Який чудесний світ новий!

Я пам’ятаю вчителя-китайця, старого …
Він куана нам загадав:
Де правда? – запитав він.
Лесь Подерв’янський. “Король Літр”

Понад дві тисячі років тому римський оратор, письменник, політик-маніпулятор і (майже завжди) благородний громадянин Марк Туллій Цицерон у трактаті «Про природу богів» повідав таку історію. Грецькому філософу Діагору показали зображення людей, які молилися богам і врятувалися після корабельних аварій. Малося на увазі, що молитва рятує від загибелі. Діагор запитав: «А де ж зображення тих, хто молився, але все-таки потонув?»
Побожним утопленикам не так легко висловити свою думку, що вони мертві.
Нассим Талеб у «Чорному лебеді» зауважує: “Можна захоплюватися історіями успіху, але не варто беззастережно їм вірити: повну картину ми напевно не бачимо.”
У 1959 році американський психолог Леон Фестінгер, який двома роками раніше відкрив принцип “когнітивного дисонансу”, провів експеримент на доказ свого відкриття. Випробовувані дві години займалися абсолютно безглуздою роботою – розкладали котушки за кольором на підносі, потім зсипали їх у коробку і потім – знову розкладали. Після закінчення роботи Фестінгер просив учасників експерименту вийти до інших випробуваних, які чекали за дверима, і розповісти їм про те, якою корисною і цікавою була ця робота. За цю відверту брехню їм пропонували винагороду: першій групі – 1 долар, другій – 20 доларів.
Через два тижні, тим людям, що проходили випробування задали питання, наскільки в дійсності їм сподобалася ця безглузда робота. З’ясувалося, що у тих людей що отримали 1 долар ентузіазм був набагато вищий (77% проти 21% що отримали 20 доларів). Вони розповідали, як розкладання котушок розвиває моторику рук, допомагає зосередитися, вчить працювати в колективі. Фестінгер пояснив отримані результати тим, що людині завжди потрібно виправдування його дій. За 20 доларів можна і навіть приємно збрехати, а ось за 1 долар брехати принизливо і тому доводиться виправдовувати себе, що це була не зовсім брехня.
Сьогодні практично всі публічні бібліотеки світу в тій чи іншій мірі ведуть активну роботу по залученню людей до приміщення бібліотеки. Для цього проводяться рекламні кампанії. Бібліотеки беруть на себе раніше не властиві їм функції. Так бібліотеки США відкривають в своїх стінах різноманітні соціально орієнтовані служби для безпритульних. Вони організовують для них такі програми як книжкові клуби, ранкові перегляди фільмів і навіть переобладнують деякі свої приміщення для обслуговування цієї категорії користувачів.
Замість того щоб утримувати безпритульних за своїми стінами, бібліотеки надають їм привітний прийом, покладаючись при цьому на кодекс поведінки цієї категорії користувачів, який передбачає дотримання гігієнічних і поведінкових норм.
В останні два роки більшість американських бібліотек стали влаштовувати вечори коротких книжкових побачень для молодих людей, де вони фліртують з протилежною статтю.
Переживаючи занепад, колишня музична бібліотека № 10 міста Гельсінкі вирішила освоїти новий формат роботи: співробітники, виходячи з реалій нового часу, перетворили простір в коворкінг і майданчик для публічних заходів.
Багато українських бібліотеки стали проводити заходи під загальною назвою «Ніч у бібліотеці», узяте з досвіду зарубіжних бібліотек та музеїв.
Читачі вже перетворилися на “користувачів”. Так ми назвемо тих, хто прийде в бібліотеку просто приємно і зручно провести час. Але чи потрібна їм взагалі книга? І чи потрібні тоді самі бібліотеки в первісному розумінні? Є над чим замислитися…
Ви думаєте, що якби збереглися фонди Олександрійської бібліотеки, це б збагатило знання сучасників? Безумовно, деякі вчені, як Умберто Еко були б вдячні. Але для більшості і існуючі бібліотеки, які виставили доступні для них знання «на показ» не допомагають навіть вченим перестати вірити в деяки міфи.
Так бібліотека Гейдельберзького університету відсканувала свої фонди і виставила їх в Мережу. Сьогодні ми можемо дізнатися що Атанасіус Кірхер у своєму «Turris Babel» (1679) застосував він закони фізики і математики, щоб довести неможливість підняти до неба Вавилонську вежу: дійсно, подолавши певну висоту і набравши вагу земної кулі, вона змусила б нахилитися на 45 градусів земну вісь.
У війні Гугла і бібліотек бібліотеки повинні змінитися. Бібліотека Гейдельберзького університету показує нам приклад того, як раціонально використовувати свої скарби.
Ми занадто схильні турбуватися постфактум. Бібліотеки вже втратили монополію на інформацію. І нам треба навчитися жити у прекрасному новому світі.