Как убедить общество желать диктатора?

Делай богатых богаче, а остальных беднее. Эта простая формула – эффективнейший способ для сильного лидера, не отягощенного этикой и законом, прийти к власти или оставаться при ней сколько хочешь.
Таков результат масштабного исследования 28 стран на 5 континентах, совместно проведенного 41 авторитетным научным центром. Авторы исследования решили экспериментально прояснить, связь роста неравенства и стремления общества к сильному и даже авторитарному лидеру.
Связь оказалась прямая и сильная. А логика в ее основе содержит всего лишь 2 логических звена (примитивных, но крепких, как якорная цепь).
1) Рост неравенства стимулирует в обществе рост ощущения аномии.
– На индивидуальном уровне это психологическое состояние характеризуется деморализацией, ослаблением связи с обществом, утерей ориентации, отчуждённости от людей, пустоты жизни и т.п.
– На уровне общества это состояние характеризуется коллективным ощущением дезорганизации социальных норм и институтов, неопределённости и нестабильности условий жизни, расхождения между провозглашаемыми обществом целями и доступностью для масс законных средств их достижения.
2) В результате, обществу кажется, что страна сползает в пропасть, и что для восстановления порядка необходим сильный лидер, даже если этот лидер готов бросить вызов демократическим ценностям для достижения благой цели.
Исследование установило, что «формула желания обществом автократа» не зависит от культурных, социальных и исторических особенностей общества, – она для всех едина.
Также установлено, что автократу для наращивания уровня своей поддержки нужно придерживаться в своей стратегии лишь двух ключевых линий (это минимально необходимая и достаточная стратегия автократа).
А) Плавно и неуклонно наращивать неравенство в обществе, укрепляя при этом веру в теорию заговора (мол, это все враги виноваты).
Б) Активно пропагандировать видимость исторической и культурной преемственности в стране (чем больше люди чувствуют, что прошлое и настоящее связаны, тем больше они поддерживают популистских лидеров, считая, что те защищают коллективную преемственность).

Исследование: “Our Country Needs a Strong Leader Right Now”: Economic Inequality Enhances the Wish for a Strong Leader

“Девочки” – как способ решения конфликтов

«брось работу Соколов, я лучше поведу тебя к девочкам»
Скарга члена комісії з урегулювання взаємовідносин між Червоною гвардією та Судово-карною міліцією
Ф. Л. Соколова на поведінку колеги М. М. Римші, надіслана до Ради робітничих і військових депутатів м. Миколаїв
19 січня 1918 р.
Вх[одящий] № 602,20/І [января] [19]18 г.

В Исполнительное Бюро Николаевского Совета Рабочих и Военных Депутатов
Члена Исполнительного Бюро Ф. Л. Соколова

С глубоким возмущением приходится констатировать нижеследующий факт: будучи делегирован Исполн[ительным] Бюро С[овета] Р[абочих] и В[оенных] Д[епутатов] для участия в комиссии по урегулированию взаимоотношений между «Красной Гвардией» и Судебно-Уголовной Милицией, я, член революционно-классовой организации, был свидетелем возмутительной сцены, участником которой был член Исполнительного Бюро и мой «сотрудник» по работе в комиссии М. М. Рымша. В 10 часов утра, придя на работу, и занявшись делами, после составления некоторых протоколов мы устроили перерыв между 2-мя и 5 часами. В 5 часов мы должны были возобновить работу, но М. М. Рымша к этому времени не пришел, а пришел приблизительно в 6 час[ов] 30 мин[ут] в дребезги пьяным. Когда я заявил ему, что в таком виде я не в состоянии с ним сотрудничать, и предложил ему пойти домой, он – Рымша – площадной и нецензурной бранью обрушился на меня и моих сотрудников по комиссии. Само собою разумеется, что воспроизвести в письменном заявлении дословно брань и ругань, автором которой был Рымша, не предоставляется возможным, но, например, такие выражения, как «брось работу Соколов, я лучше поведу тебя к девочкам» и т. д., до некоторой степени еще возможно передать. Впрочем, все это могут подтвердить, если Исполнительное Бюро найдет нужным, остальные члены следственной комиссии.

Член Исполнительного Бюро С[овета] Р[абочих] и В[оенных] Д[епутатов] Соколов
Член[ы] Следственной Комиссии И. Котов, Садовников
Начальник Судебно-Уголовной Милиции Щеглов
[Резолюція]
Отстраняется от работы в Исполнительном Комитете и Бюро, копию заявления представить партии с[оциал]-р[еволюционеров] (правых)
19/I [января] 1918 года (Подпись)

Копія. Російською мовою.
Державний архів Миколаївської області. Ф. П-1817. Оп. 2. Спр. 209. Арк. 14.

Хабрецы… убежали

При подготовке отзыва или рецензии, при цитировании всегда пытаюсь найти автора. Часто дохожу до Гомера.
Так вот Иосиф Флавий «Иудейская война»:
“Когда народ к празднику опресноков (20 до разр. хр.) стекался в Иерусалим, римляне поставили на галерее храма когорту, так как они всегда имели обыкновение во время праздников держат войско под оружием, дабы предостерегать собравшийся народ от возмущения. Случилось тогда, что один из солдат поднял вверх свой плащ, неприличным нагибанием тела обратился к иудеям задом и издал звук, соответствовавший принятой им позе. Возмущенная этим поступком вся громада иудеев бурно потребовала от Кумана наказания солдата. Юноши же, легко поддающиеся увлечению, и некоторая часть народа, отличавшаяся бурным характером, открыли нападение; они собрали камни и начали бросать их в солдат. Куман побоялся наступления со стороны всего народа и вызвал для подкрепления множество тяжеловооруженных; как только последние появились на галереях, иудеев объял панический страх; они бросились вон из храма по направлению к городу. Но от этого в выходах произошла такая страшная давка, что свыше десяти тысяч человек было растоптано и раздавлено. Так праздник превратился для всего народа в день плача, и каждый дом наполнился воплями и рыданиями.”
И ведь действия провокаторов не изменились.

Как повысить уровень тестостерона?

Мужчины которые это практикуют, имеют на 15% больше общего и на 13% выше уровня свободного тестостерона по сравнению с мужчинами, которые никогда не делали.

Петиция производителей свечей

Примерно 175 лет назад экономист Фредерик Бастиа написал так называемую «Петицию производителей свечей» от имени “изготовителей свечей, ламп, подсвечников, уличных фонарей… и всего того, что связано с освещением”.
Национальные производители страдали от от невыносимой конкуренции со стороны иностранного сопеника, поставленного в куда более выигрышные условия при производстве. В результате отрасль отечественной промышленности, имеющая бесчисленные ответвления, мгновенно оказывается в полнейшем упадке.
А что производил этот ужастный конкурент?

Почему подростки курят?

В штате Вашингтон изучили данные о частоте употребления марихуаны среди учеников 8, 10 и 12 классов государственных школ после легализации.
Оказалось что потребление прямо коррелирует с этой характеристикой ученика. При ее наличии подростки, в целом, употребляют больше.
Итак, что делают подростки которые курят?

Про силу социальных сетей

Один блогер написал сегодня в Твиттере про другого блогера: “The so-called “Supreme Leader” of Iran, who has not been so Supreme lately” (“Так называемый «верховный лидер» Ирана, в последнее время не был таким Верховным”).

https://twitter.com/realDonaldTrump/status/1218297466656829440

В прошлый раз его опонент отвечал “You can’t do anything” (“Ты не можешь ничего сделать”).

https://twitter.com/khamenei_ir/status/1212301034871279616

В этот раз молчит. Наверное, потому что ракеты и твиты всегда эффективнее чем только твиты.

Відьмак (телесеріал) / The Witcher (TV series)

Ось тут два з лишком листа німецького тексту, – як на мене, дурного шарлатанства: одним словом, розглядається, чи людина жінка чи не людина? Ну і, зрозуміло, урочисто доводиться, що людина… По-перше, я в орфографії нікчема, а по-друге, в німецькій іноді просто швах, так що все більше від себе складаю і тільки тим і втішаюся, що від цього ще краще виходить… «Злочин і кара» Ф. Достоєвський

Екранізація будь-якого відомого тексту має свої переваги та застереження. Особливо коли режисери беруться до візуалізацію шедевру. Так сталося, що Анджей Сапковський створив чи не найкраще фентезі, за всю історію жанру. Його тексти мають мільйонам поціновувачів. Не менш популярна, а на думку деяких оглядачів навіть більш відома, серія комп’ютерних ігор The Witcher польської компанії «CD Projekt RED». Третя частина Wild Hunt створила майже канонічній візуальний супровід для серії романів.
Екранізація «Відьмака» від Netflix міг стати другою «Грою престолів», а Ґеральт із Рівії посісти місце серед супер-героїв, або телесеріал могла спіткати доля «Зінакшеного вуглецю» (Altered Carbon). Дивитися можна, але захвату не викликає.
Хоча, можливо жоден з цих варіантів не мав місця і серіал сподобався тим, хто не вбивав монстрів кохаючи дівчат в комп’ютерній грі. Схоже що сценаристи не стали витрачати час на вивчення світу Сапковського, а одразу перейшли до зйомок «за мотивами».

Відьмани, інакше відьмаки – таємнича і елітарна каста жерців-воїтелів, ймовірно відгалуження друїдів. Наділені у народній уяві магічними чи надлюдськими здібностями, займались боротьбою проти злих духів, потвор і всіляких темних сил. Насправді, майстерно володіючи зброєю, використовувались володарями Півночі у міжплемінній боротьбі, яка між ними точились. У бою вони впадали у транс, викликаний, як вважається, самонавіюванням чи одурманюючими засобами, бились зі сліпою енергією, у цей час цілком невразливі до болю і навіть серйозних ран, що викликало чутки про їх надприродну силу. Теорія, згідно якої вони мали бути продуктами мутації чи генної інженерії, не знайшла підтвердження. Вони є героями численних переказів…
Encyclopaedia Maxima Mundi, том XV

Зроблю припущення, що коли Netflix готували серіал, то розраховували на те, що їх глядач не читав книги з оригінальною історією. Ця передумова розв’язувала руки режисерам і продюсерам під час кастингу.
В результаті ми частково отримали персонажів які взагалі не мають жодного відношення до авторського задуму.
І якщо до Генрі Кавілл в ролі Ґеральта, Джоу Беті – Любистока та Фреї Аллан в ролі Цірілли питань не виникає, то вибір інших акторів викликає дуже багато об’єктивних зауважень.
Свого часу Жан-Жака Анно в «Ім’я троянди» екранізуючи однойменний роман Умберто Еко змінив фінал історії, і врятував дівчину від аутодафе. Глядач отримав хоч якусь надію на хепі-енд, а не лише питання без відповідей. Але навішо змінювати авторськи задум в екранізації пригод, де головний герой майже завжди перемагає? З одного боку світ Сапковского – величезний. В нього є расова, культурна, географічна, політична та соціальна різноманітність і персонажі для опису будь-якої риси характеру. Але нам вводять нових, не канонічних, героїв з незрозумілою мотивацією. Схоже сценаристи серіалу намагаються розповісти історію яка налічує сім томів, в кожному з яких матеріалів на сезон зйомок за допомогою серій флеш-беків. Але замість пояснити, ще більш заплутують глядачів.

Ельфам притаманний дуже світлий, прямо-таки білий колір шкіри. Ельф не загоряє, навіть якщо цілими місяцями буде перебувати на сонці. Що до кольору волосся і очей, то існує два типи ельфів: світлі блондини з блідо-блакитними очима і брюнети (навіть чорняві) з отруйно-зеленими очима. – Анджей Сапковський

А ще, у глядачів цілком закономірно повстає питання: гротескне diversity в серіалі – це своєрідний жарт режисерів, які хочуть висміяти мрію білого актора грати роль Мартіна Лютера Кінга, чи все ж таки небажання читати першоджерела.
Вважаю це питання так і залишиться без відповіді до другого сезону.

Депрессия и алкоголизм: место сбора

Возможно у вас есть знакомые мужчины которые подверженны депрессии и тяжёлому пьянству, а так же странно питаются?
Исследование в которое вошли более 2000 мужчин до 32 лет показало что часто их обединяет любовь к этому заведению.
Какому?

Два Папы / The Two Popes

“Говорять, що святий Франциск, коли Господь наказав йому відновити церкву, узявся за цеглу та шпатлівку”.
Ця біографічна драма (заснована на реальних подіях) від стріммінгу Netflix 2019 року, зрежисована Фернанду Мейреллішем, може здатись трохи повільною і довгою, але цінителі абсолютно точно відзначать її тонкий гумор, іронічність і глибину, коли у натяках та підказках приховано багато сенсів та філософських роздумів. Споглядати, а особливо слухати і переживати цей кінофільм – справжнє задоволення для мене (мій особистий, суб’єктивний рейтинг цій стрічці 9 з 10).

“Два Папи” – це надзвичайно сентиментальна історія зустрічі двох старих, але сильних людей у 2012 році: дійсного на той час Папи Бенедикта XVI (роль виконує Ентоні Гопкінс) та його наступника, кардинала Хорхе Маріо Бергольйо, у майбутньому Папи Франциска (Джонатан Прайс). Основна дія відбувається протягом двох днів. І протягом цього часу ми дізнаємось про план Бенедикта XVI зректися папського престолу.

У стрічці очільник католицької церки розкривається як звичайна людина: стара, стомлена, хвора, яка любить серіал “Рекс” і може зіграти шансоньєтку з репертуару австрійського кабаре на своєму фортепіано, але при цьому надзвичайно самотня. Папа – не безгрішний поводир християнської пастви, як і Ісус згадується у якості людини, а не Бога. Надзвичайно сміливий крок для такої теми.

Провідний конфлікт у фільмі – це відображення основного протистояння у католицькій церкві останніх десятиліть (а можливо, і століть) – зустрічі старого і нового, статичності і руху, консерватизму і новаторства, гордині і відкритості.

Я дійсно все життя захоплююсь постатю Папи Римського і завжди з увагою та цікавістю знайомлюсь з усіма новинами, пов’язаними з ним. І стрічка показує велику кількість подробиць та акцентів про життя понтифіка. Раджу вам дізнатись, наприклад, чому ж, на думку Папи Бенедикта XVI, німецькі жарти не бувають смішними. ))))

Рекомендую також звернути увагу на цікаві прийоми роботи з камерою та монтажем звуку. Ці деталі сприяють розумінню сюжету.

Фільм закінчується цитатою з проповіді Франциска щодо кризи духовності у сучасному світі та проблеми біженців, яка неймовірним чином перекликається з моїм вчорашнім постом-зверненням на тему байдужості. Процитую фільм нижче: “Ми спостерігаємо глобалізацію байдужості. Культура конфлікту змушує нас думати винятково про себе самих. Ми живемо усередині мильних бульбашок. Вони усім хороші, але недовговічні. Ми звикли бачити, як страждають інші. “Мене це не стосується”. Ніхто в нашому світі не відчуває особистої відповідальності. Хто відповідальний за пролиту кров наших братів та сестер? … “Я тут ні до чого. Винен хтось інший. Але точно не я”. Та якщо ніхто не винен, це значить, що винуваті всі”.

Тож повторно закликаю вас не бути байдужими. А також бажаю переглядати багато цікавого та якісного кіно у новому році!

Dmytro Davydenko

1 25 26 27 28 29 53