Дуглас Адамс – Путівник по Галактиці для космотуристів
Дуґлас Адамс – Путівник по Галактиці для космотуристів / The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy
Ця планета має – точніше, мала – одну проблему: більшість людей, які на ній жили, тільки й робили, що страждали, бо не знаходили в житті щастя… І ось якось у четвер, після дощу… одна дівчина, сидячи на самоті за столиком маленької кав’ярні… раптом збагнула, у чому була вся заковика і як усе-таки можна перетворити світ на оселю щастя та спокою… Утім, ця історія не про дівчину.
Дуґлас Адамс про книжку
Як ви пам’ятаєте, у школі списки літератури нам люб’язно складало Міністерство освіти. А тепер можна й для себе щось почитати. Тільки що? Ось зараз крізь десять дюймів скла доступна практично будь-яка книжка світу. Але що читати? А що, власне, зараз читають?
Заходиш у рейтинг книжок «Амазону» й думаєш: «Що це за книжки і хто всі ці люди?» Схоже, книжки там продаються завдяки яскравим назвам та інтригуючим обкладинкам. Як казав один граф, «погані книжки, на жаль, часто привабливі». Вважається, що абстрактна мавпа, навмання натискаючи клавіші друкарської машинки, рано чи пізно надрукує Шекспірового «Гамлета». Можливо, в «Амазоні» проводять експеримент, посадивши за клавіатури молодих авторів у надії, що ті надрукують другий том «Поетики» Арістотеля. Запитаєте, чому вони не візьмуть мавп? Вони пробували, але з’ясувалося, що макаки не здатні натискати всі клавіші з однаковою ймовірністю.
Як відомо, за час свого існування людство видало понад 12 мільйонів книжок, із яких 200 тисяч зберігаються на моєму ноутбуці. Але яка книжка дасть відповідь на головне питання Життя, Всесвіту і Всього Такого? Може, пошукати потрібну серед творів нобелівських лауреатів? На жаль, чимало лауреатів премії з літератури отримали її завдяки політичній кон’юнктурі, а от, наприклад, Джону Толкіну премії не дали, хоча, звісно, його книжки аж ніяк не назвеш прозою найвищого ґатунку.
Обираючи між «Лолітою» та «П’ятнадцятирічним капітаном», вирішив, що краще не ризикувати й перечитати класику – Дуґласа Адамса. Старий Кларксон мав рацію: «…мене не обдурити. Мені подобається рок вісімдесятих, і мені не соромно в цьому зізнаватися». Ну й путівники для галактичних автостопників тоді вміли писати так, що не доводилося щороку уточнювати кожну статтю. Наприклад, у статті, покликаній поінформувати потенційних туристів про нашу планету, за п’ятнадцять років зробили лише одну правку, додавши на початку тексту два слова: «Здебільшого». Гаразд, в українському перекладі вистачило одного.
Тож, попри численні пропуски й кричущі перекручення інформації, «Путівник» має дві найважливіші переваги перед будь-якою енциклопедією. По-перше, він дешевший. По-друге, на його обкладинці написано «НЕ ПАНІКУЙ».
Як ви вже зрозуміли, ця історія не про дівчину, а про жахливо безглузду катастрофу. Не кожен автор уб’є 4 мільярди 434 мільйони людей уже до третього розділу книжки.
Отже, якось у четвер наш герой Артур Дент дізнається, що його будинок стоїть на шляху нового шосе. У середу прийшов робітник і повідомив, що будинок зноситимуть. Маршрут нової дороги було виставлено для загального ознайомлення в місцевому бюро планування. Щоправда, план шосе лежав на дні замкненої шафи в забитій дошками вбиральні. Саме там за збігом обставин і розташований інформаційний відділ.
Того самого четверга в атмосфері Землі з’явилися дивні об’єкти. Виявилося, що для розвитку Галактики потрібно прокласти нову трасу через нашу Сонячну систему. «На жаль, ваша планета підлягає ліквідації… Проєкти траси було виставлено для загального ознайомлення в місцевому відділі планування на Альфі Центавра». А скарг від землян не надходило, повідомили прибульці.
Як ви розумієте, знищення Землі – це лише початок неймовірних пригод нашого героя. Невдовзі він опиниться у відкритому космосі в самому лише халаті. «Звісно, якщо набрати повні легені повітря, то секунд тридцять протриматися можна…» – підказує нам автор. Але «Путівник» повідомляє, що ймовірність того, що за цей час вас хтось урятує, «становить один шанс із двох у степені 276 709». «За дивовижним збігом, це також номер телефону однієї квартири, де Артур колись познайомився на вечірці з чарівною дівчиною, але далі знайомства справа не пішла – її повів із собою якийсь нахаба», – натякне нам автор, підводячи до думки, що, хоча планета Земля зникла, можливо, Артур і його друг Форд таки врятуються?
