКіМ студенти – креативні молодики – розказали, що багато з них не користуються бібліотеками (їм достатньо Інтернету) і були здивовані, що «на бібліотекаря» потрібно вчитися. Такі уявлення проявили певний стан речей: по-перше, нажаль, багато сучасної молоді не набула вмінь працювати з книгою, а саме, не вміє читати осмислено, не полюбляє традиційну форму книги – друкований блок, одягнений у палітурку (перегортати сторінки – заморитися!); по-друге, є альтернатива: електронні пристосування, Інтернет, де потрібну інформацію можна знайти швидко й незаморочливо; по-третє, сучасна молодь не набуває навичок писати – працювати рукою. На пам’яті старших поколінь, діти яких пішли до школи наприкінці ХХ сторіччя, сталося непоправне: зникла на заняттях з письма каліграфія. Скоропис кульковою ручкою системно підготував місце для комп’ютерних клавіатур. Так, комп’ютерні технології дуже зрушили суспільство на шляху прогресу. Велетенські інформаційні ресурси, що акумулювали вітчизняні бібліотеки з 1037 року (коли Ярослав Мудрий відкрив бібліотеку у Софійському соборі), використовуються лише частково. Бібліотеки проводять системну роботу з упорядкування великої кількості інформаційних потоків, донесення їх до користувачів, здійснюють допомогу у пошуках потрібної інформації та її швидкому отриманні.
» Read more

Презентація в форматі PDF
Презентація в форматі PPT

1.1 Поняття процесу прийняття управлінських рішеннь та їх класифікація
1.2 Етапи процесу прийняття управлінських рішеннь
1.3 Роль керівника в процесі прийняття рішень
2. Прийняття управлінських рішень
2.1 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та їх практичне використання
2.2 Моделі і методи прийняття рішень
2.2.1 Види моделей
2.2.2 Методи прийняття рішень та вимоги до них
2.3. Особливості прийняття управлінських рішень в Україні

Прийняття рішень є найважливішою функцією управління, успішне здійснення якої забезпечує досягнення організацією її цілей. Через невміння якісно і раціонально здійснювати цей процес, через відсутність в організації механізму його здійснення, технології, страждає більшість фірм і підприємств, державних установ і органів в Україні. Успіх організації, у якій би сфері вона не функціонувала, багато в чому залежить від цього, а тим більше в Україні, де більшість організацій проходять перші етапи свого розвитку і дуже важливо яку технологію рішення проблем вони опрацьовують.

Прийняття рішень, поряд з координацією і комунікацією, є одним з найважливіших внутрішньоорганізаційних процесів, а особливість цього процесу полягає в тім, що він безпосередньо спрямований на досягнення цілей організації.
» Read more

Влада може бути демократичною тільки тоді,
коли вона радиться з людьми і відповідає перед людьми.
А ефективною – тоді, коли ці поради стають складовою частиною її політики.
Міністр Кабінету міністрів України (2003-2005) Анатолій Толстоухов

Кожен громадянин демократичної держави має право на отримання повної, достовірної та всебічної інформації про функціонування влади, ним обраної, про її плани та можливі напрями дій. Через це відкритість влади багато у чому визначає стан відносин між державною владою та суспільством у цілому, формування ефективного механізму взаємодії між ними та впливу громадськості на процес прийняття рішень, тобто участь громадян та їхніх об’єднань у розробці та реалізації державної політики як у центрі, так і на місцях. Таким чином, вирішення проблеми відкритості, гласності або публічності державної влади є одним із ключових напрямів у процесі подальшого утвердження в Україні демократичних принципів діяльності держави, укорінення цивілізованих норм політичної культури. Можна стверджувати, що рівень відкритості є провідним критерієм демократичності державної влади. Разом із тим, право людини на доступ до інформації, насамперед щодо державної влади, розглядається у сучасній юридичній практиці як одне з наріжних прав людини й громадянина
» Read more

Визначення терміну «інформація»

Інформація походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

1. роз’яснення, виклад, витлумачення;
2. представлення, поняття;
3. ознайомлення, просвіта.

Саме слово «informatio» складається з префікса «in-» («в-, на-, при-») і дієслова «formo» («надаю форму, створюю»), пов’язаного з іменником «forma» («форма»).
Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття: інформація – це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні. Іншими словами, інформація – це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
В англійській мові слово «information» (в написанні «informacioun») вперше з’явилось у 1387 р. Сучасного написання це слово набуло у XVI ст. У східнослов’янські мови слово «інформація» прийшло із Польщі у XVII ст.
З середини ХХ століття «інформація» стала загальнонауковим поняттям, але до цих пір у науковій сфері воно залишається вкрай дискусійним. Загальноприйнятого визначення інформації не існує, і воно використовується головним чином на інтуїтивному рівні.
» Read more

8 … Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо…
9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!…
10 Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!
(Екклезiяст 1)

Україна разом з усім Світом впевнено перейшла рубіж тисячоліть. І в новому тисячолітті перед нами постають ті проблеми, яки прийнято називати «глобальними». Аналізуючи сам термін «глобальні проблеми» я був здивований тим що, навіть в Глобальній мережі я не знайшов офіційного переліку таких проблем. Ні ООН, ЄС ні США, інші світові центри не наводять такого переліку. В багатьох публікаціях, можна зустріти вислів «… – глобальна проблема сучасності» [1].
Взагалі під глобальними проблемами сучасності найчастіше розуміють сукупність соціально-природних проблем, від рішень яких залежить соціальний прогрес людства, и його самозбереження. Ці проблеми характеризуються динамізмом, виникають як об’єктивний чинник розвитку людства. Глобальні проблеми взаємопов’язані, та охоплюють всі сторони життя людини, і зачіпають всі без виключення країни світу. Приблизно таке визначення дає російськомовна Вікіпедія [2]. Що цікаво, на цей момент, російськомовна стаття в одній з найбільших світових електронній енциклопедії не містить посилання на іншомовні версії. Пошук терміна «Global problems of humanity» по англомовній Вікіпедії http://en.wikipedia.org теж не дав результату [3].
Можливо Глобальні проблеми не настільки глобальні?
» Read more

Німецький державний діяч Отто фон Бісмарк казав: «З поганими законами і добрими чиновниками цілком можна правити країною, але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони».

Як ви можете прокоментувати цей вислів?

Прийняття навіть найбільш прогресивного закону саме по собі нічного не вирішує. Про що і казав Бісмарк. Слід розуміти, що якість роботи чиновників залежить не від того, яка особа займає яку посаду, а від уміння діяти у новий спосіб.

Наприклад, сучасна Українська влада задля прийняття ефективних управлінських рішень повинна бути публічною.

Можна виділити такі три складових публічності влади:

• по-перше – публічні процедури підготовки урядових рішень;
• по-друге – єдині і зрозумілі для всіх стандарти і процедури діяльності органів державної влади;
• і по-третє – відкритий конкурсний набір на усі, а особливо вищі, посади державних службовців.

У країнах ЄС саме публічність і прозорість влади є однім з головних факторів запобігання корупції.

Розчарування людей владою завжди пов’язане з прірвою, що виникає між прямим і відвертим спілкуванням з політиками під час виборів та ускладненою можливістю для людини бути почутою владою у щоденному житті.

Ми досі не зуміли позбутися тоталітарного сприйняття відносин між державою і суспільством. Кожен має нарешті усвідомити нову роль держави як інструменту реалізації публічного інтересу нації, а не як інструменту насильства над власним народом або задоволення власного приватного інтересу.

Однією з проблем чиновників, яка для населення знаходиться в публічній площині, є корупція.

Бісмарк особисто був непідкупним, і спроби зі сторони іноземних держав підкупити його, залишались марними. Вирішуючи основні політичні питання, Бісмарк іноді не з власної волі піддавався (особливо в 70 – 80-х роках) впливу окремих фінансових груп. (Ротштейн Ф.А. Из истории Прусско-Германской империи. М., 1948. стр.47)

Процитуємо ще Бісмарка:

«Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і до виборів».

Ті топ-чиновники які приходять до вдали (рівня міністра і вище) іноді не мають ніякої управлінської практики. І об’єктивно не можуть ефективно керувати своїм відомством.

«За будь-яку задану справу повинна відповідати лише одна людина».

У нашій країні всі опозиціонери знають як виходити з кризисної ситуації, але нажаль цього ніколи не знають діючі урядовці.

«Соціалістичний устрій – це дуже гарний устрій для експериментів держави, якої не шкода».

Нажаль на сучасному етапі державотворення неможливо задовольнити потребі всіх. Будь-яка матеріальна допомога населенню грошима або пільгами, буде не ефективна, якщо вона не буде адресною. А якщо вона буде адресною, то вона не буде ефективна тому що дає простір для корупції.

«Уряд не має права бути нерішучим. Раз вибравши шлях, він повинен, не озираючись направо і наліво, йти до кінця».

Нажаль політика уряду змінюється щоденно. Сьогодні пільги дають, а в бюджеті наступного року кошти для пільг можуть і не запланувати. Президент і Прем’єр-міністр можуть публічно образити один одного, і змінювати свою оцінки щодо один одного ще частіше.

Проблеми України багато в чому є наслідком її перспектив і величезного потенціалу. Дуже багато політичних діячів сучасності не зацікавленні в процвітаючій Україні.

На завершення хочу в останнє процитувати великого канцлера:

«Дружба між чоловіком та жінкою дуже послаблюється із настанням ночі».