Макс Кідрук – Бот

Vanitas vanitatum et omnia vanitas
(лат. «Марнота марнот, і все — марнота»)

Свого часу ще Екклесіаст зауважив, що людство вже не здатне вигадати нічого справді нового: усі сюжети ненаписаних книжок колись уже використовувалися. Отож виникає закономірне запитання: чи матимуть попит нові художні твори, якщо вони не приносять жодної новизни? Логіка підказує, що ні, але практика (принаймні, кіноіндустрії «для дорослих») доводить протилежне: навіть найпростіший сюжет лишається затребуваним.

Отже, черговий автор написав черговий роман. Можливо, він виношував задум роками, і сюжет — плід його уяви. Автор, звісно, не винен у тому, що його історію «екранізували», задовго до того, як він її вигадав, а головного лиходія змалювали ще в юності його батька. Світ спостерігав епічну битву добра й зла під музику незрівнянного Енніо Морріконе тоді, коли самого письменника ще не було на світі. Утім, усе це неважливо, якщо він уміло компілює побачені раніше образи у щось варте уваги. А можливо, автор узагалі не читав фантастику й не дивився технотрилери — і, подібно до Больцано чи Вейєрштраса, дійшов усього самотужки.

Отож, третього дня, коли кохана, не стуляючи повік, чекає милого з відрядження, а Україна спокійно спить, група дослідників на далекій арктичній станції знову рятує світ. Точніше, рятує його за мотивами оповідання Джона В. Кемпбелла-молодшого «Who Goes There?», хоча починалося все, як у Філіпа Діка, — у пустелі. Єдина різниця: у нас бешкетує Четверта, а не «Друга модель». Та чим урізноманітнити сюжет, якщо проблему вже успішно сформульовано та розв’язано? На поміч приходить Вікіпедія — у прямому й переносному сенсі. Розкажімо, що таке МРТ і факторіал. Хай люди просвіщаються.

Кіношних штампів теж варто додати, адже поганий той автор, який не мріє про екранізацію власного роману. Класикою кліше фільм не зіпсуєш: як казав Дюма в «Трьох мушкетерах», «Тікайте, я їх затримаю». Потім посилюємо напруження фразою з вираженим акцентом «Let’s get out of here», а на фінал — ефектне руйнування секретної лабораторії-бази злого Генія. Герої бігтимуть, дивом уникаючи завалів, вогню та іншого сміття, яке вибірково пожирає переслідників. Тут-таки хтось може героїчно загинути, підперши собою обвалений прохід і врятувавши важливіших персонажів. Формулу знайдено: можливо, не бестселер, зате міцний трилер — а якщо головний герой — хакер із ноутбуком, то вже й «техно». Хто, скажімо, претендує на лаври творця першого технотрилера? Ніхто? Тоді я буду першим!