Terry Pratchett – The Colour of Magic, The Light Fantastic
У всіх оглядів книжок Пратчетта, хоч би якими різними вони були, є дві спільні риси:
а) вони переказують сюжет;
б) вони цілком і повністю помилкові.
Що таке англійська література? Один письменник сплутав фахівцям усі карти, коли, народившись у Російській імперії й живучи у США, написав англійською книжку, яку видав у Франції, щоб мати за що винайняти номер у швейцарському готелі. Залишимо філологам питання, що таке англійська література. Гадаю, спадщина англійських класиків, таких як Дуґлас Адамс, Террі Пратчетт і Джеремі Кларксон, – це найкраща світова література. Правду кажучи, на відміну від української літератури, у якої важко виокремити визначальну рису, є речі, властиві істинно англійським авторам, – нелюбов до Франції та імперський погляд на світ. І якщо перше хоч чимось виправдане, адже, як зауважив один італієць, «французи ледачі, схильні до кляуз, злопам’ятні, заздрісні, самовпевнені аж до переконання, ніби кожен, хто не француз, – дикун, і не здатні терпіти зауваження», то друга риса, хоч і властива багатьом народам, починаючи з давніх латинів, дозволяє англійцям із гумором описувати недоліки навколишнього світу, а англійкам – лежати в ліжку із заплющеними очима й думати про Англію.
Книжки серії «Дискосвіт» цікаві безліччю оригінальних персонажів. Чого лише вартий Грун-Варвар, який за мірками Пупземелля вважався мало не академіком, оскільки вмів думати, не ворушачи при цьому губами, хоча особливою кмітливістю похвалитися не міг, та й уява в нього була відсутня начисто. Значну частину свого життя він провів, відшукуючи золото, демонів чи стражденних незайманок і звільняючи їх відповідно від господарів, життя та принаймні однієї з причин їхніх страждань.
А чого варта вродлива Геррена-найманка, яка ніяк (на відміну від звичайної секретарки) не може налагодити стосунки з протилежною статтю! Адже чоловіки не сприймають тебе серйозно, доки ти їх не вб’єш у буквальному розумінні цього слова, після чого вони взагалі перестають тебе сприймати. Але вона була надто високою, щоб стати злодійкою, надто чесною, щоб піти стежкою найманої вбивці, надто розумною, щоб вийти заміж, і надто гордою, щоб обрати єдину жіночу професію, яка ще залишалася загальнодоступною.
І це ми ще не перейшли до головних героїв! Хоча, мабуть, ще одного варто згадати – це дерев’яна Скриня, і, судячи з авторських описів, вона була наполовину валізою, наполовину маніяком-убивцею, а опис її ставлення до світу можна почати з характеристики «кровожерливо-злобне» й уже від неї танцювати далі.
Отже, позавчора до порту міста Анк-Морпорк прибув молодий чоловік, а за ним прослідувала Скриня, імовірно повна золота. Як виявилося, це перший турист за всю історію Дискосвіту. А першопрохідцям іноді буває не лише важко, а й небезпечно…
Цикл «Ринсвінд» вигідно відрізняється від інших тим, що містить техніки справжніх магічних практик. Можна дізнатися, як молодий шаман проходив дуже важливий етап своєї підготовки. Він поїв священного мухомора, покурив святого кореня, ретельно розтер і ввів у різні отвори свого тіла містичний гриб і тепер, сидячи під сосною в позі лотоса, намагався зосередитися. Він мав не лише ввійти в контакт із дивними й чудесними таємницями, прихованими в серці Буття, а й не дати власній маківці відкрутитися й відпливти геть.
Автор чесно попереджає, що магія дуже підступна, тому чарівники роками тренуються. Якщо ви почнете забивати ще на розминці, то неприємні наслідки практично гарантовані. Наприклад, після завершення практики молодий і недосвідчений шаман доклав надлюдських зусиль і пригадав правильну послідовність рухів, які піднімають людину із землі. Йому навіть вдалося зробити кілька кроків, перш ніж він поглянув униз і вирішив облишити це марне заняття, бо в нього закінчилися ноги. Це найдурніше в магії. Ти витрачаєш двадцять років на те, щоб вивчити заклинання й викликати собі до спальні оголених дівиць, але на той час, коли вони з’являються, ти вже навіть пригадати не можеш, навіщо вони тобі знадобилися.
А головне, перші дві книжки закінчуються не по-англійськи – не так, що всі герої гинуть, а шанувальники у твіттері вгадують, кого автор уб’є наступного разу. Фінал вийшов ефектним – більшість мешканців світу перебуває у стані духу, якого досягають після цілого життя, присвяченого наполегливій медитації, або після тридцяти секунд куріння забороненої законом травички.
