В рамках исследования ECLS в США была изучена почти тысяча школ, каждую из которых представляли двадцать учеников.
Ниже приведенный список из 7 факторов. Два из них имеют сильную корреляцию — положительную или отрицательную — со школьной успеваемостью ребенка. Другие же такой корреляции не имеют..
Назовите два фактора.
1. У родителей ребенка высокий доход.
2. Ребенок вырос в полной семье.
3. Родители регулярно ходят с ребенком в музеи.
4. Ребенка регулярно бьют.
5. Ребенок мало весил при рождении.
6. Ребенок много времени смотрит телевизор.
7. Родители ребенка читают ему вслух практически каждый день.
Вы уже знаете что цена авиабилета или такси зависит от модели телефона с которого вы его покупаете.
С одной стороны пользователи iPhone могут платить больше, поэтому их не жалко.
Но британская газета The Independent выяснила что и Андроид пользователи могут пострадать от Убера, так как он корректирует цену учитывая этот параметр телефона.
Что по мнению журналистов важно, когда вызываешь такси Убер?
Приложение Uber способно определять уровень заряда аккумуляторной батареи смартфона пользователя и, тем самым, предусматривать вероятное согласие клиента заплатить большую цену за поездку, пишет британская газета The Independent – https://www.independent.co.uk/life-style/gadgets-and-tech/news/uber-knows-when-your-phone-is-about-to-run-out-of-battery-a7042416.html
«Майбутнє тепер вже не те, що було раніше» – цитує Нассім Талеб свого друга. Люди люблять собі іноді уявляти перебіг подій, а потім коли вони вже відбулися, задавати собі питання «а якщо би сталось інакше, то щоби було».
У фантастиці навіть є окремий жанр «Альтернативна історія» —присвячений зображенню реальності, яка вона могла б бути, якби історія, в один зі своїх переломних моментів пішла іншим шляхом. У результаті цієї зміни події починають розвиватися за іншим сценарієм.
Михайлу Ломоносову приписують фразу що «Народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього». Взагалі тим хто вірить в безумовну корисність минулого досвіду пропоную ознайомитися з висловом, який нібито належить одному відомому морському вовку:
«За все своє професійне життя я жодного разу не потрапляв ні в яку хоч скільки-небудь серйозну аварію. Я ніколи не бачив краху… не опинявся в ситуації, яка загрожувала катастрофою». Кажуть що ці слова належать Едварду Джону Сміту, капітану «Титаніка», які він сказав у 1907-му році.
Еміль Дюбуа-Реймон проголосив «ми нічого не знаємо і ніколи не дізнаємося».
У мистецтві самообману ми близькі до досконалості.
І зазвичай ні аналіз минулого, ні прогнозування майбутнього практичної користі не несуть.
Але якщо автору вдається створити цікаву історію, то чому б не почитати. Адже в Україні почали перевидавати Філіпа Діка – американського письменника та філософа, автор понад 30 романів.
Сьогодні ми поговоримо про книгу «Людина у високому замку». І якщо я не помиляюся, це взагалі перше видання українською мовою.
В описуваному альтернативному світі під час Другої світової війни (в 1940 році) президента США Франкліна Рузвельта було убито. Америка не змогла подолати наслідки Великої депресії та самоусунулась від європейського театру військових дії. Без її допомоги Британія та союзники впали під натиском країн Осі.
Радянський Союз без ленд-лізу було швидко окуповано ще в 1941 році, слов’янські народи в більшості було винищено, або поміщено до резервацій. Тихоокеанський флот США загинув під час атаки японців на Перл-Гарбор. Як наслідок Австралія, Нова Зеландія, Океанія і Гаваї опинилися під японською окупацією.
Війна тривала до 1947 року і завершилася підписанням Америкою капітуляції. Нацисти влаштували судовий процес, в ході якого засудили воєначальників антигітлерівської коаліції за військові злочини. Переділ світу, що відбувся після цього поділив США на Східні штати, які відійшли до Третього Рейху, Тихоокеанські штати, які відійшли до Японської імперії, та буферні Штати Скелястих гір, фактично —державу керовану нацистами.
Гітлер ще якийсь час правив Третім Рейхом, але відійшов від влади через сифіліс мозку. Його місце зайняв Мартін Борман, а після його смерті Геббельс і Гейдріх розпочали боротьбу за владу між собою. «Нижчі» раси по всьому світу поступово винищувалися.
В романі немає головного героя, декілька сюжетних ліній переплітаються в єдиний клубок історії. Хоча події тим чи іншим чином відбуваються навколо таємничого містера Абендсена або ж «Людини у високому замку», який описує в своїй книзі «І обважніє коник» інший світ, де країни Осі зазнали поразки в 1945 році. Цей роман заборонений в Рейху, але вільно продається в Японській імперії. При цьому описаний в «І обважніє коник» світ не є точним переказом реальної історії, маючи низку відмінностей. Крім того так чи інакше герої роману стикаються з книгою І-цзін, – китайским філософсько-окультним трактатом, присвяченим ворожінню. Віддавши право приймати важливі рішення які вплинуть на їхні долі ворожбі та розтлумаченою гексаграм.
Согодні людство знову перосмислює причини та наслідки Другої світової війни. І книга може бути цікава ще й в контексті розуміння трансформації суспільної думки про безумовно най значущу подію двадцятого сторіччя. Так, ми не знаємо як би було якщо би… Але навіть розуміння подій які вже відбулися різняться з часом. До речі, цікавий аспект, на який звертає увагу Філіп Дік. Що би було з наукою? Перша світлина Землі з космосу була отримана 24 жовтня 1946. Запущена в США ракета Фау-2 вийшла на суборбітальну траєкторію і зробила серію знімків Землі. А перший запуск ракети в космос Третій Рейх зробив ще в 1943-му. Вернер фон Браун керував не тільки виготовленням ракет для бомбардування Лондона, але і після війни у ролі заступника директора НАСА займався відправкою людей на Місяць.
Дік припускає що за нацистів освоєння космосу відбувалося би ще швидше.
Як на мене, роман досить дивний, та незавершений. Він показує цікавий погляд на мінливий світ, та нагадує нам, в яку халепу ми не потрапили фактично завдяки випадковим збігам обставин.
Після прочитання книги ще більше розумієш як нам пощастило жити саме в такому світі.
При анализе анкет на сайте знакомств, три америнских исследователя узнали что: там зарегистрированы люди которые намного богаче, выше, стройнее и симпатичнее, чем обычные.
Как правило, и мужчины, и женщины утверждали, что они на пару сантиметров стройнее, чем в среднем по стране. Что до веса, то мужчины укладывались в общие рамки, зато женщины обычно писали, что весят примерно на девять килограммов меньше среднего показателя.
А в чём ещё соврали большинство женщин?
По мнению ВОЗ половина всех психических заболеваний начинается в возрасте до 14 лет, но во многих случаях заболевания не выявляются и не лечатся.
– Депрессия является третьей по значимости причиной бремени болезней среди подростков.
– Самоубийство является второй по значимости причиной смерти среди людей в возрасте 15-29 лет.
– Вредное употребление алкоголя и запрещенных наркотических средств среди подростков представляет большую проблему.
А что еще вызывает обеспокоенность ВОЗ кроме депресии, самоубийств и употребления веществ?
Фееричная история о том, как трое ученых решили на деле продемонстрировать нищету современных постмодернистских наук вроде “гендерных исследований” и прочих “политик идентичности” в призме “критической теории”. Для этого они начали писать как бы научные статьи в рецензируемые журналы по теме, одна другой краше. К примеру, статья о том, что мужчин нужно дрессировать как собак, чтобы отучить от “культуры изнасилования” – опубликована в журнале “феминистской географии” Gender, Place & Culture. Статья о том, что искусственный интеллект опасен потому, что будет запрограммирован на мужское империалистическое мышление – вышла в журнале Feminist Theory. Статья о том, что представлять женщину без ее согласия во время мастурбации есть форма сексуального насилия – вышла в журнале Sociological Theory.
Всего автора настрочили 20 статей в таком духе, из них 7 вышли в рецензируемых журналах, еще 7 семь находились на стадии рассмотрения, когда авторы решили разоблачить пранк. Вишенка на торте: они переписали главу из гитлеровского “Майн Кампфа” с использованием феминисткой лексики. И ее опубликовали в феминистском журнале Affilia! Даже “Моя борьба” в названии не смутила.
Какие из этого выводы? Во-первых, писать в такие социологические журналы можно вообще все, что угодно – лишь бы использовался птичий язык характерный для этой среды (“гендер”, “абьюз”, “маскулинность”, “угнетение”, вот это все). Во-вторых, писать “исследования” по теме могут люди совершенно посторонние, просто изучившие тот самый птичий язык – “профессионалы” не заметят никакого подвоха. В-третьих, под соусом “феминистской оптики” можно проталкивать сколь угодно людоедские идеи – будь то предложения дрессировать людей или даже целые куски из “Майн кампф”. Еще раз напомню, что все это подается, как “наука”, “научные исследования” и “научные журналы”.
(c) Киты плывут на вписку с ЛСД
Первыми в 20-м веке это делали нацисты. Впервые в 1936-м. С помощью какого изображенного инструмента?
На картинке – олимпийские факелы. Второй справа – из Берлина.
По легенде процесс церемонии и эстафету олимпийского огня придумал злой гений, он же министр пропаганды Третьего Рейха – доктор Геббельс, курирующий Берлинскую Олимпиаду в 1936 году.
Этот музыкант 13-ть лет проработал организатором вечеринок, и даже придумал новые мясные блюда, хотя был вегетарианцем.
Сам он считал себя ученым и стал одним из героев книг Терри Пратчетта.
Но большинству он известен совсем в другом амплуа.
В каком же?
P.S. Говорят любил маленьких мальчиков, за что даже был судим. Но так как его оправдали, не будем на этом делать акценты.
Древнегреческий художник Зевксис однажды написал мальчика, держащего кисть винограда. Когда картину выставили на всеобщее обозрение, к ней стали слетаться птицы и клевать виноград. Зрители стали рукоплескать художнику, а он был очень недоволен. Чем?
В систематическом обзоре 252 исследований лекарственных препаратов для лечения депрессии, опубликованных в период с 1978 по 2016 год, был обнаружен один единственный препарат, который доказанно эффективен у 35-40% пациентов которые принимают его.
Этот препарат называется…
плацебо.
Источник – http://www.bmj.com/content/355/bmj.i5778 A systematic review of 252 trials of drugs for depression published between 1978 and 2016 has found one drug that consistently works for 35-40% of participants (Lancet Psychiatry doi:10.1016/S2215-0366(16)30307-8). It is called placebo. Contrary to expectation, the effect size did not vary over more than 25 years. Drugs with a number needed to treat of fewer than three are pretty uncommon, so we should cherish placebo for depression. And all antidepressant drugs should be judged by the number needed to treat beyond placebo, balanced against the number needed to harm.